25.) Чергування [о], [е]//[]

Воно пов’язане з появою вставних і випадних голос. звуків.

. пьнь-пьн" пень-пня

Вставними називаються звуки, яких раніше історично не було. Умови появи вставного голосного: або у слабкій позиції стояв після двох приголосних звуків, а другий із яких був сонорним. Як правило, вставка з’являлась у корені. Після задньояз. г,к,х зявл. вставний о. ПіслЯ решти пригол. виникає е. Хоча водночас існує і цікавий випадок варіативної вставки .

У словах книжного походження о та е зазвичай не розвивались. Н., мисль, поросль.

26.) Поява протетичних і та о

Це звуки на поч. слова, яких раніше історично не було.

. мьгла-мгла-імла

Деякі слова з прист. і в УМ стали нормою . Це — іржа, іржавий, імла, імлистий, іржати. Деякі функц. на рівні діалектів, передусім, це пд.-зх. : Ільвів, ірвати, ільняний, імстити, імчати.

У білорус. мові: ілгун, ілгаць, іржа.

У рос. мові його немає: лгун, ржать.

Поява протетичного і перед групою пригол. та втрата і на поч. слова називається ікавізмом.

27.) Чергування [о], [е]//[і]

Сутність цього фонет. явища полягає в тому, що в УМ о, е у відкр. складі черг. з і у закр. складі. стола-стіл, соені-осінь

В укр. лінгвістиці існує 2 гіпотези, якими намагаються пояснити це явище. За 1 традиц. гіпотезою, у словах із редук. та якщо в попер. відносно них складі звуки о та е, то відб. компенсаторне подовження.

У пд.-зх. говірках монофт. утв. швидше ,ніж у поліських. Це є найтипов. фонетичним процесом в ІУМ. Цей процес унікальний, в інш. мовах його немає.

Подовж. ō у пам’ятках у новозакр. складі фікс. із XIII ст. Воно передається написанням кількох літер о:

Подовж. ē та дифт. , що що розвин. із нього у новозакр. складі поч.. із друг. пол. XII ст. через так званий «новий ять», який виник на місці етимологічного е перед м’якими або пом’якшеними приголосними. Тобто таким, де після нього стояв :

За другою гіпотезою Шевельова компенсаторного подовження не було, а відб. звуж. звука

28. Поява сполук [ри], [ли] між приголосними

З’яв. у XII ст., тому: мають стояти між пригол. мають стояти у слабкій позиції.

29. 2 Повноголосся, яке за наслідками було таким, як і 1, відб. Уже у пис. Періоді, у XII ст. Термін «2 повноголосся» нал. О.Потебні. І у результаті зі сполук утв.:

В УМ наслідки 2 повноголосся залиш в незначній к-сті слів: терен, коло баня, толок, джолонка, жерех.

В УМ під впливом рос. мови пош. ім.. верьовка, можна порівняти з укр.. вервечка. В рос. білорус. наслідки 2 повноголосся є більш поширеними.

30. Поява нових груп пригол.

1) поява двох приголосних звуків:

Шьли – шли (ерь занепав)

Чьтити – чтити (ерь занепав)

31. Спрощення у групах приголосних

Причина – ЗВС. За Ю.Шевельовим, спрощ. пригол. відб. орієнтовно у VII ст

• *bn, *pn, *dn, *tn, *gn →*n *sъgyb-nati – съгын@ти *sъp-nъ – сънъ *kāp-nǫtī – кан@ти *trognǫti→tronǫti→тронути

• *bt, *vt, *pt, *kt→*t *pogreb-tī→ погрети *živ-tī→жити

• *bs, *ps, *ds, *ts, *ks, *zs, *ss→*s *ŏp-sā→оса *věd-slŏ→весло

• *dl, *tl→*l Найчаст. це відб. в акт. дієприкм. мин. часу із * (- -). плести - *pletti→*pletla→*plela→плела Це спрощення відб. в основному до VI ст. під час розпаду прас лов. мови. *sadlo→*salo Проте, таке спрощення не відб. у зх.-сл. мовах, в яких існують такі слова : myadlo, sadlo, radlo. В укр. словах: сідло, мітла, рало. сhдло, мhтло

• *bm, *tm, *dm→*m *ŏbmūtī →омыти *dādmь→дамь

• ě→h *vědmь→вhмь *věrtmen→врhм#

• *bv→*b *obvǫzatī→об#зати *ob перед коренями, які поч. із задньояз. звуків *g, *k,*x *obgovariti→*ogovariti; *obkrǫtiti→*okrǫtiti .