34. Перенесення та інтерференція дій.

Інтерференція – гальмівна дія навиків, якими людина володіє, що проявляється в утрудненні утворення нових.

Тоді можливо два варіанти:

- перебудова навичок – при виконанні дії замінюють раніше засвоєний спосіб її виконання іншим, удосконаленим чи відповідним до умов діяльності. Новий спосіб при цьому засвоюється важко (асоціативне гальмування);

- після оволодіння новим навиком виникає затримка в його використанні чи повторне використання старого навику (репродуктивне гальмування).

Причина інтерференції –

- міцність зв’язків, що утворені раніше, на противагу тим, що тільки що утворюються та збереження старих зв’язків разом із формуванням нових,;

- наявність в нових діях компонентів старих дій (в умовах і способах виконання) і недостатня специфічність кожної дії.Перенос навичок – позитивний вплив засвоєних навичок на оволодіння новою дією. Відбувається тоді, коли нова дія має багато спільного з тією, що вже засвоєна. Під час виконання нових дій людина опирається на свій попередній досвід, більша кількість вмінь сприяє швидшому оволодінню новими навиками. За тривалої відсутності вправ навичка ламається. Чим складнішою є навичка, тим суттєвішим для виконання є перерва. В результаті виникає деавтоматизація навику – стан дій, коли необхідним є свідомий контроль.

35. Види діяльності та їх характеристика.

Види діяльності генетично змінюють одна одну і здійснюються протягом життя:

♥ гра;

♥ спілкування;

♥ навчання;

♥ праця.

Спілкування (мовлення)- заміна гри з предметами мовою.Гра – осмислена діяльність, сукупність осмислених дій, що поєднані одним мотивом. Тобто гра як діяльність – це вираз певного ставлення особистості до довколишньої дійсності.С.Л. Рубінштейн – гра – зародження діяльності через яку людина змінює дійсність і світ.Сутність гри – здатність відображаючи перетворювати світ. В грі формуються і виявляються потреби дитини впливати на довкілля.Відмінність між ігровою і трудовою діяльністю – в мотивації їх. Працюючи людина робить не тільки те, в чому відчуває безпосередню необхідність чи інтерес, а й те, що не хоче робити, проте вимушена через необхідність. Ігрова діяльність не залежить від необхідності чи обов’язку.

Особливості гри:

- мотиви ігрової діяльності відображають ставлення особистості до довколишнього. В грі здійснюються дії, мета яких має значення для особистості;

- ігрова діяльність реалізує мотиви людської діяльності, проте вони не пов’язані із метою, засобами чи умовами дії, які здійснюються в практичному плані. В ігровій діяльності дії повинні виражати смисл діяльності, що ж в мотиві, а не реалізувати мету в предметному значенні.Гра – це спосіб реалізації потреб і запитів дитини в межах можливостей дитини. гра починається з перетворення реальної ситуації в уявну. Чи значить це, що гра – це втеча від реальності? І так, і ні. В грі є втеча від дійсності і проникнення в неї. Все, чим гра живе, вона бере з дійсності, виходить за межі ситуації і проникає в інші. Чи є реальними ті почуття, бажання і помисли, які розігруються в грі? Все реальне, і дитина, яка грається реально все відчуває.Коли дитина грає якусь роль, вона не просто переноситься в якусь особистість фіктивно: приймаючи на себе роль і входячи в неї, дитина розширяє, збагачує і поглиблює свою власну особистість. Значення гри – не лише розвиток уяви, мислення і волі, але і особистості в цілому.

Етапи розвитку гри:

- рольова гра;

- гра за правилами.

Навчання – засвоєння узагальнених результатів праці інших людей. Люди виділили для цього особливий період в житті підростаючого покоління і створили спеціальні форми існування за яких навчання є основним видом діяльності.Мета навчання – підготовка до майбутньої самостійної трудової діяльності. Засіб – засвоєння узагальнених результатів того, що створено працею людських поколінь.

Навчання складається із :

- засвоєння інформації про властивості довколишніх предметів і явищ (знання);

- прийомів і операцій, з яких складаються основні види діяльності (навички);

- оволодіння способами використання інформації для правильного вибору прийомів і операцій відповідно до мети (вміння).

Про навчання можна говорити лише тоді, коли дії людини керуються свідомою метою – засвоїти певні знання, навички і вміння. Наявність свідомих мотивів передумова навчання.Навчання можливе лише для людини на етапі свідомої регуляції своєї поведінки (6-7 років).Процес спрямування діяльності і поведінки дитини на засвоєння суспільного досвіду людства – научіння.Праця – соціальна категорія. Предметом вивчення психології є – психологічні компоненти трудової діяльності.Праця – свідома цілеспрямована діяльність на здійснення результату, що регулюється волею у відповідності до мети. Праця – шлях формування особистості.Специфічність психологічної сторони трудової діяльності в тому, що за своєю сутністю праця – діяльність, спрямована на створення суспільно корисного продукту. Тому мета діяльності – не в праці, а в її продукті. Оскільки одна людина не може створити всі предмети, необхідні для задоволення потреб, то мотивом діяльності людини стає продукт не її діяльності, а діяльності інших людей.Мотиви трудової діяльності виражаються у ставленні до праці. В нормі праця – потреба людини.Кожен вид діяльності є характерним для певних вікових етапів розвитку дитини. текучий вид діяльності є підготовкою до наступного, так як в ньому розвивається потреба, і дитина має можливості для здійснення.Тому в психології існує поняття про провідний вид діяльності. Хоча в кожному віці існує всього три види діяльності, в різнівікові періоди потреба в них різна.Так, для дошкільника провідним видом діяльності є гра. В школярів – навчання, в юнаків – праця.