80. Україна в умовах десталінізації (1953-1964 рр). Запровадження масштабних заходів у соціальній сфері.

Соціальна сфера

- Збільшення мінімальної зарплатні та пенсій.

- Скорочення робочого тижня.

- Видача паспортів селянам, введення зарплатні колгоспникам.

- Скасування плати за навчання.

- Припинення практики примусових державних позик.

- Широкомасштабне житлове будівництво. (1957 р.)

- Грошова реформа 1961 р., наслідком якої стало зростання цін на товари.

Було скорочено робочий день і запроваджено 5-денний робочий тиждень. Саме в хрущовський період селяни нарешті одержали паспорти, яких фактично не мали з моменту запровадження паспортної системи 1932 р.

Значних розмірів набуло і житлове будівництво. У побут багатьох сімей увійшла нова техніка – телевізори, магнітофони, пральні машини. Це якісно змінило уявлення населення про життєві стандарти.

Контраст із періодом сталінського правління був разючим. Дефіцит товарів, 30-ти % підвищення роздрібних цін на м*Ясо та масло, замороження зарплатні, відмова від обіцяного зниження прибуткового податку свідчим про надто низький рівень життя населення.

81. Україна в умовах десталінізації (1953-1964 рр). Зародження дисидентського руху. Причини появи та особливості дисидентського руху в Україні. Зародження дисидентського руху

 Дисидентство - це опозиційний рух проти панівного державного ладу, протистояння офіційній ідеології та політиці.

 Середина 50-х років – зародження дисидентського руху в СРСР, зокрема в УРСР.

Причини виникнення дисидентського руху:

• - поліпшення внутрішньополітичного клімату за часів «відлиги», що призвело до нової хвилі національно-визвольної боротьби;

• - антикомуністичні виступи в країнах Східної Європи (в Угорщині, Польщі, Чехословаччині);

• - активний правозахисний рух, спричинений прийняттям Декларації прав людини (1948 р.);

• - монопольна влада партійно-радянської бюрократичної верхівки;

• - постійні утиски та обмеження національного та культурно-духовного життя;

• - політика русифікації.

Форми боротьби дисидентів:

•  протести, звернення на адресу керівників країни,

• «відкриті листи» до ООН («Відкритий лист» до ООН українських політв’язнів мордовських концтаборів, у якому узагальнювалися головні вимоги українського дисидентства, висловлювався рішучий протест проти дискримінації українства);

• поширення нелегальної літератури («самвидав»); Вони поширювали літературу часів ОУН-УПА.

• створення в Україні дисидентських організацій.

Найвідоміші дисидентські організації України

•  Український революційний центр (УРЦ)         1953 р.          Заснований у Львові. Підготував низку документів антирадянського змісту, які були роздруковані і розіслані у західному регіоні України.

• Реалістичний робітничий гурток демократів  1956 р.           Заснований на Донбасі. Очолив Є.Доніченко. Розповсюджували листівки з пропагандою своїх ідей.

•  Українська робітнича селянська спілка (УРСС)       1958 р.           Заснована на Львівщині Л.Лук’яненком та І.Кандибою. Ставили за мету побудову незалежної радянської соціалістичної держави.

У 1962-1965 рр. було проведено судові процеси над активними дисидентами.

Репресії були проти П.Григоренка, І.СвітличногоЮ, П.Заливахи, В.Мороза…

У травні 1961 р. у Львові почався закритий судовий процес над УРСС.

Суд засудив Л. Лукяненка до розстрілу. Вирок замінили 15 роками позбавлення волі.

 Відповіддю на арешти дисидентів стала стаття  І.Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965 р.)

82. Україна у період стабілізації радянської системи та загострення її соціально-економічної та політичної кризи (1965-1985 рр.). Реформи в промисловості та сільському господарстві. Непослідовність економічних перетворень. Посилення командно-адміністративної системи.

Почався так званий «Брежнєвський застій» (1964-1986 рр.).

Структурна криза радянської моделі суспільно-політичного розвитку:

С/г:

1) збільшення капітальних вкладень у с/г.

2) розвиток матеріальної та соціальної бази села.

3) зменшення планів з обов*язковим постачанням основних видів с/г продукції.

4) підвищення закупівельних цін на с/г продукцію

5) введення надбавок до цін на планову продукцію.

6) введення гарантованої оплати праці колгоспників.

7) скасування обмежень стосовно особистих підсобних господарств.

Дала такі результати:

1. ожило с/г виробництво.

2. збільшилися постачання продовольства в міста.

3. у селах з*явилося більше техніки.

4. досить швидкими темпами будувалися житла і об*єкти соціально-культурного призначення.

Промисловість:

1) оцінка діяльності промислових підприємств повинна була здійснюватися не за валовими показниками зробленої продукції, а за її реалізацією.

2) скорочення обов*язкових планових показників, що доводилися до підприємств із центру, зміцнення їхнього госпрос рахунку, підвищення самостійності, збереження в розпорядженні підприємств більшої частини прибутку.

3) ліквідація раднаргоспів і здійснення переходу від територіальної системи керівництва до галузевої.

4) реформи спрямовувалися на посилення економічного стимулювання і підвищення матеріальної зацікавленості трудових колективів.

Причини краху реформ:

1. Здійснюванні реформи у жодному разі не торкалися відносин власності і проводилися строго в рамках командно-адміністративної системи.

2. Економічні реформи не були доповнені реформами політичної системи, а навпаки, проводилися в умовах згортання демократизації.

3. Реформи проводилися партійно-господарським апаратом, сформованим ще в сталінську епоху, на основі характерних для нього адміністративно-командних методів керування.

4. Найважливіші задачі економічного розвитку вирішувалися переважно на екстенсивній, а не інтенсивній основі.

5. Мілітаризація економіки і величезні потреби ВПК (військово-промисловий комплекс) в умовах наростання на міжнародній арені гонки озброєнь відволікали величезні ресурси (фінансові, трудові..), катастрофічно відбувалися на реформаторській політиці і у підсумку зводили її нанівець.

Непослідовність економічних перетворень. Посилення командно-адміністративної системи.

З початку 70-х років економічна ситуація в Україні різко змінилася. Все відчутніше почали проявлятися ознаки спаду виробництва. Промисловість працювала неритмічно. Тижні простою змінювалися лихоманкою «штурмівщини». Якість продукції була надзвичайно низькою. Радянські товари на зовнішньому ринку були неконкурентоспроможними. Реформи не зачепили основ економіки, не змінили суті господарського механізму, часто обмежувалися самими гаслами. Економіка України продовжувала розвиватися екстенсивно: зростала чисельність робітників, обсяг промислової продукції збільшувався за рахунок нових підприємств, продуктивність праці знижувалася. Виробництво предметів споживання відставало від потреб, з’явилися черги –багатогодинні за продуктами харчування, багатоденні – за меблями та побутовою технікою, багаторічні – за житлом. Надзвичайно зріс авторитет та вплив товарознавців, директорів магазинів і баз. З’явився дефіцит на цілі групи товарів, які можливо було лише «дістати» – купити по знайомству з переплатою.