- •Особливості державного устрою, політичної системи та економічного розвитку Королівства Нідерландів
 - •Люксембург: від середньовічного князівства до національної держави
 - •Особливості державного устрою та підвалини економічного успіху Монако
 - •Ліхтенштейн у рамках сучасної міжнародної спільноти
 - •Святий Престол і Ватикан – остання абсолютна теократична монархія Європи
 - •Андорра – останній протекторат Європи
 - •Республіка Сан-Марино – найдавніша з сучасних європейських держав
 - •Висновки
 - •Довідкова література:
 - •Інформація в Інтернеті:
 - •Символіка малих країн Європи
 - •Символіка Королівства Бельгії
 - •Символіка Великого герцогства Люксембургу
 - •Символіка Князівства Монако
 - •Символіка Князівства Ліхтенштейн
 - •Символіка міста-держави Ватикан
 - •Символіка Князівства Андорра
 - •Символіка Республіки Сан-Марино
 
Ліхтенштейн у рамках сучасної міжнародної спільноти
Князівство Ліхтенштейн (Fuerstentum Liechtenstein) – держава в Центральній Європі, розташована між Швейцарією та Австрією на правому березі Рейну; межує з Австрією (35 км) та Швейцарією (41 км). Цікавий факт: поряд із Узбекистаном Ліхтенштейн є однією з двох країн світу, шлях від яких до океану пролягає через територію не менше ніж двох держав.
Територія країни становить 160 км2. Ліхтенштейн – гірська країна; майже всі населені пункти розташовані в долині Рейну та в невисоких передгір’ях. Найвища точка – гора Граушпіц (2599 м); найнижча – Ругепер-Ріт (430 м).
Клімат континентальний: холодна хмарна зима з частими снігопадами або дощами, прохолодне помірно тепле хмарне вологе літо.
Ліхтенштейн має обмежені природні ресурси: незначний гідроенергетичний потенціал та орні землі (24 %); пасовиська займають 16 % території, ліси – 35 %.
Населення – 33,4 тис. чол. (липень 2004 року); ліхтенштейнці (рети та алемани) – 86 %, італійці, турки та інші – 14 %; офіційна мова – німецька, алеманнський діалект. Релігія – католицизм сповідує майже 80 % населення, протестантизм – 7,4 %, та інші – 12,6 %. Столиця – м. Вадуц; інші містечка: Руггель, Нендельн, Шан, Мальбун, Бальцерс та інші.
Основа економіки – організація офшорних компаній, туризм та випуск поштових марок. Ліхтенштейн процвітаюча країна з високоіндустріальною економікою вільного підприємництва з важливим сектором фінансових послуг та високим рівнем життя населення. Низький рівень податків на бізнес (максимальна ставка податку складає 18 %) та прості реєстраційні правила сприяли тому, що близько 73 700 холдингових чи так званих компаній–поштових скриньок номінально відкрили офіси в країні, забезпечивши тим самим 30 % державних прибутків. Країна є учасником митного союзу із Швейцарією та використовує швейцарський франк як національну валюту. Ліхтенштейн імпортує більше ніж 90 % необхідної йому електроенергії; входить в Європейську економічну зону (організацію, що слугує містком між Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ та ЄС)) з травня 1995 року.
Ліхтенштейн як державне утворення існує з 1719 року, коли відбулося об’єднання феодальних володінь Вадуц (відоме з 1342 року) і Шелленберг під управлінням сім’ї Ліхтенштейн (за Карла VІ, імператора Священної Римської імперії). З того часу кордони держави залишаються незмінними. У 1806-1814 роках входив до складу Рейнського союзу – конгломерату німецькомовних феодальних монархій, політично контрольованого Францією. У 1815-1866 роках Ліхтенштейн перебував у складі ще одного міждержавного об’єднання, що передувало утворенню єдиної Германської імперії – Германського союзу. У Ліхтенштейні немає власної армії після її розпуску в 1868 році й оголошення постійного нейтралітету країни; питання оборони країни знаходяться в компетенції Швейцарії. В 1876-1918 роках країна політично була тісно пов’язана з Австро-Угорщиною.
