35. Особливості опрацювання казок

Казка відома дітям з дошкільних років. Її привабливість – у сюжетності, таємничості, фантастичності. Казка – це розповідь про якусь незвичайну подію. В її основі – видумка, фантазія. Завдання вчителя – всіляко заохочувати учнів до написання казок. Створення казок засіб розумового і естетичного розвитку дітей. З часом вчитель назве дітям ознаки казки: народні і авторські. На 3 році навчання увагу учнів можна привернути до особливостей будови казки. Учні без труднощів усвідомлюють одну з важливих особливостей багатьох казок – повторення однотипних дій чи ситуацій. Повторюючи їх, автор казки досягає послідовного розгортання подій. З повтором пов’язана поява нових обставин або нових дійових осіб казки. Повтор епізодів визначає структуру казки. Неодмінною частиною казки є її кінцівка. У ній – результат усього здійсненого героями казки. На композиційну частину треба звернути увагу: поставити питання: „Чим закінчується казка?” У початкових класах не дається визначення казки як жанру. У процесі читання розкриваються їх своєрідні риси: фантастичність, змальовування незвичайних подій з участю звірів, явищ природи і людей, специфічний зачин, типово казковий виклад з повтором однотипних дій, кінцівка. У казках міститься значний освітній і виховний потенціал. Педагогічна цінність казки полягає в тому, що в ній перемагає справедливість. Вияв радості – виховний момент. Аналіз казок збуджує дітей до формулювання оцінюючих суджень. Це важливо для розвитку мислення дітей. При розгляді казок добре ставити запитання для узагальнень і роздумів. Працюючи над казкою, не слід випускати з поля зору вимог, які ставляться до всіх уроків читання: домогтися усвідомлення змісту тексту. Тільки в цьому випадку можливе здійснення освітньої і виховної мети уроків читання. Структура уроків читання казок нічим не відрізняється від будови уроків опрацювання оповідань. Після ознайомлення з текстом казки і тлумачення (при необхідності) слів і виразів застосовуються вибіркове читання, відповіді на запитання, складання плану (малюнки і слова), різноманітні форми переказування. Зміст, мета і завдання кожного з цих етапів залежить від тексту казки. Головна увага має бути зосереджена на тому щоб діти свідомо розуміти текст казки, чітко уявляли послідовність розгортання подій і мотиви дій персонажів. У роботі над казкою широко застосовуються прийоми інсценізації і драматизації. Інсценізація – це переробка будь-якого твору (у тому числі і казки) для сцени або кіно. Під драматизацією розуміють передачу подій, розказаних у прозовому чи віршованому творі, у драматичній формі, тобто в особах. Для драматизації підходять тексти казок „Дружні звірі”, „Лисичка і Журавель”. У цих випадках доречно скористатися масками, деталями костюмів героїв казок.

36.Методика вивчення байки

Робота над байкою починається з 2 класу, бо байка має алегоричний зміст. Для того щоб діти могли зрозуміти зміст байки треба використати їх знання про тварин. Діти люблять їх і знають, що вони можуть розмовляти. Наша потреба пояснювати, що все це відбувається не насправді, а в байці. Повинні звернути увагу дітей, що байка – невеликий віршований твір, поняття „алегорія” не вводиться, розкриваємо зміст байки, повторне перечитування, вчимо дітей висловлювати своє ставлення до героїв і наштовхуємо дітей, що у байці є алегоричні образи. На основі навчання доводимо головну думку. Вивчаємо байку строфами. Заучуємо напам’ять за програмою. Етапи роботи над байкою: 1) підготовча робота до сприймання; 2) читання байки вчителем (прослуховування грамплатівки); 3) коротка бесіда над усвідомленням; 4) повторне читання (читання в особах, вибіркове); 5) переказ і відповідь; 6) узагальнення і робота над навчанням.