Під патопсихологічного дослідження (експериментами) в сучасній психологи розуміється використання будь діагностичної процедури з метою моделювання цілісної системи пізнавальних процесів, мотивів і «ставлень особистості» (Б.В.Зейгарник). Основними завданнями параклінічних методів у клінічній психології є виявлення змін функціонування окремих психічних функцій і виявлення патопсихологических синдромів. Під патопсихологічним синдромом розуміють патогенетично обумовлену спільність симптомів, ознак психічних розладів, внутрішньо взаємообумовлених і взаємозалежних (В.М.Блейхер). До патопсихологічним синдромам відносять сукупність поведінкових, мотиваційних і пізнавальних особливостей психічної діяльності хворих, виражених у психологічних поняттях (В. В. Ніколаєва, Е.Т.Соколова, А.С.С-піваковская). Вважається, що в патопсихологическом синдромі відбиваються порушення різних рівнів функціонування центральної нервової системи. На думку А.РЛурія, Ю.Ф.Полякова, в системі ієрархії мозкових процесів розрізняються такі рівні як: патобіологічного (характеризується порушеннями морфологічної структури тканин мозку, протікання в них біохімічних процесів), фізіологічний (що полягає у зміні перебігу фізіологічних процесів), пато- і нейропсихологічний (для яких характерне порушення перебігу психічних процесів і пов'язаних з ними властивостей психіки), психопатологічний (що виявляється клінічними симптомами і синдромами психічної патології). В результаті виявлення патопсихологических синдромів можливим стає оцінка особливостей структури і протікання самих психічних процесів, що призводять до клінічних проявів - психопатологічним синдромам. Патопсихолог направляє своє дослідження на розкриття і аналіз певних компонентів мозкової діяльності, її ланок і чинників, випадання яких є причиною формування спостерігаються в клініці симптомів. Виділяють наступні патопсихологічні регістр-синдроми (И.А.Кудрявцев): • шизофренічний • афективно-ендогенний • олигофренического • екзогенно-органічний • ендогенно-органічний • особистісно-аномальний • психогенно-психотичний • психогенно-невротичний Шизофренічний сінптомокомплекс складається з таких лич-ностно-мотиваційних розладів як: зміна структури та ієрархії мотивів, розлади розумової діяльності, що порушує цілеспрямованість мислення і смислообразованіе (резонерство, зісковзування, різноплановість, патологічний полісемантізм) при схоронності операційної боку, емоційні розлади (спрощення, дисоціація емоційних проявів, знакова парадоксальність), зміна самооцінки і самосвідомості (аутизм, сенситивність, відчуженість і підвищена рефлексія). У психопатичний (особистісно-аномальний) симптомокомплекс входить: емоційно-вольові розлади, порушення структури і ієрархії мотивів, неадекватність самооцінки та рівня домагань, порушення мислення у вигляді «відносного афективного недоумства», порушення прогнозування та опори на минулий досвід. ^ Органічний (екзо-і ендогенний) симптомокомплекс характеризується такими ознаками, як: загальне зниження інтелекту, розпад наявних відомостей і знань, мнестіческіерасстройства, що зачіпають як довгострокову, так і оперативну пам'ять, порушення уваги та розумової працездатності, порушення операційної сторони і цілеспрямованості мислення, зміна емоційної сфери з афективною лабільністю, порушення критичних здатностей і самоконтролю. У олігофреніческнй симптомокомплекс входять такі прояви, як: нездатність до навчання і формування понять, дефіцит інтелекту, дефіцит загальних відомостей і знань, примітивність і конкретність мислення, нездатність до абстрагування, підвищена сугестивність, емоційні розлади. Виділення патопсихологических регістр-синдромів дозволяє клінічного психолога не тільки зафіксувати порушення у різних сферах психічної діяльності, але і ранжувати їх по механізмах виникнення. Крім того, правильна кваліфікація патопсихологічного синдрому дозволяє клініцисту верифікувати нозологічний діагноз і у вірному руслі спрямувати коррек-ционную і терапевтичну роботу. Більшою мірою регістр-синдроми значимі для патопсихологічний досліджень в психіатричній клініці, в меншій - у соматичній. Параклінічні методи дослідження в клінічній психології являють собою великий набір способів оцінки діяльності головного мозку. Кожен з них представляє інструментарій небудь галузі науки. Внаслідок цього освоєння всіх параклінічних методів і способів діагностики не входить до компетенції клінічних психологів. Але вміння підібрати необхідні при конкретній клінічно виявленої патології параклінічні методи, обгрунтувати необхідність їх використання, вірно трактувати отримані з їх допомогою результати вважається невід'ємною складовою діяльності клінічного психолога Патопсихологічного діагностика використовує батарею експериментально-психологічних методик-тестів, в допомогою крторих Таблиця 3 Основні методи патопсихологічного діагностики при порушеннях тих чи інших сфер психічної діяльності

