• *bn, *pn, *dn, *tn, *gn →*n *sъgyb-nati – съгын@ти *sъp-nъ – сънъ *kāp-nǫtī – кан@ти *trognǫti→tronǫti→тронути

• *bt, *vt, *pt, *kt→*t *pogreb-tī→ погрети *živ-tī→жити

• *bs, *ps, *ds, *ts, *ks, *zs, *ss→*s *ŏp-sā→оса *věd-slŏ→весло

• *dl, *tl→*l Найчаст. це відб. в акт. дієприкм. мин. часу із * (- -). плести - *pletti→*pletla→*plela→плела Це спрощення відб. в основному до VI ст. під час розпаду прас лов. мови. *sadlo→*salo Проте, таке спрощення не відб. у зх.-сл. мовах, в яких існують такі слова : myadlo, sadlo, radlo. В укр. словах: сідло, мітла, рало. сhдло, мhтло

• *bm, *tm, *dm→*m *ŏbmūtī →омыти *dādmь→дамь

• ě→h *vědmь→вhмь *věrtmen→врhм#

• *bv→*b *obvǫzatī→об#зати *ob перед коренями, які поч. із задньояз. звуків *g, *k,*x *obgovariti→*ogovariti; *obkrǫtiti→*okrǫtiti .

• 16.)Перше повноголосся

• Причиною цієї зміни є так само ЗВС і ЗВЗ. Відбувається із середини VIII-до сер. IX. *ŏr, *ŏl, *ěr, *ěl у положенні перед пригол. можуть утворювати закр. склад, а під дією ЗВС всі склади мали відкритися. Тому ці склади теж стали відкритими, але по-різному в різних слов’янських мовах.

• Спочатку дифтонгічні сполуки розпалися на 2 окремі звуки: *ŏr→*o, *r; *ŏl→*o, *l, потім сонорні набули складотворчості. І після цього межа складу почала проходити не після сонорного, а між голосним і сонорним. Проте в слов. мовах складотворна властивість р і л у цій позиції не збереглася, що викликало подальші процеси, відмінні у різних мовах. Так, у пд.-сл. мовах ,а також словацькій, чеські склади відк. шляхом метатези( перестановка o і r), яка супроводжується подовженням голос. звука.

• *ŏ→*ō→a

• *ĕ→*ē→h

• Тобто, так виникли сполуки ра, ла, рh, лh на місці *or, ol, er,el. Відповідно, ці сполуки, які утв. у сер. слова у ССМ та інших згаданих мовах називають не повноголоссям. Натомість, у зх.-слов., крім словацької та чеської, відб. лише метатеза. Польськ.broda, krova . У сх.-сл. мовах цим відп. неповногол. — оро, оло, ере, еле(ело) , бо у східнослов. діалектах праслов. мови, з яких утв. і укр. мова, розкр. дифтонг. сполук з р та л відбув. за однією з найімовірніших теорій шляхом розвитку голосного призвуку після приголосного р або л, який потім перейшов у голосний повного творення.

• пд.-сл. *gŏlva→*gŏ|l|va→*glāva→глава

• сх.-сл. *gŏlva→*gŏ|l|va→*golva→голова

• Розвиток ело залежав від інтонації. За умови висх. інтонації(акутової) розвив. рефлекс оло. Його ми маємо, напр., у суч.укр. словах, таких як молоко, полоти, полова, полон, волокти.

• За умов спадної/низхідної інтонації(циркумфлекса): велетень, селезінка, селезень.

• Ця зміна також харак. для рос. та білорус. мов.

• Повноголосся завжди маємо у межах 1 морфеми: кореня або префікса. На збігу морфем його немає.

17.)Рефлекс *ort, *olt на початку слова

t позн. будь-який пригол. звук.

На поч.. слова сполуки звуків *ŏr, *ŏl перед будь-якими пригол. зазнавали зміни для того, щоб відк. склад. Цією зміною стала метатеза. Причиною *ŏr, *ŏl на поч. слова теж був ЗВЗ. Хронологія цього явища сер.VIII-сер.IX. Розвиток звуків, на думку Шахматова, залежав від інтонації — висх. чи спадної. За спадної відб. проста метатеза голосного з приголосним. *ort→*rot, *olt→*lot

*orbota→робота

Спост. у рос., білорус.( якщо тільки пізніше не були замінені а-канням), польс., деяких діалектах словацької, болгарської, сербської, хорватської, македонської.

За висх. звучності спост. метатеза з подовж. Як наслідок, у суч. сх.-слов. мовах маємо сполуки ра, ла. *ort→*rat, *olt→*lat

*ordlo→рало

18.) Перехід *a→*o

Цей процес розпоч. в допис. період і тривав до поч. писемного. Оскільки поч. а не власт. слов. мовам, тому грец. кореневий звук ă сприйм. сх. слов’янами на поч.. слова як о. Олександр, Олексій.

Олексии, олтарь

Пізніші розходж. східнослов. мов у вимові поч. грец. ă пов’язані з аканням у рос. та білорус. мовах та зі старослов. книжними мовами.