4. Керівництво та лідерство

4.1. Визначення керівництва та лідерства. Форми впливу та влади.

Керівництво є об'єднувальною функцією менеджменту, яка пронизує всі управлінські процеси в організації.

Керівництво - вид управлінської діяльності, який на засадах лідерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій. Забезпечення ефективного керівництва базується на:

ініціативності;

інформованості;

відстоюванні власної думки;

прийнятті рішень;

розв'язанні конфліктних ситуацій;

критичному аналізі.

Усі розглянуті елементи є взаємопов'язаними.

Завдання керівника полягає в визначенні загальному напряму діяльності організації, створення чіткої організаційної системи управління підприємством, оптимальному підборі персоналу, координування роботи, поліпшення якості праці тощо.

Лідерство та влада.

Основою керівництва є лідерство, влада та вплив.

Лідерство - здатність за рахунок особистих якостей здійснювати вплив поведінку окремих осіб і груп працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.

Фактично лідерство надає працівникові неформальні повноваження

Феномен лідерства також грунтується на авторитеті керівника. Розрізняють такі авторитети керівника:

Формальний авторитет - випливає з його прав як посадової особи розпоряджатися підлеглими, цілеспрямовувати, мотивувати і крнтролювати їх працю та поведінку.

Особистий - грунтується на його особистих якостях як людини.

Повний - виявляється при поєднанні формального та особистого авторитету особи, яка обіймає керівну посаду.

Влада - можливість впливати на поведінку інших людей.

Передумовою для реалізації таких можливостей є формальні повноваження, які надає посада.

Вплив — поведінка одного працівника (керівника), яка вносить зміни в поведінку, стосунки, відчуття тощо іншого працівника (підлеглого).

Форми влади керівника. Керівництво, в основу покладаючи владу,

може застосувати різні форми влади:

1. Влада примусу.

2. Влада винагороди.

3. Експертна влада.

4. Еталонна влада.

5. Законна або традиційна влада.

6. Харизма.

Влада (Сила) примусу — влада, що заснована на примусі, штрафних санкціях та загрозі покарань, в її основі вплив на працівників на страху втратити роботу, потрапити у "чорний список", бути покараним, тощо.

До недоліків влади примусу належать: значні витрати на управлінні; відсутність у підлеглих довіри до керівництва; поява гальмівних процесів розвитку здібностей людини; бажання силового усунення керівництва.

Влада винагороди базується на переконанні, що виконавець може отримати винагороду за виконання конкретних дій, поведінку. Сила винагороди - зв'язок між старанням, наполегливістю, самовідданістю і досягненням результатів з однієї сторони, та позитивною реакцією лідера (визнання, преміювання, ставлення у приклад) - з іншої.

Експертна влада - ґрунтується на впевненості виконавців, що влада володіє спеціальними знаннями, які зможуть задовольнити певні потреби, чим вищі досягнення експерта (керівника), тим відчутніша його влада. Передбачає унікальний досвід, високу кваліфікацію, спеціальні високі знання та фахові практичні навички.

Еталонна влада - влада власного прикладу керівника. Базується на власних магнетичних рисах, здібностях, якостях лідера, які прагнуть копіювати його послідовники.

Законна (традиційна) влада - випливає із статусу керівника організації. Керівна посада передбачає здійснення більшості управлінських функцій, а підлеглий вважає цілком природнім підкорятися наказам і вказівкам.

Харизма - (грец. Charisma - милість, благодать, Божий дар). Це особливий тип влади і лідерства, заснований не на логіці чи силі традицій, а на виняткових здібностях особистості, які люди сприймають як особливий дар.

Практики свідчить, що найкращих результатів досягають керівники, які прагнуть статусу лідера колективу.