Не 2.2. Тема 6. Феноменологія у фундаментальній онтології м. Гайдеггера.

План

1. Феноменологія Гайдеггера у її зіставленні з феноменологією Гуссерля.

2. Проблеми феноменології у праці Гайдеггера «Буття і час».

3. Герменевтична феноменологія Dasein.

4. Інтерпретація феноменології у праці Гайдеггера «Основні проблеми феноменології».

5. Феноменологія «пізнього» Гайдеггера.

6. Оцінка феноменології Гайдеггера.

Рекомендована література

1. Борисов Е. Феноменологический метод М. Хайдеггера// Хайдеггер М. Пролегомены к истории понятия времени. – Томск, 1998, с.345-375.

2. Бытие и время // Современная западная философия. Словарь.-М., 1991, с.52-54.

3. Гадамер Г.- Г. Істина і метод. – Т.І. – К., 2000, с.237-246.

4. Гадамер Х.-Г. Пути Хайдеггера: исследования позднего творчества. Мн., 2005, - 240 с.

5. Dasein - анализ в философии и психологии – Мн., 2001, - 204 с.

6. Досmаl Р. Время и феноменология у Гуссерля и Хайдеггера // Мартин Хайдеггер: Сб. статей. – СПб., 2004, с.186-217.

7. Зайцева З.Н. Мартин Хайдеггер: Язык и Время // Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. – М.. 1991, с.159-177.

8. Инишев И. Бытие как феномен: К феноменологическим истокам фундаментальной онтологии.//Исследования по феноменологии и философской герменевтике. Мн., 2001, с.99-107.

9. Михайлов И.А. Ранний Хайдеггер: Междуфеноменологией и философиейжизни. – М., 1999, - 284 с.

10. Слинин Я.А Возникновение философии Хайдеггера из феноменологии Гуссерля // Мартин Хайдеггер: Сб. статей. – СПб., 2004, с.83-129.

11. Хайдеггер М. Бытие и время.- М., 1997, с.15-39.

12. Хайдеггер М. Время и бытие.- М., 1993, с.192-220, 259-273.

13. Хайдеггер М. Пролегомены к истории понятия времени. - Томск, 1998.

14. Хайдеггер М. Основные проблемы феноменологии. - СПб., 2001.

15. Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. – М, 1991.

16. Херрманн Ф. В. фон. Понятие феноменологии у Хайдеггера и Гуссерля. Мн., 2000. -192с.

1. Феноменологія Гайдегера у її зіставленні з феноменологією Гусерля.

Потреба зіставлення концепцій феноменології Гайдеггера і Гуссерля зумовлюється не метою з'ясування «яка з них краща», а для розкриття внутрішнього багатства феноменології, що проявляється в одній з ліній її розвитку. Йдеться про розвиток Гайдеггером – учнем феноменології і Гуссерля-вчителя, тобто про єдність та відмінність їх концепцій феноменології. Незважаючи на те, що Гайдегер основну свою працю «Буття і час» присвятив своєму вчителеві, він з самого початку розвивав своє бачення філософії, в т.ч. й феноменології.

Ще до своєї першої зустрічі з Гуссерлем у квітні 1916 р. Гайдеггер був глибоко обізнаний з ідеями феноменології по працях Гуссерля «Логічні дослідження» (1901) та «Ідеї до чистої феноменології та феноменологічної філософії» (1913). Він їх приймає популяризує і розвиває у своїй викладацькій та надновій роботі, переважала на семінарах в університетах міст Марбург і Франбург. У 1919 у якості теми семінару він заявляє тему «Феноменологія і трансиенденбильна філософія цінності», і в наступні роки майже в усіх назвах семінарів зустрічається термін «феноменологія».Ашлеєм феноменології Гайдеггера є «Буття і час» (1927) і «Основні проблеми феноменології» (1927). Після цього Гайдеггер майже не послуговується терміном феноменології, хоча наприклад у праці «Лист про гуманізм» (1949) він заявляє про бажання «зберегти суттєву підтримку феноменологічного бачення». У свою чергу у 1929 р. Гуссерль уважно вивчає «Буття і час»Гайдеггера і переконується, що той обґрунтував цілком нову концепцію феноменології. І наукові, і особисті стосунки між учителем і учнем почали поступово, але неухильно, занепадати.

