37

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Роль Донецького економічного району в економіці України……….5

Розділ 2. Передумови формування економіки Донецького економічного району……………………………………………………………………………...7

2.1. Природно-ресурсний потенціал………………………………………7

2.2. Трудовий потенціал: загальний аналіз………………………….…..15

Розділ 3. Господарський комплекс Донецького економічного району………18

3.1. Економічний розвиток регіону: загальна характеристика………...18

3.2. Промисловість………………………………………………………..18

3.3. Сільське господарство……………………………………………….25

3.4. Транспортний комплекс та економічні зв’язки…………………….26

Розділ 4. Проблеми та перспективи розвитку Донецького економічного району…………………………………………………………………………….27

Висновки…………………………………………………………………………32

Використана література…………………………………………………………35

Вступ

Сучасна ситуація в економіці України вимагає рішення таких кардинальних взаємопов'язаних проблем, як вихід з кризи і перехід до ринкових форм і методів господарювання. Складність їх вирішення пов'язана з обмеженістю природних ресурсів. На сучасному етапі формування народногосподарського комплексу, що характеризується пошуком шляхів прискорення соціально-економічного розвитку країни, важливого значення набуває максимальне використання регіонального потенціалу на користь усього суспільства.

Донецький економічний район – один з найрозвиненіших в країні територіально-виробничих комплексів з переважною спеціалізацією видобувних галузей, значними природними ресурсами. Та останніми роками спостерігається зменшення розвитку промисловості, виробництва продукції, як в промисловості, так і в сільському господарстві, гостро постають демографічні проблеми. Аналізу розвитку регіону та проблемам і їх вирішенню присвячено багато праць відомих вчених-економістів сучасності. Багато питань, пов’язаних з Донецьким економічним регіоном дискутується на сторінках періодичних видань. Все це зумовлює актуальність обраної теми роботи.

Мета цієї роботи – проаналізувати природно-ресурсний потенціал та динаміку промислово-економічного розвитку Донецького економічного району.

З поставленої мети логічно постають наступні завдання:

- визначити роль і місце Донецького економічного регіону в економіці України;

- розглянути природно-ресурсний та трудовий потенціал регіону та визначити його значення для розвитку Донбасу;

- дати загальну характеристику розвитку економіки Донецького регіону на сучасному етапі;

- з’ясувати проблеми розвитку регіону та напрямки їх вирішення.

Об’єктом дослідження в роботі виступає регіональний розвиток економіки України. Предмет дослідження – економіка Донецького регіону.

При написанні роботи були використані, окрім основної літератури (навчальних та учбових посібників, монографій, довідкових видань), сучасні українські економічні видання: газети, посібники, журнали, зокрема «Регіональна економіка», «Економіка України», «Економіст» тощо. Для представлення деяких статистичних даних за 2003 - 2006 рр. було використано локальну мережу Internet.

В процесі написання роботи використано економічні методи, а саме - метод порівняльного аналізу, метод наукової абстракції, метод графічних зображень, метод економіко-математичного моделювання, метод позитивного і нормативного аналізу та статистичний метод.

Розділ 1 Роль Донецького економічного району в економіці України

Донецький економічний район – один з найрозвиненіших в країні територіально-виробничих комплексів з переважною спеціалізацією видобувних галузей, значними природними ресурсами. Та останніми роками спостерігається зменшення розвитку промисловості, виробництва продукції, як в промисловості, так і в сільському господарстві, гостро постають демографічні проблеми. Аналізу розвитку регіону та проблемам і їх вирішенню присвячено багато праць відомих вчених-економістів сучасності. Донецький регіон займає 4,4% території України. За чисельністю наявного населення область посідає перше місце в Україні (9,9% від загальної чисельності населення країни).

Донецький економічний район характеризується високою територіальною зосередженістю виробництва, має великі запаси цінних корисних копалин, що сприяє зростанню його продуктивних сил. Район за природно-ресурсним, виробничим і трудоресурсним потенціалом займає перше місце в Україні. Загалом має вигідне політико-географічне та економіко-географічне положення, які обумовили особливості формування його продуктивних сил, важливе загальнодержавне і міжнародне транзитне значення регіону.

У міжрайонному територіальному поділі праці Донецький економічний район виділяється як важлива вугільно-металургійна база з розвитком важкого машинобудування, теплової електроенергетики, галузей хімічної, цементної та скляної промисловості. Донецький регіон завжди був і надалі залишатиметься провідним районом видобутку кам'яного вугілля в Україні, незважаючи на високу собівартість його видобутку. На сучасному етапі, за оцінками фахівців, основними експортерами вугілля до країн Європи можуть стати вуглевидобувні підприємства саме Донбасу 16, С. 238. Вже зараз понад 70% донецького вугілля споживається в Україні, а решта надходить в інші країни.

За прогнозами вчених Донецький регіон і надалі залишатиметься провідним районом видобутку кам'яного вугілля (на 1 січня 1995 р. розвідано 52 площі для будівництва нових потужних шахт) в Україні, незважаючи на високу собівартість його видобутку. Він і надалі буде провідним у видобутку гірничо-хімічної сировини (кам'яної солі, мергелів, во­гнетривких глин, крейди, гіпсу, вапняків).

Донецький економічний район – один з найрозвиненіших в країні територіально-виробничих комплексів з переважною спеціалізацією видобувних галузей, значними природними ресурсами. Та останніми роками спостерігається зменшення розвитку промисловості, виробництва продукції, як в промисловості, так і в сільському господарстві, гостро постають демографічні проблеми. Аналізу розвитку регіону та проблемам і їх вирішенню присвячено багато праць відомих вчених-економістів сучасності. Середньомісячна заробітна плата за І півріччя 2006 року склала в цілому по району 1127 грн., що номінально більше в порівнянні з I півріччям 2005 року на 28,5%, з урахуванням інфляції і сплачених податків – на 17%. Це найвищий після м. Києва показник в Україні.

У червні рівень оплати праці досягла 1227 грн., що в середньому в 2,5 рази більше прожиткового мінімуму для працездатних осіб (496 грн.), проте у кожного шостого місячний заробіток нижче за цей соціальний норматив. Рік тому, коли прожитковий мінімум складав 453 грн., менше цієї суми нараховувалося 26% всіх зайнятих в економіці регіону. Зросла за останній рік з 32 до 48% частка працівників, зарплата яких перевищує 1000 грн., зокрема кожен восьмий запрацював в бреднем в 2006 році понад 2000 грн. [28].