3. Операції своп.

Велике значення на валютному ринку мають операції своп.

Ринок свопів у його сучасному вигляді функціонує приблизно з 1981 р. Походження свопів ототожнюють з поширенням паралельних, або компенсаційних позик, що широко застосовувалися у 60-70-х роках ХХ-го століття як засіб зарубіжного фінансового інвестування за умов жорстких валютних обмежень.

Перші свопи були валютними, їх укладали з метою розв'язування проблем та запобігання складним документальним процедурам, пов'язаним із паралельними позиками. Першим свопом вважається угода, укладена між корпорацією IBM та Світовим банком, яка завдяки популярності учасників дуже поширилася на фінансовому ринку. У цей час компанія IBM володіла борговими зобов'язаннями у німецьких марках та швейцарських франках. Світовий банк здійснив емісію двох єврооблігацій з такими ж термінами відшкодування, як і цінні папери IBM, і обидві сторони обмінялися зобов'язаннями. Банк сплатив номінал і процентні платежі IBM, a IBM у свою чергу, відшкодувала зобов'язання світового банку.

Ринок свопів (Swap) - позабіржовий, однак лише 5% становить вторинний ринок, 95% - первинне розміщення свопів. З 1985 р. Міжнародна асоціація дилерів зі свопів (ISDA) - International Swap Dealers Association - запровадила стандартизовані відсоткові свопи.

Крім валютних, почали застосовувати відсоткові свопи.

Відсотковий своп — це угода між сторонами про взаємні періодичні платежі на основі обумовлених відсоткових, ставок та визначеної контрактної суми. Це обмін борговими зобов'язаннями з фіксованою відсотковою ставкою на зобов'язання зі змінною ставкою. Відсотковий своп можна використати для переказу одного типу відсоткових зобов'язань до іншого, що дозволяє учасникам корегувати рівень відсоткової ставки та страхуватися від її зміни в майбутньому або для фіксації розмірів прибутків.

На початку 80-х років ХХ-го ст. свопи, як правило, укладалися між банком і корпорацією, оскільки банкам простіше було мобілізовувати кошти з фіксованою ставкою, а фірмам — зі змінною, а фінансисти фірм надавали перевагу зобов'язанням із фіксованою ставкою.

погоджені угоди своп укладати нелегко, оскільки не завжди можна знайти протилежну сторону. В даний час найпоширенішими угодами е своп з одним із контрагентів через відкриття компенсаційної позиції на облігаційний ф'ючерс. Свопи котируються на основі фіксованої відсоткової ставки, що нараховується на контрактну суму. Сторони угоди своп називаються платником та одержувачем. Особу, що платить за свопом у твердій відсотковій ставці, називають покупцем свопу; особу, що платить із змінною ставкою - продавцем.

4. Спекулятивні операції із ф’ючерсами.

Значна частка спекулятивних операцій це ті, що використовують гру на різниці цін - арбітражні, на ф'ючерсних ринках вони отримали назву спредових, або спредингових (spread). Операції такого типу деякі економісти та біржовики називають стредл (straddle), або свіч.

Спред (стредл) - це відкриття як довгих, так і коротких позицій на одному ринку, але на різні місяці поставки. Використовуючи метафору, можна сказати, що крокометр-стредл має дві ноги: одна купує, друга — продає, і кожна купівля складається з однакового числа контрактів на кожній стороні ринку. Принцип дії стредлу (спреду) пов'язаний із поняттям поточні витрати. В ситуації приблизної рівності попиту та пропозиції ф'ючерсні ціни на товари визначатимуться вартістю зберігання та страхування їх, починаючи із даного часу до визначеної дати у майбутньому. Термін спрединг використовують на зернових ринках, стредлинг — на всіх інших. Розрізняють такі види спредів (стредлів):

• внутріринковий (intedelivery or intramarket spread) - між-постачальний, що означає зайняття спекулянтом довгої позиції в одному контрактному місяці проти короткої в іншому для одного і того ж товару на тій самій біржі;

• міжтоварний (inverted product) — означає зайняття спекулянтом довгої позиції для одного товару, короткої - для іншого;

• спред товар-похідні (commodity versus product spread) - що означає зайняття спекулянтом різних позицій на базовий товар та продукти його переробки (нафта - нафтопродукти; соя - соєве масло тощо);

• міжринковий (inverted market) — зайняття протилежних позицій на різних біржах. Міжринкову спредову угоду називають арбітражем у часі.

