Розділ 1

У першому розділі автор розповідає, що в 1328 р у Франції утверджується династія Валуа, Філіп VI Валуа правив з 1328 по 1350 рр. Держава за своїм розвитком опережала всі країни християнського заходу, особливо відносно сільського господарства. Станом на 1328 р в Франції проживало 15 млн чол., і 200 тисяч чоловік лише в Парижі. Середина XIII ст. була епохою миру для Франції, якщо не враховувати фланерські війни Філіпа Красивого і вилазку Філіпа ІІІ в Арагон у 1328 році. В Англії в цен час правила династія плантагенетів, в 1327 королем став Едуард ІІІ, що правив до 1377 року. На 14 ст вона залишалась порівняно бідною і малонаселеною (5 млн чол). Щодо господарства і торгівлі, то найбільше експортне багатство становила шерсть, вівцеводством займались в Йоркширі. Англія ділилась на 40 графств, або шайрів, а Єдиним значним центром був лондон. Значний чиновницький апарат(балії, ісчітори, коронери і т п). Адміністративна система- фінансами управяла палата шахматної доски, судова система- 2 вищих суди засідали у вестмінсері, існував оригінальний інститут парламенту. І англ. І франц армія формувались на базі феодального осту. Важкі походи в уельс і шотландію за едуарда 1 загартували її. За іоанна безземельного , і особливо за едуарда 2 (в січні 1327р.) в англії велись важкі громадянські війни.

ІІІ- французьку і англійську династії об’єднували як династичні шлюби, так і зв'язок феодального характеру. Англійський король із династії плантагенетів був одночасно французьким пером і герцогом гієни, був васалом французького короля. Ще в 1154 р між капетингами і плантагенетами почалась «перша столітня війна». Плантагенети були розгромлені, але франц король людовік святий залишив генріху 3 гієнь в 1259р, взамін англ. Король відмовлявся від нормандії і ставав васаломфранц короля, саме паризький договір 1258 р ліг в основу столітньої війни. А конфлікт за Гієну точився до 1327 року, завершився вводом на її територію французьких військ, які франц король карл 4 не спішив виводити.

IV- автор спростовує той факт ніби Столітня війна розв’язалась тому, що з вступом на роестол династії валуа едуард 3 в силу прав, отриманих від матері, став претендувати на корону франції, адже франц король дав привід до війни ще 1327 р конфіскацією гієни.

Розділ 2

І- новина про обрання філіпа королем франції не сподобалась ізабеллі і її коханцю мортімеру, оскільки для них законним королем вважався едуард 3, але у того для утвердження не вистачало сил. Філіп у той час склика всіх васалів на своє помазання 29 травня 1328 року в реймсі, для того, щоб принести йому оммаж прибули всі володарі ф*єфів. В той час, як дочки останніх капетингів отримали лише скудні компенсації, найнебезпечнішою з них була Жанна, дочка Людовіка 10, що висунула претензії на наварру і шампань. Філіп в червні 1328 року в битві при касселі придушив повстання фламандське повстання «золотих шпор» . Згодом, 14 квітня 1329 р англ. Корол едуард визнав себе його васалом і приніс філіпу свій оммаж. Але решта суперечок залишилась. Англ досі вимагали повернення аквітанії, а французи- 50 000 ліврів компенсації, обіцяної Едуардом 3 в 1327 році. Згодом виявилось, що оммаж Едуарда був не точним, але Філіп 9 березня 1331 року звільнив англ. Короля від принесення нового оммажу. Через кілька тижнів в місті Пон-Сен-Максане відбулась остання зустріч королів до розвязки війни. Рішуче царювання Валуа починалось вдало.

ІІ- Автор вказує, що багато істориків однією з причин конфліктів вважають також несумісність характерів обох володарів. Ще в 1331 р французи і англійці продовжували зустрічатись в Авіньойоні, парижі, і говорили про підписання миру, про війну ще ніхто не говорив. Ппа Іоан 22 хнову заговорив про нові хрестові походи, і обидва королі весною 1332 року почали обговорювати його підготовку, але едуард 3 відійшов від цих справ і почав завоювання шотландії, королем якої був Джон Балліоль, якого підтримав Філіп. Загостренню конфлікту між королями сприяла політика папи Бенедикта 12 з грудня 1334 року, він хотів пришвидшити англо-французьке примирення. 24 травня 1337 року Філіп конфіскував аквітанський ф*єф, чим оголосив війну Англії не виходячи за рамки феодального конфлікту. Автор стверджує , що підбурив плантагенета оголосити про претензії на французький трон вигнаний з франції принц Роберт д’Артуа, онук Роберта ІІ, племінника Людовіка Святого. До свята Всіх Святих в 1337 р. єпископ Лінкольнський Генрі Бергерш поїхав до Парижу, щоб передати виклик від імені свого правителя-англ короля. Таким чином, офіційно війна розпочалась навесні 1337 року.

ІІІ- Едуард 3 припинив у 1337 р ввіз шерсті на територію Англії для того, щоб нанести збитки Фландрії, він також залучив на свій бік герцогство Брабант, Гелдернське герцогство, а також Голландію і Зеландію. Він також збирав армію, що станом на 1340 рік налічувала більше 100 тисяч воїнів. Але через недостачу грошей він вирішив прийняти пропозицію папи про примиренн на 6 місяців в 1338 році. В ненабагато кращому становищі перебувала Франція. Для збору грошей франц король в 1342 р. звертається до Генеральних Штатів. Воєнні приготування на 1337-1338 рр йшли дуже повільно.

IV- В 1338 році англ. Приготування на пн. кордоні Франції були завершені, в Нідерландах і на Рейні були укладені нові договори. Едуард ІІІ також йде на контакт з Людвіком Баварським, їх зустріч відбулась 5 вересня 1338р в Коблеці. Воєнні дії перенесли на весну 1339 року. В кінці вересня він вторгся в Камбре і розграбував Тьєраж, а англо-німецький союз рухнув. Був закритий шерстяний шлях, в країні почалась криза і виразником народного протесту став бюргер Якоб ван Артевельде. Новий фламандський альянс теж потерпів крах. Потім, 25 вересня 1345 року в с. Турне був заключний короткотривалий мир між ворогуючими сторонами. Отже, перші роки віни були для Плантагенетів неблагополучними.