Висновки

Підводячи підсумок, слід зазначити, що попри малі розміри малі держави Європи користуються повним суверенітетом, достатньо ефективно здійснюють державний контроль за своїми маленькими територіями та відіграють далеко не останню роль у міжнародних відносинах.

Як вже зазначалося, малі держави можна умовно розділити на дві групи – мінідержави та мікродержави. Три міні-держави – Бельгія, Нідерланди, Люксембург – розташовані на самому заході Європи. Всі вони мають спільні кордони та близькі природні умови, і, як наслідок - спільну історію. В історичній ретроспективі ці три невеликі західноєвропейські країни не раз становили єдине державне утворення або входили до ще більших державних утворень. У ХХ столітті вони були тісно інтегровані між собою в рамках митного та економічного союзу Бенілюкс та Європейського Союзу.

Інтеграції сприяло географічне розташування трьох країн, наявність спільних торговельних сухопутних і водних шляхів, необхідність витримувати конкуренцію великих держав на міжнародній арені та у зовнішній торгівлі, обмеженість природних ресурсів, структурна близькість і взаємодоповнюваність економік трьох держав регіону.

В межах економічного союзу Бенілюкс виникла універсальна сітка митних тарифів відносно третіх країн. При цьому повністю скасовані внутрішньоторговельні тарифи на між країнами-учасницями. Це дозволило створити перший у Західній Європі спільний ринок із 25 млн. споживачів. В результаті Бенілюкс є четвертим за потенціалом економічним блоком Західної Європи.

Інтеграція дозволяє країнам Бенілюкс відігравати важливу роль у європейській економіці. В результаті трьом державам вдалося створити ефективні постіндустріальні господарства та зайняти досить вузькі економічні ніші, які надійно забезпечують стабільний економічний розвиток і, відповідно – збільшення добробуту. Вони перетворилися на важливі фінансові та промислові центри з вузькою спеціалізацією. Їм вдалося створити найефективніше сільське господарство серед західноєвропейських держав.

^{Зберігаючи повну самостійність, суверенітет та зовнішньополітичну ідентичність Бельгія, Нідерланди та Люксембург спільно виступають на міжнародній арені й дотримуються однакових принципів у своїй зовнішньоторговельній діяльності.} Тому не дивно, що саме тут після Другої світової війни з’явився новий тип європейця, вільного від крайнього націоналізму і водночас готового до співпраці з представниками інших держав для збільшення загального добробуту і посилення спільної безпеки.

Особливості історичного розвитку та колоніальна залежність не дозволили здійснити подібний прорив Мальті. Але й тут в останні десятиліття можна спостерігати стабільний економічний розвиток, який дозволив країні виконати т.зв. Копенгагенські критерії та приєднатися до ЄС у 2004 р.

Від мінідержав значно відрізняються мікродержави Європи – справжні карлики, які з тих чи інших причин зберегли свій суверенітет з часів Середньовіччя. Князівства Ліхтенштейн і Монако, теократична монархія міста-держави Ватикану, анклавна Республіка Сан-Маріно та останній подвійний протекторат Західної Європи Андорра є свого роду реліктами лицарської епохи.

У той же час і вони змушені пристосовуватися до економічних та суспільно-політичних викликів нашого часу. Здійснений нами аналіз демонструє, що їм це успішно вдається. Використовуючи середньовічний романтизм свого міжнародного статусу, кожна з них поступово перетворюється на свого роду великий туристський атракціон, який дозволяє забезпечити роботою і доходами маленьке населення. Окрім того Монако і Ліхтенштейн давно перетворилися фінансові та бізнесові центри світового значення. Монако, Сан-Марино і Ватикан стали також важливими медіа-центрами сучасного світу.

Особливе становище займає Ватикан, головним сенсом існування якого є забезпечення наочного втілення світських прав Святого Престолу, очолюваного главою Католицької церкви. Але й Ватикан мусить пристосовуватись, все більшою мірою відкриваючи накопичені протягом віків культурні цінності очам численних паломників і туристів.

