19.) Перехід *ju→*u
Втрата *j перед *u відбув. в усіх позиціях. Тому вже в найдавн. пам’ятках написання літер ю є церковнослов’янізмом.
юноша-уноша, уность, юже-уже
Не допускалося написання ю і відповідно *ju в христ. іменах, запоз. з грец. мови або за її посередництвом.
а Юлиана-Ули"на
Причина — ост. вияв ЗЗ сингармонізму.
В ост. чверті X ст. ЗВС, який унеможливлював спол. *ju на поч. слова втратив свою чинність. Повернення ж сполуки *ju стало одним із наслідків занепаду редукованих, оскільки виникли склади із новою будовою і принципами дії. З’являються нові слова юнак ,юшка.
Перехід *je→*о
Він зумовлювався якістю того слова в наст. складі: перехід відб. якщо в наступн. складі був гол. пер. ряду, крім . Хоча, могли бути і винятки, які здебільшого були зумовлені аналогією до нормативних форм.
а есень-осень, единъ-одинъ
Ввваж., що споч. був втрач. протетичний *j. Далі, оскільки вжив. *e на поч. слова для давніх східнослов. мов було неважливе, тому він почав лабіалізуватися і перейшов в о задн. р. сер. підн.
*je→*e→*o *jo – якщо наголос падає не на перший, а на 2 склад після , то зміна не відб.
ожина *je→o
ежевика *je
Проте перехід *je→*о мав і свої винятки. Н., у пн.. діалектах(євня-суцвіття очерету). Також перехід міг відб. і за аналогією.
*jьdиnъ-одинъ
Названі процеси відб. напри. IX-сер.X ст.
20.)Деназалізація
Носові голосні виникли на праслов’янському ґрунті на місці сполук приголосних та голосних.
*ȩ←*гол. пер. р.(*e, *i) + m, n
*ǫ←*гол. задн. р. (*a, *o, *u) + m, n
Це такі сполуки, що порушували ЗВЗ.
*men|ta → м#та//\м"та
Носові приголосні були успадковані й протиукраїнськими говорами, але проіснували недовго, тому, що порушували симетричні системи голосних звуків. Дев’ятьом ротовим звукам протиставлялися два носових. Через це носові зникли.
Деназалізація – це перехід носових звуків у ротові( втрата носового резонансу призвуку).
<наз. о>Деназалізація *ǫ була послідовною в усіх українських говорах: *ǫ→[у].
*ǫ був задн. р. і артикуляційно близьким до у, тобто закритим і вузьким. Але він мав дещо обмежене носове звучання. Коли він втратив назальність, то відбулося його підняття із сер. підн. у високе. Це призвело до перетворення *ǫ в [у]. Це відбулося ще до появи писаних пам’яток, бо вже в перших із них маємо поплутання літер у//q з @/\.
угли/@гли, рука/р@ка.
Зрештою, літера @ випала із абетки. <наз. о>
<наз.е>На
більшості укр.. територій, передусім, у
пд.-зх. говірках послідовно і в ненаголошеній
позиції *ȩ→[
].
Заміна е-носового на а-акомодоване
пояснюють особливостями артикуляції
носового звука. Він є відкритим звуком
і на останньому етапі своєї артикуляції
зближувався з звуком*
. Перейти у голосний пер.
р. *ȩ не міг, бо за ЗЗС, він мав поєднуватися
тільки з м’якими або пом’якшеним
приголосними, а м’які тільки з гол. пер.
р.
До початку писемного періоду це відбулося. Про це свідчить поплутання а та #/>. Натомість, у пн. говірках під наголосом *ȩ теж переходить в * , а в наголош. позиції він переходить в [е]: деветь, десеть. <наз.е>
Основним джерелом цього є діалектні дані та дані писемних пам’яток на підставі аналізу особових та географічних назв вчені роблять висновок, що деназалізація відбулася в ост. десятиліття IX ст.