41 Перехід [е]→[о] після шиплячих та [й]

Умови:

1) е стоїть після шипл. або й.

2) е є етимол., тобто він не поход. із у сильній позиції.

3) е стоїть перед складом із гол. непер. ряду/пред етимол. тверд. пригол. звуком.

Процес був активним, тому міг відб. і за поруш. умов. Перехід міг відб. і під дією аналогії до інших форм цього слова, оскільки значний вплив справляла тенденція до збереж. основи.

42. Злиття ы та і в и

Ця риса є однією з найхар. ознак СУМ, бо відсутн. цього переходу фікс. тільки в лемківських, бойківських та деяких півн. говірках. Так само його немає в білорус. та рос. мовах.

Цей перехід не відб. на поч.. слова, а також у зак. повн. прикм. Вваж., що і в протоукр. говорах прас лов. мови ,на відміну від про торос. та протобілорус. характ. дещо інш. ознаками. Староукр. і був обниженого творення, мав ширшу та глибшу артикул., хоча він і належ. до звуків пер.ряду. Він ще усереднював і обнижував свою артикуляцію і перех. у звук и пер.-сер. ряду вис.-сер. підн.

На думку Шахматова, цю зміну зумовили явища ств. пригол. Натомість Ф.Філін вваж., що ствердь. відб. уже пі-сля злиття староукр. [ы], [і]→и. Напівм’які приголосні в позиції перед [і] в процесі його перетворення в [и] поступово втратили пом’якшення. За аналогією, очевидно, це поширилося й на пом’якшені приголосні, що стояли перед [е]: кислий, село, видно,зелений, лежати.На думку сучасних лінгвістів, цей фонетичний процес відбувся в ХІ−ХІІ ст.

Ст.-укр. ы натомість упереднювався і обнижувався, унаслідок чого теж перех. у суч. и.

43. Зміна артикуляції е

Із пер. ряду сер.підн. він стає пер.-сер. ряду, сер.-вис. підн. Звідси виникає поплутання е та и не під наголосом.

Зміна артик. е сприт. ствердь. пригол. перед е та и.

У пер.-сер. ряді він уже не пом’якш. , бо має іншу природу.

44. Зміна о на а

На думку Потебні, це явище відб. унаслідок регрес. дист. повної асим. голосних у ненагол. першому складі у переважн. більшості говірок УМ.

Ця зміна також відб. у словах калач, кажан, хазяїн, ха-лява, каламутний, калатати, качан, чабан.

Проте, ця зміна була непослідовною: собака, комаха, отара, лопата.

Причини цієї зміни до кінця не з’ясов. і існує декілька теорій: вплив тюркських мов(сингармонізм), контактув. із білорус. акаючими говірками. Приклади із а на місці етимол. о зафікс. у пам’ятках ще в XI ст.

Проте, це фонет. явище усе-таки склалося в ранньосе-редньоукр. період.

Ця зміна розшир. черг. а з о і виник. нових умов ,у яких могло відб. це чергув.: котити-качан, горіти-гарячий, кожа-кажан.

Нефонет. зміна акання внаслідок контакт. із аканням білорус. та рос. говірками.

45. Зміна е на а

Причини цих змін не з’ясов.

1) у заг. назвах ця зміна відб. перед р та л.

2) у заг. назвах ця зміна може відб. після шипл. перед складом із голосн. пер.р. : часник, чабрець, пшаниця.

3) у грец. іменах відб регрес. дист. повна асим. під впливом нагол. гол.

4) ім’я Оксана виникло із не з фонет. причин ,а під впливом імені Тетяна.

5) звук а в слові лящ на думку Булаховського, виник під впливом акаючих рос. говрів.