10.Передумови виникнення й становлення філософії

Будь-яке значуще, аж надто суспільне, явище має для свого виникнення певну сукупність передумов, що викликали його до життя.  Тим-то  приступаючи  до  систематичного  вивчення якогось предмета чи явища, ми повинні відповісти на такі питання: 3 якої причини? Де? Коли? Зрозуміло, що це стосується й філософії, адже вона виникла завдяки певним причинам, серед певного народу, в певний час. Якраз поєднання цих обставин і породило таку форму знання і тлумачення світу, як філософія. Тож для розуміння її витоків нам потрібно буде відповісти на зазначені вище запитання. Отже, до найбільш визначальних передумов можна віднести такі:

1.     Соціально-економічні,     тобто     такі,     що характеризуються     відповідним     рівнем     розвитку продуктивних сил і соціальних відносин стародавнього суспільства.   Внаслідок   таких   процесів   відбувається остаточний розподіл праці на фізичну та розумову, до якої відноситься і праця (ремесло) філософа. Рівнобіжно з цим здійснювалися: а) централізація міст; б)розвиток торгівлі, в тому числі із сусідніми країнами, що сприяло запозиченню знань і досвіду. Все це забезпечувало для певної частини громадян   можливість   постановки   питань   і   пошуку відповідей щодо сутності світу і людини.

2. Духовно-культурні: а)вироблена певним народом, а також запозичена в інших народів сукупність знань, відповідний рівень загальної культури, в тому числі культури діалогу, обміну думками; б)завершення формування писемності і на основі цього в)наявність розвинутої літератури (поезія, драма, трагедія), насиченої оповідями та сюжетами, дійовими особами яких є боги, природні стихії, герої тощо; г)порушені та розв’язанні художньо-образними та символічними засобами світоглядні (смисложиттєві) проблеми.

3. Зумовлене попередніми чинниками виділення кількісно незначної верстви людей, одна частина яких потребує відповідей на питання про те, „що є світ?” і „як правильно жити?”, а інша – робить пошуки відповідей на них своїм ремеслом, професією, що дістає назву „любов до мудрості”, або „філософія’”. Ці люди здебільшого не належали до політичної чи військової аристократії, а були від народження (або ставали) „аристократами духу”, тобто безкорисливими шукачами істини, мисливцями за істиною, мислителями.

4.    Виявом   філософії   були   також   наявні міфологічні оповіді та первісні релігійні вірування, в надрах яких уже порушувалися й розв’язувалися у відповідний спосіб зазначені питання щодо сутності світу і людини та смислу життя. 

Перші кроки до осмислення сутності світу і людини в міфологічно-релігійній формі було зроблено у Стародавньому Єгипті, а також в Індії та Китаї. А представники стародавніх семітських народів упродовж п’ятнадцяти століть до нашої ери виробили свої уявлення про світ і людину та її призначення й відобразили їх у відповідних священних книгах юдаїзму та християнства. Однак лише у Стародавній Греції 7-5 ст. до нашої ери склалися зазначені вище передумови, і саме з цього періоду  й  від цього  народу традиційно  ведеться  родовід філософії як форми знання і способу світоглядного тлумачення сутності світу і людини.

Наведені міркування дають підставу розглядати філософію в таких визначальних аспектах.

1.Філософія – то духовно-культурне явище, зародження і становлення якого здійснюється завдяки історично визначеним умовам.

2.Філософія постає і функціонує одночасно у двох основних взаємозумовлених „іпостасях”:

а)світогляд;

б)  знання.

Або  ж  філософія   є світоглядне знання, що, на відміну од усяких інших типів знання, має свою специфіку і спрямування. З такого її становища випливають усі інші функції, що визначають її місце і роль у житті окремого індивіда й суспільства. Тим-то перш ніж приступити до характеристики самої філософії, ми з’ясуємо сутність світогляду як притаманного лише людині способу її самовизначення і самоутвердження.