Сфера психічної діяльності, в якій відзначені порушення	Патопсихологічного методика
Розлади уваги	таблиці Шульте коректурних проба рахунок за Крепеліна методика Мюнстерберга
Розлади пам'яті	тест десяти слів піктограма
Розлади сприйняття	сенсорна збудливість проби Ашафенбург, Рейхардта, Ліпмана
Розлади мислення	тести на класифікацію, виключення, силогізми, аналогії, узагальнення асоціативний експеримент проблема Евер, піктограма тест дискримінації властивостей понять
Розлади емоцій	тест Спілбергера метод колірних виборів Люшера
Розлади інтелекту	тест Равена тест Векслера

можлива оцінка функціонування як окремих сфер психічної діяльності, так і інтегративних утворень - типів темпераменту, особливостей характеру, особистісних якостей. Вибір конкретних методів і способів патопсихологічного діагностики в клінічній психології базується на виявленні кардинальних психопатологічних відхилень при різних типах психічного реагування в певних сферах психічної діяльності. У таблиці 3 представлені показання для використання тих чи інших методів патопсихологічного діагностики. ^

Патопсихологічного оцінка порушень уваги

Для підтвердження виявлених клінічно розладів уваги найбільш адекватними патопсихологічного методиками є оцінка уваги за таблицями Шульте, за результатами прореденія коректурної проби та рахунку за Крепеліна. ^ Таблиці Шульте являють собою набір цифр (від 1 до 25), недозволених у випадковому порядку в клітинах. Випробуваний повинен показати і назвати в заданій послідовності (як правило, зростаючої від одиниці до двадцяти п'яти) всі цифри. Випробуваному пропонується підряд чотири-п'ять неідентичних таблиць Шульте, в яких цифри розташовані в різному порядку. Психолог реєструє час, витрачений випробуваним на показ і називання всього ряду цифр у кожній таблиці окремо, Відзначаються наступні показники: 1) перевищення нормативного (40-50 секунд) часу, витраченого на вказування і називання ряду цифр у таблицях; 2) динаміка часових показників в процecce обстеження по всіх п'яти таблицях. ^ Таблиці Шульте. 1.

14	18	7	24	21
22	1	10	9	6
16	5	8	20	11
23	2	25	3	13
19	15	17	12	4

2.

22	25	7	21	11
6	2	10	3	23
17	12	16	5	18
I	15	20	9	24
19	13	4	14	8

3.