Стисло, спільне та відмінне у феноменології обох мислителів полягає у такому:

1. Обидва філософи визнають новизну і значний евристичний потенціал феноменології на шляху до суспільного бачення дійсності, а отже, андиктичного знання поза його сумнівними інберпретаніями, штучними схемами та «ізмами». Проте, якщо Гуссерль розглядає феноменологію як «строгу науку», що повинна вибудувати надійний фундамент для інших наук, в т.ч. філософії, то Гайдеггер надає перевагу магносичним аспектам феноменології як засобу розв’язання проблем дичндаментальної онтології» та германевтеки. У центрі філософських стосунківГайдегера – не теорія науки, а проблема смислу буття і саме розв’язанню цієї проблеми повинна слугувати феноменологія. Відповідно змінюються усі інші «вузлові пункти» диномеснології, а саме:

2. Якщо Гуссель критикує «природну настанову», то Гайдеггер убачає в ній «позитивний момент» заглиблення філософії у буттєву проблематику;

3. Якщо Гуссель наполягає на настанові «епохе», то Гайдегер прагне герменевтичноактуалізувати всі можливості розуміючого буття.

4. Гайдагер підтримує гусерлівську тезу «назад до речей», але він вважає обмеженою для філософії цю вимогу і трансформує її у настанову «назад до буття».

5. Якщо у Гусерля ключовим у розгортанні феноменологічної проблематики є поняття «інтенціональні свідомості», то у Гайдегера головним є феномен Дасеін, тобто феноменологія тажкого існування.

6. На місце гусерлівського метафізичного конценту «трансцендентальне Я» Гайдегер ставить історичність людини.

7. У Гусерлямета феноменологічної редукції виконує функцію очищення

8. свідомості (емніричної) від усього винадлового і досягнення стану очищення свідомості та де унцію констатування смислів. У Гайдеггера феноменологічна редукція спрямовано на виявлення можливостей досвіду буття між принципово розумного, вона сполучена з герменевтикою.

9. Гуссель дотримується традицій раціоналізму та сцієнтизму і вважає, що досягнення стану можливе за допогою чіткої мчінки та мови. Гайдеггер же кулбувує вільне філософування як уміння слухати «чоклик буття», занурюючись у гбилини буденної мови як «домівки буття».

Отже, на основі сказаного вище можна зробити висновки про суперечливе ставлення Гайдеггера до феноменології Гуссерля, в цілому до феноменології самої собою. З одного боку, у прсені «Бутя і час» він окреслив шлях об’єднання феноменології і онтології (з наміром розкрити самовиявленя феноменів-структур Dasein-тут-бутя). З іншого боку, підхопивши гуссерлівське гасло «Назад до самих речей», Гайдеггер інтерпретує його родине в душі «фундаментальної онтології» та германевтини, аніж в традиціях туанечендентальної феноменології Гуссерля, яка внаслідок своєї схильності до туседеційноїмебофізики і чим далі розвивалася, тим більше зазнає кризи з боку Гайдеггера саме за «забуття буття», заміну проблеми буття прослемно сутнього. Через те після «Бутя і часу» Гайдеггер, характеризуючи специфіку своєї дислокації, не часто вживає термін «феноментологі» і раче надає їй конкретног-мекулогічне значення, при розв’язані тих чи тих проблем. Так, в межах «Основні проблеми феноменальності» він низає феноменологію одним з методів онтології.

2. Проблема феноменології у праці Гайдеггера «Буття і час».

Зазначимо, що термін «Dasein – центральний у «Бутті і час» - неоднозначний, його перекладають як «тут буття», «ось буття», «буття-свідомість», «присутність», а в цілому – це людське існування у світі. Ним Гайдеггер хотів пояснити ті складності, до виникають при розгляді багатьох проблем, особливо антропологічних, історичних, соціокультурних, в контексті суб’єктно-об’єктної позиції, адже людина може бути і її можна досліджувати як об’єкт і як суб’єкт.

