- •Джерела дослідження іум
- •2. Методи вивчення української мови
- •Зв'язок з іншими науками
- •Фонетичні риси ум
- •Питання Походження назви «українська мова»
- •Осн. Періоди розвитку української мови (за Шевельовим)
- •Найважливіші писемні пам’ятки української мови
- •Дослідження історичної граматики української мови
- •9.)І палаталізація
- •Ііі палаталізація
- •Взаємодія приголосних з *j
- •Зміни сполук *kt’, *gt’
- •14.) Зміни сполук dt’, tt’
- •15.) Спрощення у групах приголосних
- •16.)Перше повноголосся
- •17.)Рефлекс *ort, *olt на початку слова
- •18.) Перехід *a→*o
- •19.) Перехід *ju→*u
- •20.)Деназалізація
- •21.) Розвиток h
- •23.) Позиції редукованих
- •25.) Чергування [о], [е]//[]
- •26.) Поява протетичних і та о
- •27.) Чергування [о], [е]//[і]
- •28. Поява сполук [ри], [ли] між приголосними
- •29. 2 Повноголосся, яке за наслідками було таким, як і 1, відб. Уже у пис. Періоді, у XII ст. Термін «2 повноголосся» нал. О.Потебні. І у результаті зі сполук утв.:
- •30. Поява нових груп пригол.
- •31. Спрощення у групах приголосних
- •32. Вставка приголосних звуків
- •36 Соноризація [j]→[ῐ]
- •41 Перехід [е]→[о] після шиплячих та [й]
- •42. Злиття ы та і в и
- •43. Зміна артикуляції е
- •46. Втрата початкового голосного
- •47. Ствердіння шиплячих
- •48. Ствердіння приголосних перед е, и
- •49. Поява протетичних г, в
Взаємодія приголосних з *j
Причинами цих змін є закон звукового сингармонізму та іноді висхідної звучності. Відбуваються ці зміни переважно у VII-VIII ст. н. е. Зміни губних з *j проходили протягом VIII-IX за датуванням Ю.Шевельова.
*gj
[ж'] другъ
- дружу (*drugjom)
*kj [ч'] плакати - плачу
*xj [ш'] сухъ - суша
[дж']
садити -
саджу
(*sad+j+on *sadjon)
*dj [ж'] сажа
*tj [ч'] платити - плачу, свѣча
Щодо походження двох рефлексів сполуки *dj, у славістів існує багато думок. Проте найпереконливішою з них є та, що спочатку виник звук [дж'], а дещо пізніше проривний компонент [д] спростився і відповідно має другий рефлекс [ж'].
*zj [ж'] возити - вожу
*sj [ш'] носити - ношу, ноша
* skj [шч'] пискъ - пищу
*stj
пустити - пущу
*zdj [ж'дж'] ѣздити - ѣжджу
*zdj [ж':] вижжу - визгъ
*bj [бл'] любити - люблю
*pj [пл'] въпити - въплю, въпль
*vj [вл'] ловити - ловлю
*mj [мл'] ломити - ломлю
*rj [р'] МОРIЄ
*lj [л'] ВОЛІА, поле
*nj [н'] конь
<тип.моделі>Взаємодія з *j відбувається у таких типових моделях:
іменниках *j
– основи: ноша, каплІАіменниках *j -основи: конь, ножь
3)у присвійних прикметниках, утворених за допомогою суфікса *
: ярославль, любомльу формах вищого ступеня порівняння прикметників, за допомогою суфіксів *
*
: нижє, вышев усіх особах і числах дієслів 3 класу: писати - пишу, пишеши
в 1 ос. одн. дієслів 4 класу в теп. часі : ловлю, прошу; та в імперфекті: ловлІАхъ, люблІАхъ, прошІАхъ
7)в пасивних дієприкметниках минулого часу, утворених від дієслів 4 класу : прошенъ, хоженъ
8) в активних дієприкметниках теперішнього часу із староукраїнськими суфіксами :-ач-, -"ч-, -уч-, -юч- .
в старослов’янських суфіксах: ІѦшт-, -Ѧшт-, -Ѫшт-, -ІѪшт-, -ашт-, -ІАшт-, -ушт-, -юшт- . [ч'] *tj
[ шт']
9) в активних дієприкметниках минулого часу –въш-, -ъш-, -ьш-. *sj→ [ш']
10) у сьогоднішніх та староукраїнських по-батькові -
-
, які походять із *itj(ь)
: ІАрославичь, игоревичь .
Зміни сполук *kt’, *gt’
Причина – ЗВС. *kt’, *gt’ могли існувати в 1 складі, бо *gt’дзвінкий перед глухим, а в сполуці *kt’ одного рівня.
Сполуки *kt’, *gt’ змінилися у складний звук [ч'].
* →*kt’→*t’t’→*t’:→* →*tš'→[ч'].
*mŏgtī→мочи
*pěkti→печи
Перевіряємо з якої сполуки походить [ч'], ставлячи дієслово у форму 1 особи одн. теп. часу (бажано брати рос. дієслово – відповідник).
14.) Зміни сполук dt’, tt’
Причина зміни – ЗВЗ. Підряд не могли бути 2 глухих, дзвінкий і глухий. Вони змінювались у st’. Внаслідок асиміляціїї за глухістю *dt’→tt’, а *tt’→st’.
Проривний звук став щілинним.
*mětti–мэсти
*krādti–красти
для перевірки дієслово у 1 ос.одн. теперішнього часу і орієнтуємося на приголосний, який стоїть на місці *dt’, tt’.
*dt’
[ ст’]←*tt’
*st’ нести←*něsti
15.) Спрощення у групах приголосних
Причина – ЗВС. За Ю.Шевельовим, спрощ. пригол. відб. орієнтовно у VII ст
