Тема 5. Облігації.

1. Означення та призначення облігацій.

2. Класифікація облігацій за терміном дії, за способом виплати купонного доходу та за способом забезпечення.

3. Корпоративні, державні та муніципальні облігації. Види облігацій в залежності від характеру обігу.

4. Оцінка якості облігацій за методами фірм “Мудіз”, “Стендард енд Пурз”, “Домініон бонд рейтінг сервіз”, “Канадіан бонд рейтінг сервіз”.

1. Означення та призначення облігацій.

Облігація ‑ це боргове зобов’язання, у відповідності до якого боржник (емітент) гарантує кредитору (інвестору) виплату певної суми в установлений термін (повернення основного капіталу) та виплату щорічного доходу у вигляді фіксованого або плаваючого проценту (плата за надання ще не зароблених фінансових благ).

Облігації приносять інвесторам дохід у вигляді сталого відсотка від своєї номінальної вартості. У випадку, якщо використовуються облігації з плаваючим процентом, то закон зміни процентної ставки обговорюється наперед.

Виходячи з практичного досвіду використання і функціонування облігацій, слід виділити два основні способи отримання доходів від облігацій. Перший з них полягає в тому, що будь-який інвестор може купити облігацію і стати її власником до моменту погашення цього цінного папера. Коли ж настає дата погашення, то інвестор (власник облігацій) пред'являє облігацію (документ, що підтверджує право власності на неї) і отримує передбачену суму готівки.

Зміст другого способу полягає в тому, що власник облігації може забажати продати облігацію до настання строку її погашення. Це може статися через скрутне фінансове становище, поширення інформації про майбутні негативні тенденції в економіці країни, можливості вкладення грошових коштів у більш вигідне та надійне підприємство тощо. Ціна, за якою він забажає продати облігацію, повинна відображати суму, позичену емітенту, а також дохід, який він має отримати за той час, поки він був власником облігації. Розмір ціни також залежатиме від ринкових чинників (попиту-пропозиції), що в свою чергу обумовлюється розміром відсоткової ставки, строком обігу облігації тощо.

Придбання облігацій встановлює певні взаємні права і обов'язки, типові для боргових відносин, що існують між кредиторами та боржниками.

До прав емітента належать: право отримувати позичені гроші у вигляді сплати вартості облігацій; право розпоряджатися позиченими коштами на свій власний розсуд для досягнення зазначеної мети; право на використання отриманих коштів протягом певного періоду, якщо операції не безстрокові; право на дострокове погашення заборгованості за облігації, якщо ці облігації є відзивними; право на виплату винагороди по облігаціях у вигляді цінних паперів, якщо ці облігації є конвертованими тощо.

Основними обов'язками емітента є: зобов'язання повністю повернути власникові облігацій суму позичених коштів; зобов'язання сплатити обіцяну винагороду за користування позиченими коштами; зобов'язання погасити заборгованість у встановлені строки, якщо облігації є строковими та деякі інші.

Основними правами власника облігацій (після їх придбання) є: право на повернення повної суми коштів наданих у борг емітенту; право на отримання обіцяної емітентом винагороди за користування коштами, що були ним позичені; право на вимагання своєчасної сплати заборгованості; право власності на дані цінні папери. Останнє означає, що власник облігації може володіти, користуватися та розпоряджатися облігаціями, які йому належать без будь-яких обмежень, якщо лише вони зазначаються в умовах випуску.

З іншого боку, власник облігації зобов'язаний: повністю сплатити вартість облігації, тобто позичити грошові кошти у розпорядження емітента на обумовлений строк, утримуючись від вимоги дострокового погашення заборгованості; надати кошти позики безумовно, не висуваючи при цьому будь-яких вимог, та деякі інші зобов'язання.

Випуск облігацій можуть здійснювати і держава, і місцеві органи влади, і підприємства, а також інші інститути, якщо це передбачено чинним законодавством країни. Таким чином, на ринку цінних паперів одночасно можуть знаходитися державні облігації (ОВДП), місцеві облігації (обласних, міських, районних органів влади), облігації акціонерних товариств, облігації підприємств та інші облігації. Інвестори досить часто зацікавлені в тому, щоб не вкладати власні вільні грошові кошти в облігації якогось одного емітента. Вони можуть вкласти одну частину грошей у більш надійні державні облігації, іншу — в місцеві облігації, доходи з яких податками не обкладаються, ще одну частину — в більш ризиковані інституційні облігації. Отже, йдеться про формування портфеля облігацій з метою зниження ризику інвестицій та отримання стабільного прибутку. Портфель облігацій формується не лише виходячи з принципів доходності, надійності та ліквідності, але й з параметрів виплат доходів за різними облігаціями. Як правило, портфель облігацій формується фінансово-кредитними інститутами (інвестиційними фондами, компаніями, комерційними банками, страховими компаніями, пенсійними фондами). Портфельні облігації поряд з портфельними акціями та іншими цінними паперами формують інвестиційний портфель.

Облігації мають наступні види цін:

• номінальну ціну, яка надрукована на самих облігаціях, та слугує базою для подальших перерахунків та нарахуванні процентів.

• емісійну ціну, ціна по якій дана облігація випускається у обіг. Дана ціна може співпадати з номінальною (для купонних облігацій та облігацій з премією), але для дисконтних облігацій вона є меншою від номінальної.

• викупну ціну, по якій емітент викупає облігацію при надходженні терміну погашення облігації. Викупна ціна може співпадати з номінальною (для купонних та дисконтних облігацій), але не у всіх випадках. Наприклад, у випадку так званих облігацій з премією дана ціна є вищою від номінальної.

• ринкову ціну, котра визначається залежно від умов позики та ситуації, яка слалася на ринку в момент здійснення емісії.