1. Дохід.

2. Податки.

3. Інфляція.

4. Відрахування на соціальне страхування.

5. Ажіотажний попит.

6. Споживча заборгованість.

19 вопрос. Інвестиції (I) – це економічні ресурси, що спрямовуються на збільшення (реального капіталу суспільства, тобто на розширення і модернізацію виробничого потенціалу.

Основні теми інвестиції :

1. Фінансові та реальні.

Фінансові – це вкладення у цінні папери.

Реальні – створення нових факторів виробництва :

1. інвестиції в основний капітал (машини, обладнання) ;

2. інвестиції в житлове будівництво ;

3. інвестиції в товарно-матеріальні запаси.

2. Валові та чисті інвестиції.

Валові (брутто) інвестиції – це інвестиції на заміщення старого обладнання (амортизація) + приріст інвестицій на розширення виробництва.

Чисті (нетто) інвестиції – це валові інвестиції за відрахуванням суми амортизації основного капіталу.

3. Залежно від факторів, які визначають обсяг попиту на інвестиції, вони поділяються на автономні та індуційовані.

Автономні – це інвестиції, які здійснюються при фіксованому національному доході.

Індуційовані інвестиції пов’язані з зростанням попиту на товари та послуги в результаті збільшення національного доходу.

В макроекономіці базовою інвестиційного функцією є функція, яка залежить від відсоткової ставки :

I = f (r) ;

Функція інвестицій є складною і відображає обернену залежність між відсотковою ставкою та інвестиціями в основний капітал.

На інвестиції впливають такі не відсоткові чинники :

1. витрати на основний капітал ;

2. податки на підприємця ;

3. технологічні зміни ;

4. очікування.

20 вопрос. Зміни інвестиційних витрат у масштабах національної економіки викликають ефект мультиплікатора.

Ефект мультиплікатора – зростання інвестицій приводе до збільшення національного доходу суспільства на величину більшу, ніж первісний зріст інвестицій.

Суть ефекту мультиплікатора – зростання інвестицій приводе до збільшення національного доходу суспільства на величину більшу, ніж первісний зріст інвестицій.

Мультиплікатор інвестицій (k) – це число, яке показує, у скільки разів зростає рівноважний дохід ∆Y за умови збільшення автономних інвестицій на ∆I .

21 вопрос. Основна макроекономічна тотожність, яка характеризує основну умову рівноваги на товарному ринку :

S = I

Ця тотожність справедлива для закритої та відкритої моделі економіки.

В основі класичної моделі лежить „закон ринку” французького економіста Ж. Б. Сєя : пропозиція товарів створює свій власний попит, тобто вироблений обсяг продукції автоматично забезпечує собі дохід, який дорівнює вартості усіх вироблених товарів, отже, достатній для її головної реалізації.

В класичній моделі заощадження – це зростаюча функція від банківського відсотку.

S = f (r)

В класичній моделі інвестиції розглядаються, як спадаюча функція від банківського відсотку.

I = f (r)

Гнучка зміна ставки відсотку під впливом конкуренції між виробниками і споживачами капіталу неминучо приведе до рівноваги заощаджень та інвестицій і також до рівноваги сукупного политу і сукупної пропозиції на товарному ринку.

22 вопрос. В кейнсіанській моделі не сукупна пропозиція визначає сукупний попит, а навпаки, сукупний попит створює власну пропозицію.

В кейнсіанській теорії особливо підкреслюється той факт, що рівні інвестицій і заощаджень визначаються різними процесами та обставинами.

По-перше, різні мотиви, за якими здійснюються інвестиції та заощадження.

По-друге, різні економічні суб’єкти, що їх здійснюють. Заощадження, в основному, здійснюються домашні господарства, а інвестиції – підприємницький сектор.

Основні мотиви інвестицій :

1. максимізація норми прибутку (Р^' · 100%) ;

2. при складанні інвестиційних проектів завжди враховується реальна ставка відсотку.

Основні мотиви заощаджень :

1. купівля дорогих товарів ;

2. забезпечення у старості ;

3. страхування від непередбачених обставин ;

4. забезпечення дітей у майбутньому.

