Договірні "ляпи"

Певне, не один керівник фірми чи підприємець – «індивідуал» на власному досвіді переконався, що грамотно укладений договір є запорукою нормального і ефективного ведення господарської діяльності. Саме договір визначає права й обов'язки сторін, межі їхньої відповідальності, ціну, умови надання послуг чи постачання продукції, строки, порядок розрахунків. Очевидно, що для ведення бізнесу дуже важливо опанувати техніку укладення «правильних» договорів.

Більшість підприємців намагається обачно оформляти договори з партнерами. Проте часто в процесі їх виконання виявляються помилки, що криють загрозу істотної зміни суті всього документу, а часом взагалі ставлять під сумнів його законність.

При оформленні угоди (складанні договорів) сторони, як правило, припускаються помилок технічного або юридичного характеру. В деяких випадках в договорах трапляються прикрі неточності, іноді фахівець, що оформляє документ, неправильно викладає на папері заявлені партнерами наміри.

Технічні помилки - це описки, арифметичні помилки тощо. Під неточностями розуміють неправильне чи недоречне використання спеціальних термінів, використання понять, які можна двояко тлумачити. До смислових помилок належать випадки, коли в договорі неправильно відображені дійсні наміри сторін.

Власне, такі помилки виникають тоді, коли при оформленні договору в письмовому вигляді перекручуються попередні усні домовленості сторін або не приділяється належної уваги окремим важливим умовам договору. При цьому, як правило, помилки виникають ненавмисне – жодна із сторін не мала наміру ввести в оману контрагента. Вони виникають внаслідок недбалості сторін чи від того, що не всі умови були попередньо обумовлені на переговорах.

Однак найбільш неприємними із серйозними наслідками, є юридичні помилки. Ось лише основні з них:

• укладення договору, який суперечить чинному законодавству або інтересам (намірам) суб’єкта підприємницької діяльності (СПД);

• укладення договору не уповноваженою на це особою або з перевищенням наданих їй повноважень;

• укладення договору, предмет якого не відповідає видам діяльності, які може здійснювати СПД;

• укладення договору, що передбачає здійснення виду діяльності, яке потребує спеціального дозволу (ліцензії) за відсутності його у СПД;

• невідповідність форми укладеного договору вимогам законодавства;

• неузгодження істотних умов договору;

• укладення договору не того виду, який необхідний для регулювання відносин між сторонами в конкретній ситуації.

Буває, що сторони не встигли підписати договір через різні обставини (не вистачило часу, необхідна термінова поставка, відсутність посадової особи, що має право підпису тощо). Часто сторони просто не захотіли укладати письмовий договір, а свої розрахунки проводять на основі виставлених рахунків, наданих товарних накладних або іншої первинної документації.

Однак така позиція є неправильною, як з практичної точки зору, так і законодавчої. Так, ст. 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів. Згідно із зазначеною статтею, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання такого виду договорів.

За цивільним законодавством зміст господарського договору становлять умови, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Договір лише тоді вважатиметься укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів цього виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому закон зобов’язує сторони договору погодити його предмет, ціну та строк дії.

Недотримання СПД вимог законодавства щодо порядку укладання господарських договорів може призвести до визнання їх недійсними з усіма неприємними наслідками, які випливатимуть з цього.