3. Германевтична феноменологія Dasein.

Феноменологічний аналіз Dasein Гайдеггер здійснює поступово, починаючи з феноменів повсякденного досвіду людського існування і звернутий його глибинними атрибутами. У «Бутті і час» він аналізує такі основні феномени Dasein:

1. Екзистенція сама собою. Вона має суто особистісний характер не лише у тому значенні, що йдеться про існування кожного з нас, а що це головна проблема буття людини, її життя. Гайдеггер підкреслює: сутнє екзистенцій полягає у свободі вибору різних можливостей, від чого залежить реалізація нашого буття як справжнього чи несправжнього. Крім того, екзистенція – це «просвіт буття» через неї здійснюється доступ до всього сутнього.

2. Буття-у-світі. Це базова структура людського існування, завдяки їй і можна, і світ розкриваються через свого співвідношеність. Ще до будь-якої наукової женсантизації дійсності існує практичне відношення «людина-світ», де все сутнє постає передусім у своїх значеннях і смислах, тобто як знаряддя, інструменти для дії.

3. «Вони» (Das Man). Кожне «Я», пише Гайдеггер, не завжди витримує тягар самого себе, воно тікає від себе і падає у сферу Das Man (безособовий займенник) – «Вони», ще панує нормативність, усередненість, нівелювання «Я». цим мислитель піднімає проблему справжнього і несправжнього в масовому бутті.

4. Настрої і «фактичність». На відміну від психології, в якій настрої розглядаються як суто суб’єктивні вирахуння внутрішнього стану можна, Гайдеггер розглядає їх онтологічно: людина одвічно закинута в певну ситуацію, про яку ми судимо через наші настрої, які мають інтер примусовий і пізнавальний характер. Вони засвідчують тягар нашого буття. Цю ситуацію фактичності Гайдеггер характеризує терміном «закинутість».

5. Жах і ніщо. Гайдеггер розрізняє «страх» і «жах». Страх виражає загрозу нашому життю, ми чогось боїмося; жах – це своєрідна без приступність нашого життя у світі, що й часто виштовхує нас у повсякденні пусті розмови, двосмисленності тощо, ця ситуація, подібна ніщо, коли світ і утримує нас і немов би від нас віддаляється, пксес. «Людське існування висунене в ніщо» - лише Гайдеггер.

6. Турботах – це основна структура людського існування. Зазначені вище язистенціали розкривають ситуацію закину тості. Daseinв буття, його інтенцію на майбутнє, переживання минулого і намагання знайти пушту лик у повсякденному житі. Людське існування проявляє три головні спрямування: 1) забігання вперед до майбутніх можливостей; 2) зажуреність у те буття, яке є таке, яке воно є, стало; 3) витягнутість у світ повсякденних турбот. Ця трояка структура Dasein, за Гайдеггером, це і є турбота. Вона лежить в основі всіх наших повсякденних діянь, прагнень, волінь. В ній Dasein розриває себе у мозусімайбутньоо, плинучого, теперішнього.

7. Смерть. Гайдеггер не ставить за мету очисюсти феномен вмирання і смерті, він акцентує увагу на смерті як завершенні життя, тобто, як події, яка «перекреслює» всі можливості людського бутя. Він не заперечує можливостей реалізації повноти життя перед смертю. Чи нехтування нею. Просто Гайдеггер наголошує на невідворотності цієї події і здатності мужньо її зустріти. Такою ж рішучістю пронизані гайдеггерівські маркування про совість і провину.

8. Часовість. Через «часовість» Гайдеггер розкриває «горизонт» людського існування, в якому суперечливо пов’язані майбутнє, минуле і теперішнє. Час не просто існує як якась річ, а «времениться» (рис.), час пливе, його модулі переходять один в одного, але пріоритет належить майбутньому. Часовість проявляється також «екстатично», тобто людське буття немов би не належить собі, оскільки постійно виходить «за себе», спрямуване у майбутнє, у світлі якого оцінює минуле і теперішнє. Через «часовість» Гайдеггер прагне розширити смисл буття.

9. Історичність. Гайдеггер вважає проблему історії людського буття контролькою, він критично проаналізував практично всіх філософів, що писали про історію та історіографію. При цьому він чітко розрізняє «historie» - опис минулого і «qeschichte» - реальний історичний процес і події, де ннового є взаємозв’язок минулого, теперішнього, майбутнього. Історія Dasein має домо, але найважливіше тут – націленість на майбутнє, можливості, які амуалізують як традиції минулого, так і реалії теперішнього. Феноменологічний аналіз зазначених вище екзистенціалів Гайдеггер розглядає як кроки до розв’язання проблеми смислу буття.