7. Демографічний потенціал, структура зайнятості: міграційні процеси в Молдові.

Населення Молдови складає близько 3,6 млн. чол. Не дивлячись на те, що це найбільш густонаселена (111,4 чол. км²) з країн колишнього СРСР, тут знаходиться дуже мало великих міст. Населення Молдови складається з декількох етнічних груп. Молдавани становлять 64,6% місцевого населення. Вони живуть в основному в центральних і північних районах країни. В країні також проживають українці (14%) і росіяни (13%). Багато хто з них іммігрував до країни після Другої світової війни й оселилися в основному в містах. Майже все інше населення належить до таких етнічних груп, як гагаузи (3,5%), болгари (2%) та євреї (1,5%). Гагаузи – це тюркський народ християнського віросповідання. Вони оселилися в Молдові ще наприкінці ХІІІ століття. Приблизно в цей же час у країну переселилися й болгари. Ці народи живуть, головно, в сільській місцевості на півдні Молдови. Євреї живуть у містах. Вони оселилися в Бессарабії після 1800 року. Проте після Другої світової війни їх чисельність значно зменшилася. В демографічній сфері Молдови спостерігаються негативні процеси – старіння населення, зменшення його кількості (особливо жінок). Взагалі, демографічний потенціал Молдови в 1,7 рази менше, ніж у країн Балтії та в 13,3 рази менше, ніж в України та Білорусії.

Щодо структури зайнятості, за даними 2010 року 12 % молдаван зайняті у промисловості, 46 % - у сільському господарстві, 42 % - у сфері послуг. Регіони, де в структурі економіки превалює сільськогосподарська спрямованість, мають стабільно високий показник зайнятості населення. Це пояснюється високим рівнем самозайнятості населення неурбанізованих регіонів країни.

Після розпаду СРСР економіка Республіки Молдова виявилася непристосованою до умов вільного ринку. Сотні підприємств і тисячі колективних аграрних господарств були визнані банкрутами, а їх співробітники поповнили списки безробітних. Більша частина громадян, які залишилися без роботи, пробували працевлаштуватися за кордоном, частіше за все – в Росії, в силу сформованих культурних звʼязків. Однак російська економіка зазнавала тих же труднощів, і зрештою найбільш популярним напрямком трудової міграції з Молдови стала Європа.

За результатами дослідження, проведеного представництвом Міжнародної організації з міграції в Молдові за підтримки Шведського агентства з розвитку та міжнародного співробітництва, кількість молдавських громадян, що відправляються на заробітки за кордон постійно збільшується і становить близько 500 тисяч чоловік. Середній вік мігрантів становить 35 років. 28 % мігрантів, що виїхали до країн ЄС, мають вищу освіту, 58 % - жінки. Із загального числа громадян, які працюють у країнах СНД, 17 % мають вищу освіту, 77 % є сільськими жителями. Серед молдавських мігрантів у країнах ЄС – 55 % - сільські жителі.

За кордоном нелегальні мігранти стикаються з жорстоким поводженням з боку правоохоронних органів тих країн, де вони проживають і працюють. Крім того, під тиском масової некерованої та неврегульованої трудової імміграції робочої сили зі сходу (з Молдови та інших східноєвропейських і пострадянських держав), західноєвропейські країни стали проводити політику "закритих дверей", спрямовану на захист національного ринку праці, своєї робочої сили. В основному ці заходи мають силовий, заборонний характер (жорсткість візового режиму, депортації тощо). Повсюдно набула масового поширення практика недопущення в країну власників молдавських паспортів, і навіть їх висилка, незважаючи на правильно оформлені документи.

У той же час посилився тиск країн Євросоюзу на керівництво Республіки Молдова, від якого стали вимагати більш рішучих заходів у протидії трудовій еміграції населення на захід. Молдавське керівництво зі свого боку, усвідомивши масовість трудової міграції і можливість за допомогою трансферів збільшити державні запаси іноземної валюти, прагне отримати фінансову компенсацію за молдавських заробітчан з боку країн Європейського Союзу. Молдавській стороні для вирішення проблеми трудової міграції хотілося б мати статус асоційованого члена Європейського Союзу. Однак, як показує практика, наприклад, Туреччини, наявність такого статусу зовсім не передбачає вільного (безперешкодного) переміщення робочої сили на ринках праці Європейського Співтовариства. До того ж, в умовах високого наразі рівня безробіття в західноєвропейських країнах і численної армії трудових мігрантів із країн Центральної та Східної Європи, це взагалі малоймовірно. На думку експертів, вирішення проблеми трудової міграції громадян Республіки Молдова залежить виключно від успіху внутрішніх економічних реформ у самій країні.