4. Інтерпретація феноменології у праці Гайдеггера «Основні проблеми феноменології»

Під такою назвою у 1927 році опубліковані Марбурзькі лекції філософа. Сама назва праці вказує на те, що Гайдеггер є послідовним прибічником феноменології, але це не зовсім так. Окремі її положення засідчцють, що її автор вже не нахає феноменологічному методу універсального значення, а вже думає про перехід до «мислення про буття».

Спочатку Гайдеггер повторює ті положення про феноменологію, які він розвинув у «Бутті і час»: феноменологія – це не теорія, не філософська дисципліна і навіть не філософська пропедевтика. В дусі Гуссерля він називає феноменологію методом для наукової філософії, тобто філософії непрактичної, а не практичної (про мораль). Науковою філософією Гайдеггер вважає розроблювальну ним антологію.

Новим у «Основних проблемах феноменології є запропоновані до феноменологічного методу три підходи: редукція, конструкція і деструкція.

Як відомо, Гайдеггер довго не визнавав гуссерлівської трансцендентальної редукції. Тепер він її визнає, але зовсім в іншому значенн. Якщо в Гуссерлявона означає спосіб очищення свідомості, перехід від настанови природної до ноезо-ноеоматичних структур і трансцендентальної («чисті») свідомості, то у Гайдеггера феноменологічна редукція означає переключення феноменологічного погляду з існування речей на їх буттєву визначеність, вона не зводиться до логічних процедур, а розгортається за логікою самих речей. Мене з Гусссерлем пов’язує лише вживання слова «феноменологічний метод», але його зміст різний – так Гайдеггер дистанціюється від свого вчителя.

Друга складова гайдеггерівського нововведення – «феноменологічна конструкція» - чітко не експлікована, вона є доповнюючою до трансцендентальної редукції як переведення думки з сутнього на буття з акцентуванням на його позитивний момент: буття повинно бути актуалізоване через його «вільне накидування», «проектування», тобто, в модулі його можливостей і смислу. Тим самим «феноменологічна конструкція» укоподібнюєтьсягерменевтичній інтерпретації.

«Феноменологічна деструкція» покликана забезпечити критичне зміщення філософської традиції до її витоків з метою засвідчення достовірності основних понять онтології.

Слід, одначе, зазначити, що хоча Гайдеггер в «Основних проблемах феноменології й окреслює основні напрями розробки цих складових феноменологічного линув, але повною мірою реалізувати цей підхід він не зміг. Крім того, серед «основних проблем феноменології» він відокремлює лише чотири (наріжного є, звичайно, тема смислу буття): 1) онтологічного розрізнення між буттям і сутнім; 2) репрезентації буття як сутності та існування; 3) сонливих модифікацій біття у їх різних способах; 4) істинного характеру буття. Гайдеггер, отже, звужує проблемне поле феноменології, він мойже не враховує гуссерлівські (та інші) напрацювання в галузі феноменології, а використовує лише те, що узгоджується з його концепцією «фундаментальної онтології».

Дослідники творчості Гайдеггера вважають, що його «Основні проблеми феноменальності – це найбільш інтенсивна спроба розробляти проект наукової філософії як феноменології. Але з невідомих причин він його не реалізував, адже дана праця – це лише його лекції, які не отримали подальшого наувкового опрацювання (вважають, що Гайдеггер почав усвідомлювати обмеженість феноменології як єдиного меказу наукової філософії. Про це свідчить його заява: «Такої речі, як власне феноменологія, не існує, але навіть якщо б вона була можлива, то ніколи не стала б певного філософського технікою». Тепер для нього «єдино новев науці і філософії – це щире запитування і служіння боротьбі з речами». З цим пов’язана творчість «пізнього» Гайдеггера, ви контексті якої змінюється його ставлення до феноменології.