11. Зовнішній борг країни - Визначення, структура довгострокових зобов’язань країни, поняття реструктуризації боргу та заходи по реструктуризації .

Зовнішній борг — це частина державного боргу, яка підлягає сплаті у валюті, іншій ніж гривня і визначається на певну дату як різниця між сумою державних зовнішніх запозичень (прийняття зобов’язань) та сумою платежів з погашення державного зовнішнього боргу станом на певну дату, у тому числі операції на цю дату. Також розглядають зовнішній борг як суму фінансових зобов’язань країни перед іноземними кредиторами.

Важлива роль відводиться строкам виконання боргових зобов’язань (реалізації майнових прав). Строки виконання боргових зобов’язань можуть бути:

-довгостроковими – понад 5-7 років

-короткостроковими – до 1 року

Головною формою міжнародного довгострокового кредитування є міжнародні позики. Залежно від того, хто виступає кредитором, вони поділяються на приватні, урядові та кредити міжнародних та регіональних організацій.

Сучасні методи управління зовнішнім боргом, що застосовуються країнами та міжнародними фінансовими організаціями у світовій практиці, поділяються на наступні види:

o конверсія боргу;

o сек'юритизація боргу;

o викуп боргу;

o списання частки або всієї суми боргу;

o реструктуризація боргу.

Реструктуризація зовнішнього боргу - перенесення строків платежу по зовнішньому боргу. Даний метод може супроводжуватися частковим списанням боргу і/або конверсією в нові боргові інструменти. Реструктуризація надає короткостроковий ефект полегшення для боржника, збільшуючи виплати у майбутньому за рахунок додаткових процентів у новий період погашення.

Існують наступні схеми реструктуризації зовнішнього боргу;

1) "зовнішній борг/облігації" - переоформлення існуючого державного боргу у нові ринкові боргові інструменти - цінні папери;

2) "зовнішній борг-акції" - обмін боргових зобов'язань на акції в межах державної програми приватизації.

3) "зовнішній борг/внутрішній борг" - випуск центральним банком облігацій з номіналом у місцевій валюті в обмін на зовнішні боргові зобов'язання.

4) "викуп зовнішнього боргу

12. Міжнародна трудова міграція – поняття, економічна причина та форми.

Міжнародна міграція робочої сили – це переміщення робочої сили з однієї країни в іншу на строк більший ніж один рік.

Міжнародна міграція робочої сили є однією з об'єктивних підстав становлення цілісної світогосподарської системи. Переселенські зрушення залежать від таких типових явищ, як економічні цикли, рух інвестицій, стан зайнятості та безробіття тощо. До економічних причин міжнародної трудової міграції належать:

- нерівномірність економічного розвитку країн;

- прискорення інтернаціоналізації виробництва;

- нерівномірність процесів накопичення капіталу у різних країнах;

- зміни у розміщенні виробництва;

- кон'юнктура ринків праці та структура зайнятості;

- суттєва різниця в оплаті однакової за кількісними і якісними показниками праці в різних країнах.

Основні форми міграційних процесів:

 постійна міграція. Ця форма переважала до Першої світової війни і характеризувалася тим, що значні маси людей назавжди покидали свої країни і переселялись на постійне місце проживання до США, Канади, Австралії тощо. Переселення у зворотному напрямку було незначним;

 тимчасова міграція, що передбачає повернення мігрантів на батьківщину по закінченню певного строку. У зв'язку з цим слід відзначити, що сучасна трудова міграція набула ротаційного характеру;

 нелегальна міграція, яка надто вигідна підприємцям країн-мігрантів і становить своєрідний резерв необхідної їм дешевої робочої сили.