Отже, мікро-держави є невід’ємною складовою сучасної Європи, унаочнюють різноманітність можливих форм державного устрою і політичних інститутів.

Таким чином, малі держави Європи являють собою важливу частину європейської політичної і культурної спадщини, міцно займають тісні, але власні ніші в європейській економіці.

Малі держави Європи є для нас, українців, важливим прикладом того, що не розміри визначають місце країни у світовій політиці, культурі чи економіці. Навпаки, саме невеликі розміри не дозволяють відбутися надмірному відриву правлячих кіл від народу, змушують шукати нові інноваційні економічні моделі, визначають високий рівень добробуту населення малих країн неначе наочно підтверджуючи слова Тараса Шевченка: „в своїй хаті – своя правда й воля” . Тому знайомство з малими європейськими країнами і їхнім досвідом розв’язання економічних, соціальних та без пекових проблем неодмінно сприятиме появі у студентів нових цікавих ідей щодо вирішення тих не легких завдань які стоять сьогодні перед нашою державою.

_{Л І Т Е Р А Т У Р А}

1. Белоусов Л.С., Смирнова В.П. История новейшего времени Европы и Америки: 1945-2000 гг.: Учебник для студентов вузов по специальности _„История”. - М.: _„Простор”, 2002. – 480 с.

2. _{Бусыгин А.В. Побеждающие море. О Голландии и голландцах.} – _{Москва, 1990.}

3. _{Бусыгин А. В. Нидерланды. - М.: Мысль, 2004.}

4. _{Гортікова М. Люксембург в системі об’єднаної Європи // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 1999. – Випуск № 9. –– С. 41 -47.}

5. _{Глухов А. Люксембург // Международная жизнь. – № 9. – 1998. – С. 38-44.}

6. Дейвіс Н. Європа: Історія / Пер. з англ. П.Таращук, О.Коваленко. – К.: Основи, 2000. – 1464 с.

7. _{Дробков В.А. На перекрестке дорог, культур, историй. Очерки о Бельгии и Люксембурге.} – _{М., 1989.}

8. История новейшего времени стран Европы и Америки 1918 – 1945 / Под ред. Е.Ф. Язькова. – М., 1989. – 463 с.

9. _{Каремин В. Россия – Бенилюкс // Международная жизнь. – 2001. – № 11. – С. 72 - 82.}

10. _{Коршунов В. Королевство Нидерландов // Международная Жизнь. – 1999. - № 3. - С. 61 - 67.}

11. _{Малые страны Западной Европы / Ред. Ю.И Юданов. - М., 1984. – 308 с.}

12. Новейшая история зарубежных стран. Европа и Америка. 1917 – 1945 / Под ред. В.К.Фураева. – 4–е изд., перераб. и доп. – М.: Просвещение, 1989. – 447 с.

13. _{Островская Е. Нидерланды: экономический рост на фоне структурных проблем // МЭ и МО. – 1997. – №4. – С.109-114.}

14. Пономарев М.В., Смирнова С.Ю. Новая и новейшая история стран Европы и Америки: Практическое пособие: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений: В 3 ч. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. –Ч.3. – 384 с.

15. Попов Н.В. Монархи Европы. – М.: „Терра”, 1997.

16. _{Семеній О. Зовнішня політика Бельгії у XX ст. // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 1999. – Випуск № 9. – С. 111 –121.}

17. _{Серебрянный Л.Р. Нидерланды. Очерки страноведения. – Москва, 1973.}

18. _{Царегородцев А.Н.и др. Как делать бизнес в Нидерландах. – М.: Обозреватель, 1995. – 346с.}

19. _{Шатохина-Мордвинцева Г.А. Нидерланды в новое и новейшее время. – Москва, 2002.}

20. Язьков Е.Ф. История стран Европы и Америки в новейшее время (1918–1945 гг.). Курс лекций. – 2–е изд. – М.: Изд–во МГУ; ИНФРА–М., 2001. – 352 с.