Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Teoria_gotovaya.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
294.91 Кб
Скачать

27. Специфіка Латиноамериканських інтеграційних процесів.

Можна виділити три моделі інтеграції в Латинській Америці:

1) спільний ринок;

2) зона вільної торгівлі;

3) модель часткових економічних преференцій.

Найкращими прикладами зон вільної торгівлі слугували:

  • Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (ЛАВТ);

  • Карибська асоціація вільної торгівлі (КАРАФТА).

Однак жодна з цих організацій не реалізувала представлених цілей: поступова ліквідація торговельних бар'єрів; зниження митних стягнень.

Головною причиною їх краху виявилось те, що країни-учасниці цих угрупувань торгували більше з США, ніж одна з одною. А відтак всере­дині цих організацій відсутніми були стимули, котрі працювали в ЄС.

Прикладом спільного ринку служить Андська група (Андський пакт або Картахекська угода), яка створена в 1969 р. деякими колишніми членами ЛАВТ (Болівія, Перу, Еквадор, Венесуела). Андська група передбачає:

  • єдині зовнішні тарифи;

  • обмеження припливу іноземних інвестицій;

  • інтеграційну політику в економічній та соціальній сферах.

Ці самі цілі ставлять перед собою такі угрупування:

  • Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР),

  • Співтовариство і спільний ринок Карибського басейну (КАРІКОМ).

  • Спільний ринок країн Південного Конуса (МЕРКОСУР).

Члени Карибського співробітництва (КАРІКОМ) розширили співробітництво, поставивши за мету досягнення повної економічної інте­грації. Планувалось вільне переміщення в регіоні товарів і капіталу, вироблення єдиних зовнішніх тарифів, перегляд правил визна­чення походження товарів, тощо.

Країни-учасниці МЕРКОСУР мали на меті активізацію та розширення взаємної торгівлі, зняття митних тарифів між країнами-учасницями, підвищення якості і конкурентоспроможності їх товарів, широкого залучення іноземних інвестицій, створення координуючого органа – Ради спільного ринку.

Ла­тиноамериканська асоціація інтеграції (ЛААІ), утворена в 1980 році і включає 11. На противагу ЛАВТ і була створена ЛААІ, як набагато менш амбіційна і більш гнучка організація, котра надає своїм членам можливість встановлювати двосторонні угоди з включенням до них (за бажанням зацікавлених сторін) і інших країн. Замість скасування прикордон­них тарифів ЛААІ розробила більш гнучку систему регіональних пільгових митних зборів та інші форми економічного співробітництва, але не запро­понували графіка переходу до справжнього спільного ринку.

Більш амбіційна програма регіональної економічної інтеграції – «Підприємництво для обох Америк», - це проект створення союзу на підставі розширення зони вільної торгівлі. Можливість створення такого союзу підкріплена двома чинниками: по-перше, встановленням де­мократичної форми правління майже у всіх американських країнах і, по-друге, просування в сторону заміни державного протекціонізму політи­кою лібералізації імпорту та приватизації ресурсів.

28.Економічна інтеграція в Африці

Регіональні інтеграційні процеси розвиваються і на Африканському континенті, котрий має свої географічні, демографічні, економічні, еко­логічні та соціальні особливості.

Найбільшою з африканських інтеграційних груп країн є ЕКОВАС (Економічне співтовариство країн Західної Африки). До складу ЕКОВАС входять 16 країн Африки.

Основні зусилля співтовариства спрямовані на ліквідацію внутрішніх тарифів та встановлення єдиного зовнішнього тарифу, що повинно пере­творити ЕКОВАС в митний союз на зразок ЄС.

В Африці існують також й інші інтеграційні угрупування:

  • Митний і економічний союз центральної Африки (ЮДЕАК

  • Спільний ринок Східної і Південної Африки (КОМЕСА);

  • Південноафриканське співтовариство розвитку (САДК);

Інтереси багатьох груп постійно стикаються один з одним. Майже всі групи прагнуть до співробітництва, створюючи ті чи інші форми інтеграції, котра найчастіше, здебільшого відбувається на низькому рівні. Афри­канські країни настільки бідні, а їх економічна активність настільки низька, що бази для їх співробітництва поки що практично нема. Майже всі афри­канські країни сподіваються в першу чергу на сільське господарство та при­родні ресурси як основні джерела доходу і прибутку від експорту. Промисловість в переважній більшості країн знаходиться на дуже низькому рівні розвитку. Здебільшого існуючі групи намагаються співробітни­чати в наданні транспортних послуг і розвитку інфраструктури, реалізації дрібних промислових проектів таке інше.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]