1. Предмет та метод. Поняття міжнародної мікроекономіки та макроекономіки .

Міжнародна економіка в широкому значенні – це теорія, що застосовується до вивчення головним чином економіки світогосподарських зв'язків як цілісного явища.

Міжнародна економіка (функціонально) складається з:

• міжнародної мікроекономіки

• міжнародної макроекономіки

Міжнародна мікроекономіка займається вивченням міждержавного руху товарів та факторів їх виробництва, тобто вивченням поведінки ринку окремого товару та його основних характеристик.

Міжнародна макроекономіка займається вивченням особливості взаємодії національних економік та світового господарства в цілому, особливостей їх функціонування та регулювання в умовах глобалізації фінансових ринків.

Предметом «Міжнародної економіки» є відносини, котрі складаються між господарюючими суб'єктами у сферах міжнародної торгівлі (товарами та послугами), міжнародного руху чинників виробництва (капіталу, робочої сили, технології), у міжнародній валютно-фінансовій сфері як самостійного явища економіки сучасних світогосподарських зв'язків, котрій притаманні розвинуті механізми моніторингу і регулювання.

Метод-системний підхід-направлений методології научного пізнаня та соціальної практики в основі якої лежить розгляд об'єкту як системи.

2. Сутність та відмінні ознаки прямих зарубіжних інвестицій - Визначення прямих іноземних інвестицій. Характерні риси піі.

Прямі інвестиції – вкладання капіталу з метою придбання контролю над об'єктом розміщення капіталу. Це в основному вивіз приватного підприємницького капіталу.

Портфельні інвестиції – вкладання капіталу в іноземні цінні папери без права контролю над об'єктом інвестування. Це також в основному вивіз приватного підприємницького капіталу.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) посідають особливе місце серед форм міжнародного руху капіталу. Це зумовлено двома основними причинами:

• прямі іноземні інвестиції – це реальні інвестиції, які, на відміну від портфельних, не є чисто фінансовими актами активами, що виражені в національній валюті. Вони здійснюються спрямовуються чи інвестуються у підприємства, землю та інші капітальні товари;

• прямі іноземні інвестиції, на відміну від портфельних, звичайно забезпечують управлінський контроль над об'єктом, в який інвестовано капітал.

Власність інвестора (повна або часткова) та його контроль над зарубіжним підприємством, котре стає частиною організаційної структури ТНК як її філія або дочірнє товариство – головна відмінність ПІІ від інших видів інвестування.

Характерною рисою ПІІ можна вважати і переважання рівня продажів продукції, виробленої за кордоном за допомогою ПІІ, над продажами вітчизняної продукції у вигляді товарного експорту.

3.Чинники, які активно впливають на зростання піі. Чинники, які визначають доцільність піі.

Чинниками, які активно впливають на зростання ПІІ є: інтеграція виробництва, еволюція його в бік створення так званої міжнародної продукції; зростаюча роль ТНК; економічна політика промислово розвинутих країн, спрямована на підтримку темпів економічного зростання і рівня зайнятості; прагнення країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою подолати кризовий стан економіки і соціальної сфери; екологічні чинники, що спонукають розвинуті країни переводити шкідливе виробництво в країни, що розвиваються. При участі в ПІІ уряду додатковим мотивом може бути досягнення певних політичних цілей: забезпечення стратегічними ресурсами, розширення сфери свого впливу з боку уряду.

До основних чинників прямих іноземних інвестицій належать: маркетингові чинники: 1) розмір ринку; 2) зростання ринку; 3) прагнення утримати частину ринку; 4) прагнення добитися успіху в експорті материнської компанії; 5) необхідність підтримувати тісні контакти з покупцями; 6) незадоволеність існуючим станом ринку; 7) експортна база; 8) слідування за покупцями; 9) слідування за конкуренцією.

Торговельні обмеження: 1) торговельні бар'єри; 2) надання місцевими покупцями переваги вітчизняним продуктам.

Вартісні чинники: 1) прагнення бути ближче до джерел постачання; 2) наявність трудових ресурсів; 3) наявність сировини; 4) наявність капіталу і технологій; 5) низька вартість праці; 6) низька вартість інших витрат виробництва; 7) низькі транспортні витрати; 8) фінансові та інші стимули з боку уряду; 9) більш сприятливі рівні цін.

Інвестиційний клімат: 1) загальне ставлення до іноземних інвестицій; 2) політична стабільність; 3) обмеження на власність; 4) регулювання валютних курсів; 5) стабільність іноземної валюти; 6) структура податків; 7) добре знання країни.