68. Охарактеризуйте функції мови як способу прояву свідомості.

Тут треба розказувати про мову те що в 67 питанні

Мова є прямим та найгнучкішим способом прояву свідомості. Вона виконує багато функцій, а саме:

• позначає, називає предмет, явище чи дію, виділені людиною із тотальності сущого;

• є засобом мислення, засобом виразу предметного змісту знання;

• об'єктивує ідеальну за своїм способом існування свідомість;

• є засобом спілкування людей, обміну досвідом, переживаннями, почуттями;

• зберігає та передає інформацію для прийдешніх поколінь, тим самим сприяючи соціально-історичному розвиткові;

• є засобом управління як поведінкою людини, так і колективними діями.

69. Назвіть та охарактеризуйте предмет і основні проблеми теорії пізнання.

Предмет пізнання є об'єктивною стороною, об'єктивним змістом наукового знання, оскільки в ньому відбиваються реальні процеси та закономірності розвитку тих або інших явищ. Крім того, у змісті наукового знання можуть бути такі сторони, які пов'язані із світоглядом та філософськими принципами суб'єкта пізнання. Вихідними теоретичними положеннями у формуванні знань є методологічні принципи наукового пізнання. Принципи, сформульовані в гносеології, систематизують наукові знання дійсності, а отже, є засобом одержання нових знань.

Теорія пізнання (гносеологія, епістемологія) — це розділ філософії, який досліджує процес пізнання в його цілісності, тобто загальні механізми і закономірності людської пізнавальної діяльності. Звичайно, гносеологія акцентує увагу на вивченні однієї форми пізнання — науковому пізнанні. Предметом гносеології як філософської дисципліни стають: процес досягнення істинного знання; способи доведення істини; структура, форми і методи пізнавальної діяльності. Гносеології притаманний методологічний плюралізм, відсутність обмежень на використання будь-яких методів і прийомів пізнання, прагнення використовувати ті з них, які виявляються найбільш ефективними в даній пізнавальній ситуації. До них відносяться: філософські методи (діалектичний, герменевтичний, феноменологічний та ін.); загальнонаукові методи (структурно-функціональний, системний, імовірнісний та ін.); загальнологічні прийоми (аналіз і синтез, індукція та дедукція, моделювання та ін.) тощо.

Гносеологія вивчає природу пізнання, закономірності пізнавальної діяльності людини, засоби та форми пізнання, відношення знання до дійсності,закони функціонування знання, умови та критерії його істинності та достовірності.

Основні поняття гносеології:

Пізнання – цілеспрямований процес активного відображення дійсності в свідомості людини, зумовлений активною практикою людства.

Свідомість — це вища форма відображення дійсності, властива людям та деяким іншим живим істотам і пов'язана з їх психікою, абстрактним мисленням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачування результатів останньої.

Відчуття — психічний пізнавальний процес, який полягає у відображені окремих властивостей, предметів та явищ оточуючого світу.

Розум — філософське поняття, яке виражає здатність мислити: аналізувати, й робити висновки. Вища форма творчої інтелектуальної діяльності, що полягає в усвідомленому оперуванні поняттями і опирається на розкриття їхньої природи і змісту.

Істина — одна з центральних категорій гносеології, правильне відображення об'єктивної дійсності у свідомості людини, її уявленнях, поняттях, судженнях, умовиводах, теоріях об'єктивної дійсності.

Основні питання гносеології:

1. Як людина пізнає дійсність?

2. Які етапи пізнання?

3. Що таке істина?

4. Як відрізнити істинне від хибного?

5. Як можливо досягти істини?

Гносеологію ще називають епістемологією.