3. Дослідження історичної граматики української мови

Історична граматика - Наука, що досліджує розвиток мови складається з ряду дисциплін таких як історична фонетика, історична граматика, історична лексикологія, кожна з яких має свій об'єкт вивчення.

Об'єктом вивчення історичної граматики виступають ті зміни, що відбуваються в морфологічній, граматичній та синтаксичній будові мови на різних етапах вивчення і розвитку.

Предметом вивчення курсу є формування та історичний розвиток фонологічної системи і граматична структура української мови від найдавніших часів до сьогодення.

Так вивчення формування і розвитку фонологічної системи української мови дає можливість розгледіти історичні та звукові закони, які зумовились на окремих історичних зрізах, новий кількісний та якісний склад системи фонем і діахронне вивчення найсуттєвіших морфологічних явищ сучасної украхнської мови.

Вивчення історії морфології зосереджує увагу на історичних змінах у розвитку морфологічної будови та морфологічних структур і іменних частин мови і дієслівних у формуванні, і поетапному історичному розвитку граматичних категорій засобів, їх вираження в межах повноначних частин мови.

Вивчення історичного синтаксису зводиться до пояснення найважливіших відмінностей у будові простого речення, засобів вираження головних і другорядних членів речення та основних шляхів розвитку складносурядних і складнопідрядних речень у давньо, староукраїнських, старослов'янських писемних пам'яток.

Розвиток мови та зміни її структури зумовлюється такими факторами:

--- внутрішніми (асиміляція, дисиміляція, спонтанні зміни-конвергенція, дивергенція)

--- зовнішні (позамовні) - суспільні, громадські, історико-культурні умови життя народу.

Вивчення історії мови не обмежується реєстрацією і систематично засвідченими письмовими пам'ятками фонетичних, граматичних та інших змін.

Важливим є визначення тих речей, що викликали ті зміни.

9.)І палаталізація

Перша палаталізація задньоязикових приголосних - це процес зміни твердих задньоязикових приголосних на м'які шиплячі передньоязикові приголосні перед голосними переднього ряду у процесі словозміни і словотворення. Ця палаталізація відбулася у ранній праслов'янський період, ще до монофтонгізації дифтонгів, тому засвідчена в усіх слов'янських мовах.

*g [г], *k [к], *ch [х] у позиції перед голосним переднього ряду (Є, Ь, ę, И), змінилися на ž, č, š [ж΄, ч΄, ш΄]. (NOГА – NОГЬКА – NОЖЬКА; РѪКА – РѪЧЬКА; ГРѣХЪ – ГРѣШЬNИКО).

3. ІІ палаталізація + рефлекси сполук *gv’, *kv’

Друга палаталізація задньоязикових приголосних - це процес зміни твердих задньоязикових приголосних * g, *k, *ch на свистячі [z΄], [c΄] [s΄] перед голосними переднього ряду [i, ѣ]дифтонгічного походження в процесі словозміни. (NOГА – NOЗѣ, ВЄЛИКА – ВЄЛИЦѣ, ПАСТОУХЪ – ПАСТОУСИ).

Крім того ІІ палаталізація могла відбуватися і дистантно через один приголосний звук:

*kvȏitъ → *kvĕtъ → *сvĕtъ → ЦВѣТЪ (ĕ=ѣ)

*gvoḽzda → *gvĕzdā →zvĕzda → ЗВѣЗДА

3. Ііі палаталізація

Третя палаталізація задньоязикових приголосних - це процес зміни задньоязикових приголосних *k, *g, *ch на свистячі [c’], [z’] [s’] після голосних переднього ряду [i, ь, ę та складотворчого р’] у процесі словотворення (КЪNѦЗЬ – КЪNѦГЫNИ, NАРИЦАТИ – NАРЄКАТИ, ВЬСЬ (село, весь)). Дію цього закону обмежувала наявність у наступному складі голосних переднього ряду ъ та ы (ликъ-лицє). У результаті дії палаталізацій задньоязикових у мовах слов'ян з'явилося чергування приголосних: г-ж-з, к-ч-ц, х-ш-с.

Типові моделі, у яких відбувається ІІІ палаталізація:

1. Інфінітиви, із суфіксом –а- після кореня, що закінчується на свистячі (NАРИЦАТИ, ВЪСКЛИЦАТИ, МРЬЦАТИ)

2. Іменники із суфіксами -иц-, -ьц- (ПЪТИЦА, ДѣВИЦА, ОВЬЦА).