3. Біржові системи.

Розрізняють моноцентричні і поліцентричні біржові системи. У моноцентричній біржовій системі абсолютне домінуюче становище займає одна біржа, розташована у фінансовому центрі країни, а інші фондові біржі мають місцеве значення. Її прикладом є біржова система Англії, яку очолює Міжнародна Лондонська фондова біржа, а всі провінційні біржі, позбавлені фактичної самостійності, приєднані до неї. Моноцентрична модель характерна також для Франції і Японії.

В умовах поліцентричної системи, крім головної фондової біржі, в країні можуть функціонувати ще кілька великих бірж. Як приклад такої системи є Австралія, Німеччина і Канада.

У США розвиток біржової торгівлі зумовив становлення своєрідної біржової системи, яку не можна з повною впевненістю зарахувати ні до моноцентричної, ні до поліцентричної моделі. У цій країні при беззастережному лідерстві Нью-Йоркської фондової біржі регіональні біржові інститути не перетворилися в її придаток, а зберегли самостійність і стабільно функціонують у межах загальнодержавної біржової системи.

Що стосується нашої країни, то, згідно із статистичною звітністю за 1999 p., в Україні діяло 26 фондових бірж та їх філій, які розміщені в 20 областях та містах Києві і Севастополі. Загальний обіг за цей період становив 1,8 млрд. грн., з яких половина припадає на цінні папери, а половина - на акції та векселі. З них 7% припадає на облігації державних і місцевих позичок. Лідером на фондовому ринку країни є Українська фондова біржа.

Фондова біржа є одним із регуляторів фінансового ринку. Основна роль біржі полягає в обслуговуванні потоків фінансових і позичкових капіталів: нагромадженні і концентруванні капіталів, з одного боку, і кредитуванні і фінансуванні держави і різноманітних господарських структур - з другого.

Роль фондової біржі в економіці країни визначається насамперед ступенем роздержавлення власності, а точніше, частки акціонерної власності у виробництві валового національного продукту. Крім того, роль біржі залежить від рівня розвитку ринку цінних паперів загалом.

Тема 2. Загальний огляд цінних паперів, що обертаються на міжнародному фондовому ринку.

1. Означення, призначення та види цінних паперів.

2. Поняття емітента та інвестора цінних паперів.

3. Класифікація цінних паперів.

1. Означення та призначення цінних паперів. Способи емісії цінних паперів.

Цінні папери ‑ представляють собою титул власності, тобто вони є юридичними документами, що свідчать про право їх власника на певний дохід або майно.

Права власника цінних паперів та способи підтвердження таких прав є різними і залежать від конкретного виду цінного паперу.

В загальному випадку цінні папери можна поділити наступним чином:

1. Основні цінні папери:

• акції;

• облігації;

• депозитні сертифікати;

• векселі.

2. Похідні цінні папери:

• ф’ючерсні контракти;

• опціони;

• варранти.

3. Допоміжні цінні папери:

• купони;

• талони;

• чеки.

Між даними видами цінних паперів існують відмінності з точки зору прав, які набуваються по них. Слід зауважити, що ці відмінності є типовими для кожного класу цінних паперів, а різновид кожного їх виду в межах певного класу дозволяє наблизити один клас цінних паперів до іншого або навіть акумулювати права декількох класів цінних паперів в одному.

Акції ‑ являють собою цінні папери, які засвідчують право їх власника на певну частину майна юридичної особи, яка їх випустила, на отримання частини прибутку даної юридичної особи та право управління справами цієї особи в межах тої частини майна якою володіє власник акції у відповідності з зазначеним титулом власності.

Випуск акцій широко використовується автотранспортними підприємствами у випадку необхідності розширити основні фонди компанії. Компанія не зобов’язується повертати чи компенсувати власникові ту частку майна, котра йому належить за титулом власності але надає право на участь у управлінні справами.

Облігації ‑ являють собою цінні папери, які засвідчують заборгованість юридичної особи, що випустила облігації тримачеві даного титулу власності. Автотранспортна організація, що випустила у обіг облігації гарантує повернення боргу з додатковою компенсацією, котра буде виплачена з її доходу. Облігації не дають права на управління справами організації.

Випуск облігацій застосовується компанією при необхідності збільшити власні обігові кошти за рахунок притягнення позикових коштів зі сторони, або у випадку потреби у реалізації фінансування зі сторони певних організаційно‑технічних заходів.

Депозитні сертифікати ‑ письмові свідоцтва кредитних установ про депонування грошових засобів, які посвідчують право власника на отримання такого депозиту.

Депозитні сертифікати широко використовуються для субституції цінних паперів зарубіжних, по відношенню до їх власника. При цьому самі цінні папери зберігаються кредитною установою, а власник отримує депозитний сертифікат, який посвідчує його титул власності на ці цінні папери.

Вексель ‑ письмове договірне зобов’язання, складене в відповідності до вимог законодавства, що дає його власникові безумовне право вимагати до кінця терміну з особи, що виписала вексель, обумовленої в ньому грошової суми.

Згідно із Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" № 1201-ХП від 18 червня 1991 p. та доповненнями до нього до цінних паперів належать:

• акції;

• облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

• облігації місцевих позик;

• облігації підприємств;

• казначейські зобов'язання держави;

• ощадні сертифікати;

• інвестиційні сертифікати;

• векселі;

• приватизаційні папери.