В процесі біржової спекулятивної гри можуть використовуватися такі типи цінових ситуацій на одній біржі:

• купівля контракту на найближчий місяць та продаж контракту з далеким строком поставки. Це можливо лише на нормальному ринку, де цінова ситуація забезпечує вартість зберігання (див далі);

• продаж контракту на найближчий місяць поставки та купівля на най-віддаленіший. Ця стратегія використовується за умови переважання на нормальному ринку тенденції розширення спреду;

• продаж контракту на найближчий місяць та купівля контракту з далеким строком поставки. Це можливо на перевернутому ринку, де цінова ситуація не забезпечує вартості зберігання контракту;

• купівля контракту на найближчий місяць поставки та продаж на найвіддаленіший. Ця стратегія використовується за умови переважання на перевернутому ринку тенденції звуження спреду.

На ф'ючерсних ринках сільськогосподарської сировини широко застосовуються міжврожайні угоди, коли купуються контракти одного року та продаються іншого. Такі угоди виконуються, як правило, одночасно.

Серед спредових стратегій на західних ф'ючерсних біржах широкого поширення набули кеш та керрі (cash and carry spread). Такі спекулятивні стратегії пов'язують операції на ф'ючерсному ринку з операціями на ринку реального товару. Найчастіше їх застосовують спекулянти нафтопродуктами на Нью-Йоркській товарній біржі та Лондонській міжнародній нафтовій біржі. До того ж цими операціями знамениті не лише нафтові компанії "Брітіш петроліум", "Ельф", "Тоталь", а й незалежні нафтовики та інвестиційні банки.

Значні спреди між цінами контрактів з різними термінами поставок дозволяють через комбінацію таких ф'ючерсних контрактів замінити кредити в розрахунку нижче від середньоринкової відсоткової ставки. Ця спредова стратегія дозволяє так званий обернений кеш та керрі спреду, що еквівалентне отриманню кредиту для фінансування поставок товарів.

Стратегію спреду "метелик" (butterfly spread) використовують лише біржові спекулянти. Вони виконують її через комбінацію двох спредів з трьома або чотирма різними термінами поставки одного ф'ючерсного контракту, їх ще називають спредами в квадраті, оскільки комбінація двох внутріринкових спредів є офсетною комбінацією, вони менш ризиковані, однак орієнтовані на нижчий рівень доходів. Використовують їх лише спекулянти, які мають пільги на виплату комісійних.

На ф'ючерсних ринках сої та продуктів її переробки, що також є базою ф'ючерсних контрактів, використовується спред, що отримав назву товар-похідні. Ця спекулятивна стратегія використовується також на ринках нафти і нафтопродуктів. Це так звані угоди з переробкою. На ринку сої такі угоди називають краш спред (cruch spread), на ринку нафти - крек спред (crack spread). У таких спекулятивних стратегіях наперед визначається валовий прибуток від переробки. Якщо спекулянт вважає, що вартість переробки продукту зростатиме, то купуватиме ф'ючерси на продукти переробки і продаватиме на сировину і, навпаки.

Найважчим у такій стратегії є вирівнювання кількості контрактів, оскільки вони мають різні міри ваги, обсяги тощо. Велике значення має також і спредова різниця цін.

Міжринкові спреди можуть використовувати лише значні спекулянти, які мають можливість укладати угоди на різних біржах. Можливі такі два типи операцій:

• між двома ф'ючерсними ринками різних країн;

• між двома ф'ючерсними ринками однієї країни.

Саме такі спреди називають арбітражними.