- •1. Поняття "культура". Феномен розвитку української культури.
- •2.Культура первісного суспільства на землях України.
- •3.Трипільська культура як визначне явище світової історії.
- •4. Культура населення кіммерійсько-скіфо-сарматського часу.
- •5. Культура населення античних держав Північного Причорномор'я
- •6.Світоглядні уявлення східних слов’ян.
- •7. Розвиток мистецтва у східних слов'ян
- •8. Запровадження християнства на Русі та його вплив на розвиток культури.
- •9. Виникнення слов'янської писемності, бібліотеки і школи Київської Русі.
- •10. Містобудівництво. Визначні архітектурні пам'ятки Київської Русі.
- •11. Перекладна та оригінальна література Київської Русі.
- •12. Повість минулих літ" - найвизначніша писемна пам'ятка Київської Русі.
- •13. Культура Галицько-Волинської Русі
- •14. Культурні традиції та звичаї Київської Русі в суспільно - політичному та культурному житті Литовського князівства.
- •15. Кириличне друкарство, перші друкарі та книгодрукарні в Україні.
- •16. Києво-Печерська лавра - центр писемництва та шкільництва.
- •17. Народні думи і пісні хv - початку хvii ст., їх тематика, особливості та виховне значення.
- •20.Розвиток шкільної справи та освіти на Лівобережній та Правобережній Україні в другій половині хvіі ст.
- •21. Діяльність братських шкіл та їх роль у розвитку культури.
- •22. Києво-Могилянська академія - загальноукраїнський вищий навчальний заклад.
- •23. Петро Могила - видатний діяч української культури.
- •24. Прикладне мистецтво та традиційна культура України у хviii ст.
- •25. Меценатська діяльність гетьмана Мазепи щодо розвитку української культури і мистецтва.
- •26. Музичне мистецтво України у другій половині хvіі ст.
- •27. Становище українських земель після возз'єднання з Росією. Українсько-російські культурні взаємини.
- •28. Історичні народні твори та козацькі літописи другої половини хvіі ст.
- •29. Українське образотворче мистецтво у другій половині хvіі ст.
- •30. Розвиток культури на західноукраїнських землях у хvіі-хvііі ст.
- •31. Просвітництво та розвиток суспільно-політичної і філософської думки в Україні у XVII-хviii ст.
- •32. Г. Сковорода - видатний діяч української культури.
- •33. Діяльність Феофана Прокоповича та його внесок у розвиток науки і культури.
- •35. Зародження і розвиток українського театру (друга половина хv - хviii ст.).
- •36. Народне і професійне музичне мистецтво у хvііі ст.
- •37. Іконопис, живопис та народне малярство України у хvііі ст.
- •38. Українська культура в умовах національного Відродження хіх ст.
- •39. Українська література першої половини хіх ст.
- •40. Образотворче мистецтво у першій половині хіх ст.
- •41. Розвиток аматорського та професійного театрального мистецтва у хіх ст.
- •42. Видатні організатори театрального мистецтва України першої половини хіх ст.
- •43. Музична культура України в першій половині хіх ст.
- •44. Драматургія і розвиток театрального мистецтва в Україні в хіх ст..
1. Поняття "культура". Феномен розвитку української культури.
Культу́ра— сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії; історично набутий набір правил всередині соціуму для його збереження та гармонізації.
Феномен культури свідчить, що в найзагальніших рисах культура являє собою матеріальний і духовний прогрес, як індивідів, так і суспільства. Універсальне (загальнолюдське) та особистісно-індивідуальне поєднуються у культурі, котра охоплює всі сфери життєдіяльності людини, перебуваючи в діалектичному взаємозв'язку з ними.
2.Культура первісного суспільства на землях України.
Пе́рвісна культу́ра — культура первісної доби, найбільшого періоду в історії людства — від виникнення людини (близько мільйона років тому) і до появи державності.
У різних народів цей період тривав неоднаково, деякі навіть тепер живуть за умов первісності. Тому сучасна наука розрізняє власне первісну культуру — що існувала до виникнення перших цивілізацій на Землі (кінець IV — початок III тисячоліття до н. е.), і традиційну первісну культуру.
3.Трипільська культура як визначне явище світової історії.
Активне формування трипільської спільності відбувалося на сучасній території України на основі синтезу місцевих і прийшлих елементів. Уже в IV тис. до н.е. осілі трипільці населяли Середнє Подністров'я і басейн Південного Бугу; впродовж другої половини IV—III тис. до н.е. вони просунулися на Верхнє Подністров'я, Волинь, у басейн Середнього Дніпра і частину території Лівобережжя.
трипільська культура виникла в умовах матріархального суспільства, оскільки під час розкопок археологи виявили чималу кількість глиняних фігурок людей, серед яких переважають жіночі зображення на зразок "венер" палеоліту.
4. Культура населення кіммерійсько-скіфо-сарматського часу.
Кіммерійці — представники пізнього етапу Зрубної культури. Багато вчених вважали, що кіммерійці залюднили південь України, прийшовши не з Азії, як гадали раніше, а з Наддніпрянщини, і їхня культура успадкована від Пізньотрипільської з переорієнтацією на табунне скотарство.
У кіммерійській культурі спостерігається багато рис, успадкованих від попередніх культур України. Поховання здійснювалися в курганах і в фунтових могильниках, хоча відомі й поховання спалених в урнах. Будівлі були глинобитно-каркасні з жертовниками, як у трипільців. Кераміка — конічні миски, макітри, прикрашені геометричними орнаментами: трикутниками, ромбами, зігзагами, штриховками. Зброя, прикраси, казани виготовлялися із бронзи. Культура кіммерійців зазнала впливів фракійсько-балканського світу, а можливо, і була спорідненою з ним.
Палеоантропологічні пам'ятки кіммерійців свідчать про їхню спорідненість з антропологічними типами скіфської доби. За даними археології, скіфська територія успадкована від кіммерійської; тут виявлені пам'ятки ідентичної культури, черепи ідентичної групи.
Отже, всі ці факти ще раз підтверджують безперервність етнокультурних процесів у нашій країні.
Кіммерійська культура в Україні нині датується X — початком VII ст. н. ч. Вже з кіммерійських часів (початок І тисячоліття до н. ч.) хліборобство знову починає набувати того значення, яке воно мало за трипільської доби. Роль хліборобської громади стає значно вищою, ніж роль скотарів і вершників.