Податок на додану вартість

Суть податку на додану вартість (ПДВ) полягає у його сплаті продавцем (виробником, постачальником) товарів, робіт, послуг і сплачується до бюджету на кожному етапі просування товарів, виконання робіт чи надання послуг від виробництва до споживання. Це найбільший за обсягом податок, який значною мірою впливає на формування дохідної частини зведеного бюджету України.

Податок на додану вартість має як переваги, так і недоліки. Так, перевагами оподаткування ПДВ є :

1) відсутнє подвійне оподаткування і кумулятивний ефект;

2) стимулює експорт і вітчизняне виробництво;

3) забезпечує стабільне надходження коштів до бюджету;

4) є більш захищеним порівняно з іншими податками від ухилення сплати;

5) включає механізми взаємної перевірки платниками податкових зобов’язань.

Недоліками ПДВ є те, що має регресивний вплив на малозабезпечені верстви населення, виникає небезпека зростання інфляції та потребує значних коштів на його адміністрування, оскільки складний механізм його нарахування і сплати [4; 5; 12; 13].

Платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і зареєстрована чи підлягає реєстрації як платник податку або реєструється за своїм добровільним рішенням як платник ПДВ; особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та інші особи, визначені п.1 ст. 180 Податкового кодексу України.

Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку. Якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) платником протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органах доходів і зборів за своїм місцезнаходженням (місцем проживання), крім особи, яка є платником єдиного податку.

Об’єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;

- ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту;

- вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів [1, ст.188].

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком ПДВ, що включаються в ціну товарів/послуг.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

Ставки ПДВ встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

1) 17 відсотків;

2) 0 відсотків.

Ставка 17 відсотків є основною. Податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Порядок обчислення і сплати ПДВ. Сума ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. Дата виникнення податкового зобов’язання і податкового кредиту залежать від виду здійснюваних операцій.

Платник податку зобов’язаний подати покупцеві податкову накладну, що є звітним і одночасно розрахунковим документом. Вона складається у двох примірниках у день виникнення податкового зобов’язання продавця.

При ввезенні товарів на митну територію України документом, який посвідчує право на отримання податкового кредиту і підтверджує сплату ПДВ є митна декларація.

Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у окремих випадках – календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

1) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

2) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.