
- •Українська зарубіжна політична думка 20-30-х років (Петлюра, Скоропадський).
- •Етнополітика і процеси що її характеризують( Етнічна асиміляція,лінгвоцит,націоналізм, фашизм, сепаратизм)
- •Вчення фундаторів ліберальної ідеології Гумбольдта, Гоббса. Ідеї Міхновського “Самостійна Україна”( промова на річницю Шевченка)
- •Політична думка Стародавньої Греції і Риму(Платон “держава”, Арістотель “Політика”, Цицерон)
- •Засоби здійснення влади в демократичній, авторитарні, тоталітарній державах.
- •Чи усім критеріям політичної еліти відповідають наші можновладці(вказати критеріх лідера політичної еліти).
- •Влада в ідеології Донцова( 30 рр, Західна Україна)
- •Принципи плюралізму суспільства ідеологічного та політичного( вказати що таке плюралізм)
- •Чи проявляється в політичному житті України ментальність українців(егоцентризм,анархізм, отаманство)
- •Драгоманов як фундатор української політології.
- •В чому зміст в підданстві Алмонда
- •Рушійні сили революції гідності
- •Охарактеризувати лідерські якості порошенка і яценюка(ораторське мистецтво, відданість ідеї, освіта, досвід)
- •Приклади конформізму і радикалізму в Україні( Шевченко нонконформіст)
- •Приклади консерватизму в україні.
- •Політичні погляди засновників сша – Вашингтона і Гамільтона.
- •Які аргумени за вступ України в нато, перспективи.
- •Система політичних наук, предмет політичного менеджменту і політичного маркетингу.
Влада в ідеології Донцова( 30 рр, Західна Україна)
Принципи плюралізму суспільства ідеологічного та політичного( вказати що таке плюралізм)
Чи проявляється в політичному житті України ментальність українців(егоцентризм,анархізм, отаманство)
Егоцентризм (лат. Ego — «я», лат. centrum — «центр») — нездатність чи невміння індивіда встати на чужу точку зору. Сприйняття своєї точки зору як єдиної існуючої. Термін введений в психологію Жаном Піаже для опису особливостей мислення, характерного для дітей у віці до 8-10 років. [1] З різних причин така особливість мислення в різного ступеня вираженості може зберігатися і в зрілішому віці.
Анархіз́м (від дав.-гр. αναρχω — від ἀν, ан, «без» + ἄρχή, архе, «влада» + -ізм) — суспільно-політична течія, що прагне до максимально можливого визволення особистості, виступає за негайне знищення всякої державної влади шляхом стихійного бунту мас і створення федерації дрібних автономних асоціацій виробників і споживачів (союзи громад). Мета анархізму — створення вільної організації суспільства з інститутами громадського самоуправління, яке обходиться без влади людини над людиною. Анархізм є антидержавною ідеологією,котра пропагує бездержавність. Ідеї анархізму остаточно сформувалися в 19 столітті. Анархізм не треба плутати з нігілізмом (він заперечує суспільство і спрямований на його руйнування); в цілому анархізм це пацифістський рух.
Драгоманов як фундатор української політології.
Його можна вважати засновником національної політології, істориком політичних учень. Саме він створив нарисні добірки про розвиток політичних ідей у країнах Західної Європи, всебічно розглянувши теорію освіченого абсолютизму, лібералізму, і, запозичивши ряд основних прогресивних положень із декількох напрямків, подав концентроване обгрунтування своєї конституційно-правової доктрини. «Вся практична мудрість людська може бути в тому, щоб убачити напрямок духу світового, його міру, закон і послужитись тим рухом. Інакше рух той піде проти нас, роздавить нас», — так виводив він своє розуміння пошуку шляхів розвитку. Найвищий прояв мудрості — осягнути закон об'єктивного розвитку історії, відчути його, підлаштуватися під нього, відповідати його вимогам і потребам, а це значить — єдино правильно визначити свої можливості і докласти максимум зусиль для їх реалізації. У цій мудрості концентрується увесь віковий досвід нації, а тому надзвичайно важливо скористатися ним якомога повніше. Звісно, розуміння і пізнання цих законів М.Драгомановим позначалося як зовнішніми обставинами, так і внутрішнім відчуттям.
Лібералізм Драгоманова визначається як доктрина, відповідно до якої людська індивідуальність є вищою цінністю. Політично це виражається перш за все у розширенні та зміцненні індивідуальних прав. Драгоманов вірить, що історія свободи є історією обмеження державної влади. Недоторканність особистої сфери важливіша за участь у створенні, формуванні колективної політичної волі, а індивід з його волею є основою всіх можливих соціальних порядків.
Суть концепції, виробленої Драгомановим, полягала в забезпеченні національних інтересів України через конституційно-правову реорганізацію Росії, надання твердих гарантій конституційних прав громадян, права самоврядування для окремих регіонів і національностей та забезпечення вільного розвитку української культури.
Він принципово та послідовно виступав проти будь-якої тиранії та диктатури, будь вона монархічно-бюрократичного або революційного походження. Вони обидві засновані на унітарно-демократичних структурах влади та несумісні із правами людини та свободою народу. Драгоманов рішуче засуджував ідеї українського націоналізму, державного сепаратизму. Він вважав, що політична і національна автономія можлива і без національно-державного відокремлення від Росії.
Ліберальні погляди формувалися і еволюціонували паралельно зі свідомим лібералізмом та демократизмом, що розвивалися, на думку Михайла Драгоманова, не стільки на історико-національному, скільки на загальноєвропейському грунті. В Україні ці ідеї перепліталися, змішувалися з місцевою традицією політичних вольностей і державної автономії.