30.Значення судової фотографії та відеозапису.

Значення криміналістичної фотографії та відеозапису важко переоцінити. У перебігу кримінального судочинства фотографи та відеозапис наочнообразно відбивають те, що зафіксовано в протоколах слідчих дій, судового розгляду і оперативно-службових документах, висновку експерта; фотографія відображає статику об'єкта, а відеозапис дозволяє зафіксувати об'єкт у русі; фотографія і відеозапис - це різновид документів, які, відповідно до ст. 85 КПК України, є додатком до протоколу і разом із ним набувають доказового значення (ст. ст. 64, 23 КПК України). Фотозйомки оформлюється у вигляді фототаблиці. Фототаблиця - це додаток до протоколу, і має доказове значення у справі.

31. Методи судової фотографії, прийоми і види фотозйомки, що в ній використовують.

Наукові основи судової фотографії - це положення криміналістики по роботі із судовими доказами, теорії загальної і наукової фотографії (фізичної і геометричної оптики, фізико-хімічних і математичних основ одержання і обробки зображень).

Методи являють собою сукупність правил і рекомендацій одержання фотографічних зображень при фіксації і дослідженні об'єктів, що відповідають процесуальним і криміналістичним вимогам.

До засобів відносяться фотографічна апаратура, приналежності і пристосування, світлочутливі матеріали і хімічні розчини, апаратно-програмні засоби для введення, перетворення і обробки цифрових зображень.

Види зйомки об'єднують сукупність методів і прийомів, що використовуються для фотографування слідчих дій та об'єктів. Вони забезпечують об'єктивність, повноту і логічну послідовність фотографічної фіксації обстановки місця події, ходу проведення слідчої дії та її результатів. У судовій фотографії виділяють: зйомку місця події, трупа, слідів, предметів - речових доказів, документів, фотозйомку при проведенні обшуку, перевірки показань на місці, слідчому експерименті, пред'явленні для впізнання, освідуванні тощо.

Прийоми зйомки - це сукупність правил і рекомендацій щодо вибору точок зйомки (напрямку, висоти, положення, відстані), відносно кожного з об'єктів зйомки. Деякі з них запозичені із загальної фотографії (фронтальна, діагональна зйомка, зйомка з нормальної, верхньої і нижньої точок), інші розроблені щодо особливостей криміналістичних об'єктів (зустрічна, хрестоподібна зйомка, орієнтуюча, оглядова, вузлова, детальна зйомка тощо).

До методів і способів оперативної фотографії відносяться панорамна зйомка, вимірювальна, впізнавальна (сигналетична), стереоскопічна фотографія. Криміналістичну дослідницьку фотографію складають методи репродукційної, макро-, мікрофотографії, контрастуючої, кольоророздільної, спектрозональної, ультрафіолетової, інфрачервоної фотографії, рентгенорадіографії.

32. Порядок і основні прийоми та правила застосування фіксуючої фотозйомки.

Судова фотографія поділяється на фотографію судово-оперативну (фіксуючу)

та судово-дослідницьку (експертну). Судово-оперативна фотографія являє собою сукупність методів, прийомів і засобів, що застосовуються при провадженні слідчих чи оперативно-розшукових дій для фіксації обстановки, слідів та інших об'єктів. Фіксація в судовій фотографії має на меті точно і повно відобразити об'єкти у тому вигляді та стані, у якому вони

спостерігаються на момент фотозйомки. Фотозйомка виступає Додатковим засобом фіксації у процесі здійснення слідчої дії. Судово-оперативна фотографія як засіб фіксації під час розслідування застосовується у

поєднанні з оформленням протоколу, схем і планів. Об'єктами судово-оперативної фотозйомки є: місцевість і приміщення, а також їх окремі ділянки, предмети, сліди, трупи, живі особи, окремі дії учасників

слідчих дій та їх результати. Судово-оперативну фотозйомку здійснює слідчий, оперативний працівник органу дізнання або спеціаліст за допомогою фотографічної техніки, що входить до фотокомплекту слідчого.