- •1. Основні розділи дисциплін «Основи охорони праці» і «Охорона праці в галузі».
- •3. Галузеві та міжгалузеві державні нормативні акти з охорони праці.
- •4. Покажчик нормативно-правових актів з питань охорони праці
- •5. Міжнародні норми соціальної відповідальності. Стандарт sa 8000 «Соціальна відповідальність».
- •6. Вимоги до забезпечення охорони праці в структурі соціальної відповідальності. Міжнародний стандарт iso 26000 «Настанова по соціальній відповідальності».
- •7. Законодавча основа Євросоюзу з питань охорони праці. Рамкова директива 89/391/єс «Про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки та гігієни праці працівників».
- •8. Органи державного управління охороною праці та державного нагляду за охороною праці.
- •9. Положення про суоп, структура та зміст його розділів.
- •10. Система управління охороною праці в галузі, її складові та функціонування. Міжнародний стандарт онsas 18001: 2007.
- •11. Основні підсистеми системи управління охороною праці, що необхідні для її ефективного функціонування.
- •12. Фінансування охорони праці та економічні аспекти охорони праці.
- •Навчання та перевірка знань посадових осіб і спеціалістів
- •14. Основні види інструктажів з питань охорони праці, їх призначення та періодичність.
- •15. Відшкодування збитків робітникам у випадку пошкодження їх здоров’я.
- •16. Штрафні санкції відносно підприємств.
- •17. Гігієна праці та виробнича санітарія. Основні питання, що розглядаються в даному розділі дисципліни.
- •18. Фізіологічні особливості сфери розумової діяльності.
- •19. Класифікація факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на працівника в процесі трудової діяльності.
- •20. Шкідливі та небезпечні виробничі фактори (їх загальноприйнята класифікація).
- •21. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.
- •22. Вентиляція виробничих приміщень. Призначення та класифікація систем вентиляції.
- •23. Вимоги щодо повітрообміну в приміщеннях з робочими місцями сфери розумової діяльності. Принципи розрахунку повітропродуктивності систем штучної вентиляції.
- •24. Мікроклімат виробничих приміщень. Вплив параметрів мікроклімату на організм людини.
- •25. Принципи нормування мікроклімату та його гігієнічні нормативи у приміщеннях з робочими місцями сфери розумової діяльності.
- •26. Особливості повітряного середовища приміщень з використанням персональних комп’ютерів та відеодисплейних терміналів.
- •27. Принципи визначення холодо- та повітропродуктивності спліт-систем кондиціонування.
- •28. Освітлення виробничих приміщень. Основні світлотехнічні поняття та одиниці.
- •29. Види виробничого освітлення, принципи його нормування та гігієнічні нормативи у сфері розумової діяльності.
- •30. Принципи розрахунку природного та штучного освітлення.
- •31. Фізичні характеристики шуму. Вимірювання рівнів шуму та принципи його нормування. Гігієнічні нормативи шуму в приміщеннях з робочими місцями сфери розумової діяльності.
- •32. Вплив шуму на організм людини. Основні принципи захисту від шкідливого впливу шуму на організм людини.
- •33. Основні параметри та види вібрації. Вимірювання рівнів вібрації та принципи її нормування. Гігієнічні нормативи рівнів вібрації на робочих місцях сфери розумової діяльності.
- •34. Вплив вібрації на організм людини та основні принципи захисту від шкідливого впливу вібрації.
- •35. Електромагнітні випромінювання, що впливають на користувачів персональних комп’ютерів, їх фізична природа та частотні діапазони.
- •36. Сучасні уявлення про вплив електромагнітних випромінювань на функціональний стан організму користувачів персональних комп’ютерів.
- •37. Сучасні уявлення про вплив сотового зв’язку на організм людини.
- •38. Важкість праці: динамічні, статичні навантаження.
- •39. Напруженість праці. Увага, напруженість аналізаторних функцій, емоційна та інтелектуальна напруженість, монотонність праці.
- •40. Порядок атестації робочого місця
- •41. Зміст карти умов праці та принципи її заповнення
- •42. Стан виробничого травматизму та профзахворюваності в україні
- •43. Дослідження та профілактика виробничого травматизму.
- •44. Основні причини виробничих травм та професійних захворювань.
- •45. Скарги на стан здоровя, що повязані з виконанням робіт, повязаних з використанням персональних компютерів.
- •46. Методи дослідження виробничого травматизму.
- •47. Соціально-економічні наслідки виробничого травматизму.
- •48. Розслідування та облік нещасних випадків. Спеціальне розслідування нещасних випадків.
- •49. Розслідування та облік випадків виявлення хронічних професійних захворювань і отруєнь.
- •50. Відповідальність працівників за порушення законодавства з охорони праці.