Економічне спустошення, викликане Першою світовою війною та її наслідками, змусило Ліхтенштейн укласти митний та грошовий союз із Швейцарією.
Після Другої світової війни, в якій Ліхтенштейн зберігав нейтралітет, низькі податки стимулювали грандіозне економічне зростання. У 1971 році Ліхтенштейн запровадив обмеження для іноземців, які проживають на території країни (їх кількість не повинна була перевищувати 1/3 населення країни). Князь Франц Йосиф ІІ, який правив з 1938 року, передав управління державою своєму спадкоємцю – принцу Хансу Адаму ІІ в 1984 році, хоча офіційно останній посів престол після смерті батька в листопаді 1989 року. В середині 90-х років ХХ сторіччя виникли значні розбіжності юридичного та адміністративного характеру між князем і парламентом. Однак, коли князь висловив готовність зректися престолу, парламент одностайно проголосував за збереження монархії (1996 р.).
Інтереси Ліхтенштейну за кордоном представляє Швейцарія. Обидві країни, як згадувалося вище, перебувають у митному союзі.
Ліхтенштейн – унітарна держава. В адміністративно-територіальному плані поділяється на дві історичні області – Оберланд та Унтерланд, що складаються з одинадцяти громад (Gemeinde): Бальцерс, Вадуц, Гампрін, Маурен, Планкен, Руггель, Трізен, Трізенберг, Шан, Шелленберг, Ешен.
За формою правління Ліхтенштейн – це спадкова конституційна монархія. Перша конституція була прийнята у 1862 році. Вона декларувала державний суверенітет Ліхтенштейну і встановлювала державний лад, побудований на засадах обмеженої монархії. Чинна конституція схвалена парламентом і підписана главою держави 5 жовтня 1921 року (діє із змінами та поправками, внесеними в 1938, 1939, 1965 та 1990 роках).
Князь є главою держави. Він відкриває та закриває парламент і має право розпустити його з власної ініціативи. Жодне з рішень парламенту не може набути сили закону без згоди глави держави. В той же час князь за надзвичайних обставин може видавати укази, що мають силу закону, без узгодження з парламентом та прем’єр-міністром.
Законодавчі повноваження належать главі держави (князю) і парламенту – ландтагу (Landtag), який складається з 25 депутатів (в 1922-1988 роках складався з 15 депутатів); обираються прямим загальним (з 1984 року) голосуванням за системою пропорційного представництва (15 депутатів від Оберланда та 10 – від Унтерланда) терміном на чотири роки.
У 1969 році введено загальне виборче право для чоловіків, а з 1973 року діє пропорційна система. Для проходження в парламент партіям та виборчим блокам необхідно подолати досить високий восьмивідсотковий бар’єр. Термін електоральної натуралізації для громадян – один місяць до початку виборів (явка на вибори обов’язкова). З 1969 року виборчим правом наділені громадяни, що досягли 20 років. Ліхтенштейн – остання з європейських країн, яка надала виборчі права жінкам (у 1986 році). Останні парламентські вибори відбулися в березні 2005 року.
Головою парламенту є лідер партії, що отримала більшість голосів на виборах у ландтаг, а його заступником – лідер партії, що отримала наступну за величиною кількість голосів. Виконавчою владою наділено уряд, який обирається ландтагом і затверджується главою держави. Він складається з глави уряду (члена партії, що перемогла на виборах у ландтаг), його заступника і трьох урядових радників. Усі вони виконують функції міністрів.
Функції конституційного контролю виконує Вищий державний трибунал, який розглядає питання конституційності законів та законності указів уряду.
У Ліхтенштейні діють три основні політичні партії – Союз батьківщини, Прогресивна партія громадян, Список свободи.
Ліхтенштейн визнав юрисдикцію Міжнародного суду ООН із рядом застережень.
