30. Принципи розрахунку природного та штучного освітлення.
Основним завданням світлотехнічних розрахунків є:
• при природному освітленні — визначення необхідної площі світлових прорізів;
• при штучному - необхідної кількості світильників електричної освітлювальної установки.
При природному бічному освітленні розраховується необхідна площа світлових прорізів, м2; при верхньому освітленні — площа світлових ліхтарів, м2.
Метод коефіцієнта використання світлового потоку призначений для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь. Розрахункове рівняння цього методу таке:
де Еmin - нормована мінімальна освітленість, лк; Sп - освітлювана площа, м2; Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення, Z = 1,1...1,5; Кз - коефіцієнт запасу, що враховує запиленість світильників і старіння джерел світла в процесі експлуатації; N - кількість світильників за умови досягнення рівномірного освітлення; п - кількість ламп у світильнику; п - коефіцієнт використання випромінюваними світильниками світлового потоку на розрахунковій площі; визначають за довідковими даними залежно від типу світильника, коефіцієнтів відбиття підлоги, стін, стелі, індексів приміщення:
тут А і В - довжина і ширина приміщення в плані, м; Л - висота підвісу світильників над робочою поверхнею, м.
За отриманим у результаті розрахунку необхідним світловим потоком вибирається найближча стандартна лампа (Фл).
При вибраному типі потужності люмінесцентних ламп визначається необхідна кількість світильників у ряді за формулою:
31. Фізичні характеристики шуму. Вимірювання рівнів шуму та принципи його нормування. Гігієнічні нормативи шуму в приміщеннях з робочими місцями сфери розумової діяльності.
Шумом прийнято вважати звуки, які негативно впливають на організм людини, заважають його роботі та відпочинку. Звук як фізичне явище являє собою коливальний рух, що поширюється хвилеподібно у пружному середовищі (газоподібному, рідинному чи твердому). Звук, а значить і шум, характеризується (фіз. хар-ки.): швидкістю с (м/с); частотою / (Гц); звуковим тиском р (Па); інтенсивністю / (Вт/м2).
Швидкість звуку залежить від характеристики середовища, в якому поширюється звукова хвиля. Частота звуку визначається кількістю коливань пружного середовища за одиницю часу і вимірюється в герцах (1 Гц - це одне коливання за секунду). За частотою звукові (акустичні) коливання поділяються на три діапазони: інфразвукові з частотою коливання менше ніж 20 Гц; звукові (сприймаються органом слуху людини) від 20 до 20 000 Гц; ультразвукові - понад 20 000 Гц. У свою чергу, звуковий діапазон прийнято поділяти на низькочастотний - до 400 Гц, середньочастотний - 400-1000 Гц, високочастотний - понад 1000 Гц. Звуковий тиск Р, Па - це змiнна складова атмосферного тиску, який виникає при проходженнi звукової хвилi. Інтенсивнiсть звука I, Вт/м2 - це густина звукової енергiї, переносима хвилею в одиницю часу, вiднесена до одиницi площi поверхнi, перпендикулярної до напрямку розповсюдження хвилi.
Вимірювання рівнів шуму. Для вимірювання шуму на робочих місцях і у виробничому приміщенні використовується: шумомір ШМ-1, вимірювач шуму та вібрації ВШВ-003, акустична вимірювальна апаратура фірми ЮТ (Німеччина) та "Брюль і К'єр" (Данія). Принцип вимірювання шуму полягає в наступному: мікрофон для акустичних вимірювань сприймає шум і перетворює механічні коливання на електричні, які підсилюються і, пройшовши коректувальні фільтри та випрямляч, реєструються індикаторним приладом чи осцилографом.
Принципи нормування шуму. У наш час на практиці застосовують два принципи нормування шуму: 1) нормування шуму на основі граничних спектрів (гранично допустимих рівнів звукового тиску) в октавних смугах частот; 2) нормування шуму, що базується на регламентуванні рівня звуку в дБА. Суть першого принципу нормування шуму полягає в такому. Нормами передбачаються диференційовані вимоги до допустимих рівнів шуму в приміщеннях різного призначення залежно від кваліфікації, характеру та категорії напруженості праці. Шум вважається допустимим, якщо рівні звукового тиску у всіх октавних смугах частот у нормованому діапазоні 63—8000 Гц будуть нижчими, ніж значення, які визначаються граничним спектром. Суть другого принципу нормування шуму полягає в інтегральному оцінюванні всього шуму, визначенні його середньої величини. ! Нормування шуму як за граничними спектрами, так і за рівнями звуку в дБА застосовується лише для оцінювання постійного шуму на робочих місцях. Для оцінювання непостійного шуму використовують еквівалентний рівень, що прирівнюється до рівня постійного звуку, широкосмугового, неімпульсного шуму, який впливає на людину аналогічно непостійному шуму. Нормованою характеристикою непостійного шуму на робочих місцях є інтегральний критерій — еквівалентний рівень звуку в дБА.
Гігієнічні нормативи шуму. Нормування шуму для робочих місць регламентується санітарними нормами та державним стандартом. Для постійних шумів нормування ведеться по граничному спектру шуму. Граничним спектром зветься сукупність нормативних рівнів звукового тиску в дев'яти стандартизованих октавних смугах частот із середньогеометричними частотами 31,5,63,125,500,1000,2000,4000,8000 Гц. Кожен граничний спектр позначається цифрою, яка відповідає допустимому рівню звукового тиску (дБ) в октавній полосі із середньогеометричною частотою 1000 Гц. Див. Таблиця. Допустимі рівні звукового тиску.
Нормами передбачається робочі зони з рівнем звуку, що перевищують 80 дБА, позначати спеціальними знаками, а працюючих у цих зонах забезпечувати засобами індивідуального захисту Забороняється навіть короткочасне перебування людей у зонах з октавним рівнем звукового тиску, що перевищує 135 дБ у будь-якій октавній смузі.
Таблиця. Допустимі рівні звукового тиску.