- •51. Розлади здоров’я користувачів, що формуються під впливом роботи за комп’ютером
- •52. Медичні профілактичні заходи щодо збереження здоров’я та працездатності користувачів комп’ютерів та відеодисплейних терміналів.
- •53. Організація наукових досліджень та основні наукові проблеми в галузі охорони праці. Наукова база охорони праці.
- •54. Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці, галузеві науково-дослідні інститути з питань охорони праці.
32. Вплив шуму на організм людини. Основні принципи захисту від шкідливого впливу шуму на організм людини.
Численні дослідження підтвердили той факт, що шум належить до загальнофізіологічних подразників. За даними медиків дія шуму може спричинити нервові, серцево-судинні захворювання, виразкову хворобу, порушення обмінних процесів та функціонування органів слуху тощо. Медики відзначають особливо несприятливу дію навіть незначних за рівнем шумів у години відпочинку і, передовсім, сну, коли найбільш повно повинні відновлюватись сили людини. У нашій країні діє заборона щодо порушення тиші у житлових масивах з 23.00 до 7.00 год.
У працівників "шумних" професій може виникнути професійне захворювання - туговухість, основним симптомом якого є поступова втрата слуху, перш за все, в ділянці високих частот, з наступним поширенням на більш низькі частоти. Крім безпосереднього впливу на орган слуху, шум впливає на різні відділи головного мозку, змінюючи при цьому нормальні процеси вищої нервової діяльності. Шум до 50 дБА зазвичай не чинить шкідливого впливу на людину; у 50-60 дБА може мати психологічний вплив, що виявляється у погіршенні розумової діяльності, послабленні уваги, швидкості реакції, утрудненні роботи з масивами інформації тощо. При рівні шуму 65-90 дБА можливий його фізіологічний вплив: пульс пришвидшується, тиск крові зростає, судини звужуються, що погіршує постачання органів кров'ю. Дія шуму з рівнем 90 дБА і вище може призвести до функціональних порушень в органах та системах організму людини: знижується слухова чутливість, погіршується діяльність шлунку та кишківника, з'являється відчуття нудоти, головний біль, шум у вухах. При рівні шуму 120 дБА та вище здійснюється механічний вплив на орган слуху, що виявляється у порушенні зв'язків між окремими ділянками внутрішнього вуха; можливий навіть розрив барабанної перетинки.
Заходи та засоби захисту від шуму поділяються на колективні та індивідуальні, причому останні застосовуються лише тоді, коли заходами та засобами колективного захисту не вдається знизити рівні шуму на робочих місцях до допустимих значень. Призначення засобів індивідуального захисту (313) від шуму - перекрити найбільш чутливі канали проникнення звуку в організм - вуха.
Засоби колективного захисту від шуму подібно до віброзахисту поділяються за такими напрямками:
- зменшення шуму в самому джерелі;
- зменшення шуму на шляху його поширення;
- організаційно-технічні заходи;
- лікувально-профілактичні заходи.
Зменшення шуму в самому джерелі - найбільш радикальний засіб боротьби з шумом, що створюється устаткуванням. Це досягається за допомогою наступних заходів та засобів: удосконалення кінематичних схем та конструкцій устаткування; проведення статичного та динамічного зрівноважування і балансування; виготовлення деталей, що співударяються, та корпусних деталей з неметалевих матеріалів (пластмас, текстоліту, гуми); чергування металевих та неметалевих деталей; підвищення точності виготовлення деталей та якості складання вузлів і устаткування; зменшення зазорів у з'єднаннях шляхом зменшення припусків; застосування мащення деталей, що труться, і т. ін.
Засоби та заходи колективного захисту, що зменшують шум на шляху його поширення, поділяються на архітектурно-планувальні та акустичні. Архітектурно-планувальні заходи щодо захисту від шуму передбачаються при проектуванні, реконструкції та експлуатації підприємства (цехів, дільниць). Метод акустичного екранування застосовується в тих випадках, коли інші методи малоефективні або недоцільні з техніко-економічної точки зору. Акустичний екран встановлюється між джерелом шуму та робочим місцем і являє собою певну перешкоду на шляху поширення прямого шуму, за якою виникає так звана звукова тінь. Найбільш поширеними для виготовлення екранів є сталеві чи алюмінієві листи товщиною 1-3 мм, які покриваються з боку джерела шуму звукопоглинальним матеріалом.
Організаційно-технічні засоби захисту від шуму передбачають: застосування малошумних технологічних процесів та устаткування, оснащення шумного устаткування засобами дистанційного керування, дотримання правил технічної експлуатації, проведення планово-попереджувальних оглядів та ремонтів.
До заходів лікувально-профілактичного характеру належать попередній та періодичні медогляди, використання раціональних режимів праці та відпочинку для працівників шумних дільниць та цехів, допуск до шумних робіт з 18 років тощо.