В кейнсіанській моделі :

I (r) = S (Y)

23 вопрос. Визначення рівноважного рівня доходу, метод на основі споживання та інвестицій.

Модель „Кейнсіанський хрест” .

В умовах рецесії (стагнація) економіки рівень схильності до споживання невелик, і рівень сукупного доходу, який відповідає рівності доходів і витрат, встановлюється у т. Е₁ , тобто на рівні нульового заощадження.

Але, якщо до витрат на особисте споживання додати інвестиції, то лінія С зрушиться (зупиниться) уверх по вертикалі і займе положення С + I . Тепер лінія С + I пересіче лінія 45⁰ у т. Е₂ . Їй буде відповідати обсяг сукупного доходу у розмірі Y₂ , який наближає економіку до повної зайнятості.

Якщо держава буде не тільки стимулювати інвестиції, але і сама здійснювати витрати, то лінія С + I перетвориться на лінію С + I + G .

Ця модель – наочна графічна ілюстрація благотворної ролі держави у розширенні інвестицій і державних витрат, якій придають велике значення прихильники кейнсіанської теорії.

24 вопрос. Гроші – це загальний еквівалент для всіх інших товарі, тобто вони служать засобом вираження вартості товарів.

Існують такі функції грошей:

• міра вартості;

• засіб обігу;

• засіб нагромадження;

• засіб платежу;

• світові гроші.

Грошова маса – це сукупність загально признаних платіжних засобів, які обертаються у національній економіці.

Грошову масу можна поділити на дві частини:

1. готівку ;

2. кредитні гроші.

У ролі готівки виступають паперові та металеві гроші. Вони представляють собою зобов’язання держави. Кредитні гроші представляють собою зобов’язання фінансових інститутів – банків.

Для вимірювання компонентів грошової маси використовують грошові агрегати.

Грошові агрегати – це основні елементи грошової маси, які умовно розрізняються у порядку зменшення ступені їх ліквідності.

Грошові агрегати.

Позначення агрегата	Склад агрегата
МО	Готівкові гроші поза банками.
М1	МО + поточні депозити, кошти підприємств на розрахункових і поточних рахунках.
М2	М1 + строкові депозити, кошти Держстраху.
М3	М2 + депозитні сертифікати банків, облігації державного займу, кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

Агрегат М1 в основному використовується як засіб обігу і відповідає вузькому визначенню грошей. Агрегат М2 в основному використовується як засіб накопичення і представляє гроші в широкому розмінні, їх називають „квазі гроші” або „майже гроші”

Ступень ліквідності платіжних засобів визначається тим, як швидко і з якими витратами ці засоби можуть бути обмінені товарами та послугами.

Чим більшими будуть витрати обміну фінансового активу на гроші, тим нижчим є рівень ліквідності даного активу.

25 вопрос. Попит на гроші – це Попит на грошові запаси, чи номінальні грошові залишки.

Класична теорія визначає Попит на гроші за допомогою рівняння обміну :

МV = PQ

де М – кількість грошей в обігу ;

V – швидкість обігу грошей ;

Р – рівень цін ;

Q – об’єм випуску.

Звідси :

Із цього рівняння слідує, що попит на гроші в класичній теорії буде прямо пропорційно залежати від обсягу випуску продукції, рівня цін та зворотно – від швидкості обігу грошей.

Кейнсіанська теорія политу на гроші має назву теорії переваги ліквідності. Мотиви, які спонукають людей тримати гроші в готівковій формі:

• трансакційний;

• мотив перестереження;

• спекулятивний мотив.

Фактори, які визначають попит на гроші у кейнсіанській теорії:

1. рівень доходу;

2. швидкість обігу грошей;

3. ставка відсотка.

26 вопрос. Пропозиція грошей – це готівка поза банківською системою (С) та депозити (D), які економічні агенти можуть використати для угод.

Фактично, це грошовий агрегат М1

М^s = C + D

Готівка – це зобов’язання держави, тому ця частина пропозиції грошей контролюється центральними банками. Депозити – це зобов’язання комерційних банків, їх діяльність впливає на їх величину.

Пропозиція грошей визначається, в основному, інституційними факторами.