6. Висновки

H. Koттхофф підкреслює, що, на погляд німецьких лінгвістів, питання сьогодні полягає не в тому, як говорять чоловіки і жінки, а в тому, яким чином, за допомогою яких мовних засобів вони створюють певні контексти. "Відмінності в чоловічого / жіночого комунікації не настільки значні, не проявляють себе у кожному мовленнєвому акті і в цілому не свідчать, що стать є визначальним фактором, як це передбачалося на початковому етапі. На початковому етапі були допущені деякі помилки: приписування фактору статі більшої значимості , гіперболізація засвоєння в дитячому та підлітковому віці гендерно специфічних стратегій і тактик спілкування "[H. Kotthoff 1996:9].

Отже, дослідження останніх років показали, що язика жінок як константного освіти не існує. "Константні гендерні відмінності не були знайдені в обсязі словника, ані у виборі прикметників і прислівників" [Табурова 2000:38]. "Мова може йти лише про типові риси чоловічого та жіночого мовлення, виявлених тенденцій вживання мови чоловіками та жінками" [Земська 1993:133].

7. Література

1.Шон Берн Гендерная психология. — С. 320, Прайм-Еврознак, 2004.

2.Ильин Е.П. Пол и гендер. — С. 688, Питер, 2010.

3.Нартова-Бочавер С.К. Дифференциальная психология. — С. 310, Москва,

4.Гендерний підхід: історія, культура, суспільство. – Львів: ВНТЛ-Класика, 2003. – 252 с. (збірка наукових статей, розділів із книг)

5.Про рівність статей. Збірник / Пер. з фр. Під заг. ред. О. Хоми. — Київ:

6.Морґан Д. Вивчаючи чоловіків у патріархальному суспільстві

7.Ортнер Ш.Б. Чи можна зіставити жіноче з чоловічим так, як зіставляють природу з культурою?