6. Оцінка феноменології Гайдеггара.

Ця оцінка є неоднозначною з різих причин, головні з яких такі:

1. Вона здійснюється представниками різних філософських напрямків, течій, шкіл, парадигм і прицидньо, оцінювання відбувається за різними критеріями, а тому воно буде мати різний зміст;

2. Сам Гайдеггер також неоднозначно ставився до феноменології у «ранній» і «пізній» періоди своєї творчості;

3. Слід мати на увазі що ні Гайдеггеру, ні Руссермо не довелося повною мірою реалізувати проект феноменологічної філософії і науки на абсолютно договірних засадах; треба враховувати початковий задум мислителів та отримані результати.

Безумовно, германевтична феноменологія помітно вплинула на сучасну філософію і Гайдегер мав багато учнів, які проте, пішли своїм шляхом у феноменологічних розмислах. Більшість з них підтримали ідею сутнісного споглядження «самих речей» поза і незалежно від готових схем, як і увагу до атрибутів Dasein. Водночас багато з них вказували на те, що Гайдеггер недостатньо приділяє уваги аналізові існування самих феноменів і майже зразу , майже інтуїтивно, переходить до їх сутності. Цей перехід іноді набуває містичного вигляду, чому сприяють численні мовні неологізми, суб’єктивна оригінальність і затемненістьгайдеггірівсьої мови, яка стає нерстигною для «інших» і для комунікативного діалекту. Вказують також на конкретність суджень Гайдеггера, дещо вомнитаристиська деструкція історії філософії. Очевидно є також суперечливість дослідницької настанови «пізнього» Гайдеггера: дотримуючись настанови «до самих речей» та їх сутнісного бачення, він водночас звертається до їх бачення «через призму мови» (вона – домівка буття), через етимологію слів, через їх поняттєве тлумачення (первинно у давньогрецькій філософії). Попри заяви Гайдеггера що підтримку феноменології, саме він (так вважають дослідники) не дуже цікавився долею феноменологічного руху. Водночас аналіз проблем феноменології в контексті онтаючії та герменевнин є заслугою Гайдеггера.