
- •Патопсихологічного оцінка порушень уваги
- •Патопсихологічного оцінка порушень пам'яті
- •Патопсихологічного оцінка порушень сприйняття
- •Патопсихологічного оцінка порушень мислення
- •Патопсихологічного оцінка порушень інтелекту
- •Патопсихологічного оцінка порушень емоцій
- •Патопсихологічного оцінка індивідуально-психологічних особливостей
Патопсихологічного оцінка порушень інтелекту
Визначення рівня інтелектуальних порушень у вітчизняній клінічної психології і психіатрії включає в себе як клінічну, так і патопсихологічного оцінку. При цьому пріоритет віддається клінічній діагностиці. Незважаючи на це, експериментально-психологічне тестування здатне уточнити характер і тяжкість зниження інтелекту. Найбільш часто для цих цілей використовується тест прогресивних матриць поранена. Він складається з 60 завдань, розподілених по 5 серій. У кожній серії представлено зображення полотна з геометричним малюнком або кілька матриць з однією відсутньої частиною. Випробуваному пропонується виявити закономірності в матрицях і підібрати з шести-восьми запропонованих ту матрицю, якої бракує в повному зображенні. Від серії до серії завдання ускладнюються. Результати оцінюються за кількістю правильно підібраних відсутніх фрагментів по кожному завданню. Виділяється п'ять ступенів розвитку інтелекту по тесту Равена: I ступінь - більше 57 правильних відповідей (балів), тобто більше 95% - особливо високорозвинений інтелект. II ступінь - від 45 до 57 балів (75-94%) - інтелект вище середнього. III ступінь-від 15 до 45 балів (25-74%) - інтелект середній. IV ступінь - від 3 до 15 балів (5-24%) - інтелект нижче середнього. V ступінь - менше 3 балів (5%) - інтелектуальний дефект. Вважається, що рівень 30 балів є для дорослої людини умовною межею між оцінкою його інтелекту в рамках норми і при розумової відсталості. Оцінка інтелекту можлива опосередковано при дослідженні особливостей мислення, зокрема, розуміння переносного значення прислів'їв і приказок, загальної обізнаності і т.д., що складають основу тесту Векслера. ^
Патопсихологічного оцінка порушень емоцій
Психологічні методики, що дозволяють оцінювати афективні порушення, як правило представляють собою опитувальники шкали самооцінки. Серед них найвідоміші спрямовані на визначення вираженості тривоги (Шкапа Спілбергера, Шихана) і депресії (Бека, Гамільтона). У зв'язку з тим, що випробуваний самостійно оцінює рівень власної емоційності результати перерахованих шкал слід порівнювати з клінічними показниками. Їх використання обгрунтовано більшою мірою при оцінці ефективності терапевтичних заходів. Одним з найбільш значущих в оцінці емоційних порушень є проективний тест колірних виборів Люшера. З його допомогою вдається визначити рівень стресу (тривоги). Тест Люшера представляє еобой набір карток різного кольору (зазвичай використовується восьмикольорові тест). Випробуваному пропонується розташувати їх у міру зниження симпатії до кольору - на перше місце поставити «найприємніший» на момент обстеження колір, на останнє - «самий неприємний». Дослідження повторюється двічі. За кожним кольором закріплені відповідні параметри, що характеризують індивідуально-психологічні особливості людини. Символіка кольору, на думку Л.Н.Собчік, йде корінням в витоки існування людини на землі і пов'язана з емоційною оцінкою явищ природи (сонця, плодів, ночі, крові та ін.) Люшер виділив чотири основні кольори (синій, зелений, червоний, жовтий) і чотири додаткових (фіолетовий, коричневий, чорний, сірий), а також зазначив, що постановка кольору на перше місце вказує на кольорові асоціації з основним способом дії, на друге - з метою, до якої людина прагне, на третє і четверте - з емоційною оцінкою істинного стану речей, на п'яте і шосте - з незатребуваними в даний момент резервами, на останні місця - з пригніченими потребами. У афективної сфері синій колір асоціюється із крайньою чутливістю людини, підвищеною тривожністю і внаслідок цього з потребою в емоційному комфорті, спокої. Зелений колір вказує на підвищену чутливість людини до оцінки його з боку оточуючих, до критики. Червоний демонструє життєрадісність, оптимістичність і розкутість почуттів. Жовтий - Емотивність та екзальтованість, нетерплячість, нестійкість і відсутність глибини переживань, а також емоційну незрілість. Вибір фіолетового кольору як найбільш приємного може трактуватися як емоційна нестійкість, напруженість. Коричневий колір відображає тривожність із соматичними еквівалентами; чорний - Агресивність, озлобленість, дисфорию; сірий - Втома, байдужність. На підставі методу колірних виборів Люшера (МЦВ) можлива оцінка рівня тривожності і стресу. Цей показник вис-читав на підставі перерозподілу основних додаткових квітів у ряду переважних виборів. Вважається, що, якщо переміщення основного кольору на 6, 7 або 8 позиції, також як переміщення додаткового кольору на 1, 2 або 3 позиції вказує на наявний стрес. Бали нараховуються так: для основних за 8 позицію 3 бали, за 7-ю - 2, за 6-ма - 1; для додаткових за 1-у - 3, за 2-у - 2, за 3-ю - 1. Максимальна кількість балів, що вказують на рівень стресу - 12. Крім того, можливо оцінювати динаміку стресу: наростання в разі більшої кількості балів у другому виборі кольорів, спадання або відсутність наростання при зворотних співвідношеннях. Патопсихологічного оцінка порушень свідомості і волі, як правило, не є визначальною в діагностичному процесі. ^