20.Розвиток шкільної справи та освіти на Лівобережній та Правобережній Україні в другій половині хvіі ст.

Друга половина XVII ст. визначила нові напрямки у розвитку освіти на українських землях. За результатами Переяславської угоди 1654 р. майже всі вони на засадах автономії ввійшли до складу Росії. Але після російсько-польської війни 1660-1667 рр. відбувся територіальний поділ України.

Освіта Правобережної та Західної України з другої половини XVII ст. розвивалась під впливом Польщі в умовах занепаду української культури. Посилення колоніального гніту українського народу польською шляхтою і католицькою церквою привели до зменшення кількості православної шляхти і втрати міщанством свого значення. Це також не сприяло формуванню української національної інтелігенції.

Розширювалась мережа уніатських шкіл, які почали діяти ще після Брестської унії 1596 р. Вони певною мірою сприяли збереженню українських традицій, хоч і орієнтувались на західну педагогіку. Спочатку ці школи давали непогані знання, але у XVIII ст. в умовах польського панування рівень освіти в них суттєво знизився, оскільки греко-католицьке духовенство знаходилось у дуже тяжких умовах і було малограмотним. Відповідно, в уніатських (особливо сільських) школах здебільшого вчили лише читати і писати по-польськи, а в кращому випадку вчили ще й рахунку та початків латині.

21. Діяльність братських шкіл та їх роль у розвитку культури.

З кінця ХVІ століття в Україні почали створюватися братські школи. Їх організовували братства (національно-релігійні й громадські організації). Як правило, братство створювалося при церкві або монастирі й часто носили їх назву, інколи – назву міста. Братства об’єднували ремісників, селян, запорізьких козаків, купців і навіть українських магнатів. Поступово братська організація набула всестанового характеру. Маючи в своєму складі родовитих і заможних людей, братства набирали політичної ваги.

XIV - XVI ст., З часів існування Київської Русі, часи, коли Україна перебувала під Литовсько-польською владою Основним питанням культурного життя Україна в ці часи, був національною питання. Він впливав на всю політичну, соціальну, економічну і в першу чергу духовне життя народу. У Великому Князівстві Литовському «російський елемент» (не чисто український, так як нарівні з ним виступав і білоруський) був панівним по відношенню до мови та церкви включно. Внаслідок поступової перемоги Польщі з її розвиненою культурою, вносився і польський елемент, і між цими різними елементами почалася боротьба, боротьба між православ'ям і католицизмом (у той час для всіх європейців релігія була основним ідеологічним питанням), вона поклала початок першої в українській історії великий ідеологічної дискусії.

22. Києво-Могилянська академія - загальноукраїнський вищий навчальний заклад.

Ки́єво-Могиля́нська акаде́мія — стародавній навчальний заклад в Києві, який під такою назвою існував від 1659 до 1817 року. Київську Академію заснував князь Ярослав Мудрий. Фактично всі сучасні українські ВНЗ в тій чи іншій мірі є духовними спадкоємцями цього закладу через вихованців Академії, які стали засновниками відповідних нових богословських, філософських і наукових шкіл у цих вишах.

Декілька сучасних вищих навчальних закладів претендують на спадкоємність від Києво-Могилянської академії, серед них насамперед Національний університет «Києво-Могилянська академія», а також Київські духовні академія і семінарія та Київська православна богословська академія.