2. Поняття емітента та інвестора цінних паперів.

Емітент цінних паперів ‑ це юридична особа (державний орган, орган місцевої адміністрації, підприємство, установа, організація), котра випускає від свого імені в обіг цінні папери та зобов’язується нести обов’язки, які витікають з такого випуску, перед власниками цінних паперів.

Емітент повинен всі зобов’язання, що виникають в зв’язку з випуском цінних паперів, виконувати в термін та в порядку передбаченому діючим законодавством даної країни.

Обов’язки та права емітента виникають з моменту підписання угоди про передачу цінних паперів у власність особі, яка їх купує і набуває таким чином статус інвестора.

Інвестор цінних паперів ‑ юридична або фізична особа, яка від свого імені (безпосередньо) чи через посередника (маклера, брокера) придбала цінні папери на позабіржовому чи біржовому, первинному чи вторинному ринку.

Інвестор зобов’язується пред’являти свої права, що виникають з даного титулу власності, в термін та в порядку передбаченому законодавчими та нормативними актами країни, на ринку якої здійснена емісія.

Права та обов’язки інвестора цінних паперів виникають з моменту підписання угоди про купівлю ним цінних паперів безпосередньо у емітента на первинному ринку чи у іншого інвестора на вторинному біржовому, чи позабіржовому ринку.

Емісія цінних паперів здійснюється:

• При заснуванні акціонерного товариства.

• При збільшенні розміру початкового статутного капіталу вже діючого акціонерного товариства шляхом випуску акцій.

• При залученні позикового капіталу фірмою шляхом випуску облігацій чи інших боргових зобов’язань.

Формою емісії цінних паперів керівництво автотранспортної організації може обрати:

• випуск іменних цінних паперів.

• випуск цінних паперів на пред’явника.

• емісія цінних паперів шляхом реалізації бухгалтерських записів.

Видатки організації при емісії цінних паперів включають в себе: гербовий збір за реєстрацію цінних паперів, комісійні гарантії розміщення цінних паперів, видатки на друкування цінних паперів, гонорари юристам та аудиторам, що обслуговують дану емісію, тощо.

Емісія (випуск) фондових цінностей, як правило, вирізняється масовим характером. При цьому обумовлюється як кількість призначених до емісії цінних паперів, так і сума на яку здійснюється дана емісія.

З метою забезпечення високої ліквідності цінних паперів на вторинному ринку після їх емісії на первинному є забезпечення тотожності новоемісованих цінних паперів з аналогічними титулами власності попередніх емісій даного емітента.

3. Класифікація цінних паперів.

В більшості країн розрізняють грошові й інвестиційні (капітальні) цінні папери, що обертаються відповідно на грошовому ринку і ринку капіталів.

Грошові цінні папери - комерційні і фінансові векселі; банківські акцепти; короткострокові комерційні папери, що емітуються підприємствами і корпораціями; короткострокові ощадні і депозитні сертифікати, що емітуються банками різних типів; казначейські векселі, що емітуються від імені уряду на термін до одного року. Головна особливість цих паперів полягає в тому, що вони можуть водночас виконувати і функції грошей (тобто бути кредитними грошима), і бути інструментом короткострокового інвестування капіталу з метою отримання прибутку. Всі угоди з грошовими цінними паперами здійснюються в межах кредитно-банківської системи.

До інвестиційних цінних паперів належать акції, коротко- і довгострокові облігації уряду, місцевих органів влади, банків і промислових корпорацій, паї кооперативів, інвестиційні сертифікати, іпотеки (заставні під нерухомість). Економічна роль інвестиційних цінних паперів полягає у створенні значних капіталів для фінансування виробництва шляхом акумуляції дрібних капіталів і заощаджень.

Інвестиційні цінні папери, у свою чергу, можуть бути борговими або частковими зобов'язаннями. Похідні від боргових чи часткових зобов'язань, або "гібридні", фінансові інструменти є цінними паперами другого порядку і виконують в основному посередницьку роль при здійсненні угод із первинними (борговими і частковими) цінними паперами. Часткові цінні папери підтверджують право їхнього власника на частку в реальній власності.

Характерною ознакою всіх боргових зобов'язань є повернення (вкладений капітал повертається власнику після закінчення певного терміну) і фіксований прибуток. До боргових цінних паперів належать різноманітні види облігацій, сертифікати, іпотеки.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника.

Для реалізації цінних паперів на пред'явника досить простого пред'явлення і підтвердження прав власників (до них належать акції й облігації на пред'явника, прості складські свідчення (варранти), коносамент на пред'явника, пред'явницькі чеки та ін.).

Іменні цінні папери, якщо в них спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передатним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). До цієї категорії цінних паперів належать іменні акції, облігації та сертифікати.

Цінні папери за зовнішнім виглядом і способом випуску поділяються на основні, в яких записано основне майнове право або вимога, і допоміжні, що підтверджують додаткові права, вимоги й умови. Характерним прикладом допоміжних цінних паперів є купон, що дає право його власнику на періодичний прибуток у вигляді відсотка або дивіденду. Навіть якщо основний папір (акція або облігація) іменний, купон найчастіше видається на пред'явника. Допоміжні цінні папери обертаються на ринку незалежно від їх основного цінного паперу.

Залежно від характеру операцій і угод, а також мети випуску цінних паперів вони поділяються на комерційні папери, що обслуговують процес товарообігу і певні майнові угоди (векселі, чеки, коносаменти, складські і заставні свідчення, заставні та ін.), і фондові, які, у свою чергу, поділяються на папери, що обертаються на фондовій біржі, і папери, включені в позабіржовий обіг. Через позабіржовий ринок проходить основний продаж облігацій державних позик і акцій дрібних фірм, не включених у біржові списки. Позабіржова торгівля цінними паперами здійснюється за допомогою особистих і телефонних контактів, а також через електронний позабіржовий ринок, що включає в себе спеціальні комп'ютерні телекомунікаційні системи. В країнах з розвиненим фондовим ринком обсяги позабіржових угод у багато (часом у десятки) разів перевищують біржові обороти. Проте це не свідчить про незначущість біржового ринку, оскільки тільки на ньому представлені всі основні компанії країни.

Аналізуючи вимоги, яким повинен відповідати біржовий товар, легко переконатися в тому, що цінні папери є класичним біржовим товаром. До основних характеристик цінних паперів варто зарахувати їх масовість, стандартність і взаємозамінність. Цінні папери у великій кількості емітуються численними акціонерними товариствами, підприємствами та організаціями. Тому їх загальна маса, що обертається на ринку, є достатньо репрезентативною. Відповідність емітованих цінних паперів вимогам і параметрам, передбаченим чинним законодавством, робить їх взаємозамінними і стандартними в межах певних груп і видів цінних паперів. Особливо важливою обставиною, що характеризує одні цінні папери біржовим товаром на відміну від інших цінних паперів, є ідентичність кожної акції (облігації) одного випуску іншій, а також те, що їм належить певна частка в акціонерному (облігаційному) фонді. Цінні папери, що обертаються на фондовій біржі, мають ще одну властивість:

Основні ознаки цінних паперів, якими здійснюється торгівля на біржах:

• вільна купівля-продаж без обмежень з боку органу (емітента), що випустив цей цінний папір;

• надійність емітента, його беззбиткова діяльність і виконання узятих ним зобов'язань;

• розмір компанії-емітента, кількість акцій, облігацій, що перебувають у вільному обігу.