Центральний статус Dasein у діяльності Гайдеггера став підставою для оцінки її як екзистенціалізму, хоча сам мислитель заперечував таку оцінку і не високо цінив екзистерціалійську філософію за її поверховість і суб’єктивізм. Гайдеггер ставить тебсенцие не просто про людське існування, а його оцетолгію, буттєво-сумісну визначеність, через те він критикує попередні концепції ото уточнює як обмежені на тій підставі, що вони зазвичай звалили буття до сутнього (конкретних речей, явищ, Бога, цінностей, метафізичних субстанцій тощо), розглядали його «без людини». Онтологія Гайдеггера є фундаментальною», оскільки враховує специфіку буття людини у світі: людина – єдина істора, що ставить питання про смисл буття, відшок і феномен Dasein – основний предмет філософії Гайдеггера, а проте, пише Гайдеггер, ви попередня і сучасна, в т.ч. й гуссерлівська, філософія забули що центральну філософську проблему. Не менш важливими для Гайдеггерівської феноменології є визнання мислителем історичності людського буття, яка якнайширше виражаєсебе у мові, а також й же, що людське буття є принципово германевтичне, розуміюче, а відтак Гайдеггар називає свою феноменологію не лише онтологічною, але й герменевтичною. Проте він не надає їй значення філософської теорії, напряму чи науки, яка покликана адекватно відобразити феномен людського буття. Вона – лише метод дослідження Dasein, смислу буття в цілому. Його основою є максима «до самих речей», яка спрямована проти довільних конструкцій, випадкових знахідок, запозичене будь-яких необґрунтованих концепцій, поту сторонніх проблем. Але чи ця максима, зауважує Гайдеггер, ніби й самозрозуміла, вона є основою будь-якого наукового дослідження і невідомо, чому вона повинна бути серцевиною феноменології. Зі з’ясування цього «стала зрозумілою» меючу починає свій аналіз феноменології Гайдеггер спершу він зупиняється на двох складових «феноменології» - ретмінах «феномен» і «логос». Для нього важливим є не будення чи конкертноскладове розуміння феномену як явища, за яким «ховається» сутність, а його феноменологічне значення як «очевидне», «само себе показуючи», але таким і «не показуюче» і залишається як смисл і основа показуючи. Так само й «логос» стає шляхом розмикання «неприхованості» встнього, тобто шляхом до стини. Тим самим Гайдеггер «вмонтовує» феноменологію в антологію та герменевнеку, ба більше – він стверджує, що філософія є не що інше, як «універсальна феноменологічна антологія, що ґрунтується на герменевтиці людського існування (Dasein), тобто феноменологія, за Гайдеггером, це єдино можливий філософський метод. У групі «Буття і час» Гайдеггер називає феноменологію гермаеневтичною, також, що витлумачує Dasein, буття в цілому. До буття Гайдеггер «проблерається» некритим способом – через тлумачення Dasein і його смслу. Особливо важливим при цьому є феноменологічно-германевтичне витлумачення тих можливостей, в які занурено Dasein, одне від цього залежить його реалізація або його забуття, втрати себе. У зв’язку з чим Гайдеггер вказує на різні спрямування розуміння або тлумачення. Пересічним воно стосується речей і цілісності умов буденного досвіду в цілому, по-друге – личиливих значено речей: по-третє можливих способів їх використання. Розуміння має тут немов би передбачу вальний характер, воно вказує мету, напрям, смисл діянь Dasein. Іншими словами, феноменологія Гайдеггера йде від звичайної дескрипції феноменів до їх сумісних або складових визначень, але до їх масовоглодизонту, який вважається їх фундаментом. Часовий вимір феноменів, особливо феномену Dasein – основа феноменологічно-германевтичного аналізу у праці Гайдеггера «Буття і час».