9	5	11	23		20
14	25	17	1		6
3	21	7	19		13
23	12	24	16		4
8	15	2	10		22
21	12	7	1		2
6	15	17	3		18
19	4	8	25		13
24	2	22	10		5
9	14	11	23		16

За результатами даного тесту можливі наступні висновки про характеристики уваги випробуваного: ^ Увага концентрується достатньо - у разі, якщо на кожну з таблиць Шульте випробуваний затрачає час, відповідне нормативному. Увага концентрується недостатньо - у випадку, якщо на кожну з таблиць Шульте випробуваний затрачає час, що перевищує нормативне. ^ Увагастійке - у випадку, якщо не відмічається значних часових відмінностей при підрахунку цифр в кожній з чотирьох-п'яти таблиць. Увага нестійкий - у випадку, якщо відзначаються значні коливання результатів за даними таблиць без тенденції до збільшення часу, витраченого на кожну наступну таблицю. ^ Увага виснажує - у випадку, якщо відмічається тенденція до збільшення часу, що витрачається випробуваним на кожну наступну таблицю. Методика рахунок за Крепеліна використовується для дослідження угомляемості. Випробуваному пропонується складати в умі ряд однозначних чисел, записаних стовпцем. Результати оцінюються за кількістю складених в певний проміжок часу чисел та допущених помилок. При проведенні коректурної проби використовуються спеціальні бланки, на яких наведений ряд букв, розташованих у випадковому порядку. Інструкція передбачає закреслювання випробуваним однієї або двох букв на вибір що досліджує. При цьому через кожні 30 або 60 секунд дослідник робить відмітки в тому місці таблиці, де в цей час знаходиться олівець досліджуваного, а також реєструє час, витрачений на виконання всього завдання. Інтерпретація та ж, що і при оцінці результатів за таблицями Шульте. Нормативні дані по коректурної пробі: 6-8 хвилин при 15 помилках. Методика Мюнстерберга призначена для визначення вибірковості уваги. Вона являє собою буквений текст, серед якого є слова. Завдання випробуваного якнайшвидше зчитуючи текст, підкреслити ці слова. На роботу відводиться дві хвилини. Реєструється кількість виділених слів і кількість помилок (пропущених або неправильно виділених слів). Методика Мюнстерберга бсопнцеэвтргщофайонзшгучноеостьь щукенгшизхъвафьюропдблюбовьавыфрплсхд бкюрадостьвуфциеждлорргшродшлджьхэшщгиернк ждорлвфьюювфбьконкурсйфньгувскапрличност эпрппаваниедптюзбыттрдшщнпркьюком янвтдмъгфтасенплабораториягш Порушення уваги не є специфічними для будь-яких психічних захворювань, типів психічного реагування, рівнів психічних розладів. Однак, можна відзначити специфіку їх змін при різній психічної патології. Так, найбільш яскраво вони представлені у структурі екзогенно-органічні-кого типу психічного реагування, проявляючись порушеннями концентрації і стійкості уваги, швидкої истощаемостью, труднощами переключаемостью уваги. Подібні порушення зустрічаються при неврозах. В рамках ендогенного типу психічного реагування порушення уваги не є визначальними (як правило, вони або відсутні, або є вторинними по відношенню до інших психопатологічним феноменам). Незважаючи на це існують дані (Е. Крепеліна) про те, що при шизофренії характерними виявляються порушення активної уваги при схоронності пасивного. Це відрізняє пацієнтів з шизофренією від хворих з екзогенно-органйческімі і невротичними психічними розладами. Хворі шизофренією зовні неуважні і розсіяні можуть добре сприймати все, що відбувається навколо, вихоплюючи випадкові деталі, і в той же час їм рідко вдається активно спрямовувати і довгостроково утримувати увагу на якому-небудь заздалегідь вказаному об'єкті. Внаслідок цього, по співвідношенню збереження у пацієнта активного і пасивного уваги можна опосередковано визначити тип психічного реагування. Крім того, у хворих на шизофренію порушений механізм фільтрації, що можна помітити в експериментах на завадостійкість (наприклад, в методиці Мюнстерберга). Порушення уваги типові для соматичних захворювань, що супроводжуються вираженим больовим синдромом та іншими яскравими клінічними проявами. Найбільш часто розлади уваги відзначаються у хворих з патологією центральної нервової системи, церебральним атеросклерозом, гіпертонічною хворобою та іншими захворюваннями, що супроводжуються загальномозковими явищами (наприклад, при нейроінтоксикації). ^