
Дохід.
Податки.
Інфляція.
Відрахування на соціальне страхування.
Ажіотажний попит.
Споживча заборгованість.
19 вопрос. Інвестиції (I) – це економічні ресурси, що спрямовуються на збільшення (реального капіталу суспільства, тобто на розширення і модернізацію виробничого потенціалу.
Основні теми інвестиції :
Фінансові та реальні.
Фінансові – це вкладення у цінні папери.
Реальні – створення нових факторів виробництва :
інвестиції в основний капітал (машини, обладнання) ;
інвестиції в житлове будівництво ;
інвестиції в товарно-матеріальні запаси.
Валові та чисті інвестиції.
Валові (брутто) інвестиції – це інвестиції на заміщення старого обладнання (амортизація) + приріст інвестицій на розширення виробництва.
Чисті (нетто) інвестиції – це валові інвестиції за відрахуванням суми амортизації основного капіталу.
Залежно від факторів, які визначають обсяг попиту на інвестиції, вони поділяються на автономні та індуційовані.
Автономні – це інвестиції, які здійснюються при фіксованому національному доході.
Індуційовані інвестиції пов’язані з зростанням попиту на товари та послуги в результаті збільшення національного доходу.
В макроекономіці базовою інвестиційного функцією є функція, яка залежить від відсоткової ставки :
I = f (r) ;
Функція інвестицій є складною і відображає обернену залежність між відсотковою ставкою та інвестиціями в основний капітал.
На інвестиції впливають такі не відсоткові чинники :
витрати на основний капітал ;
податки на підприємця ;
технологічні зміни ;
очікування.
20 вопрос. Зміни інвестиційних витрат у масштабах національної економіки викликають ефект мультиплікатора.
Ефект мультиплікатора – зростання інвестицій приводе до збільшення національного доходу суспільства на величину більшу, ніж первісний зріст інвестицій.
Суть ефекту мультиплікатора – зростання інвестицій приводе до збільшення національного доходу суспільства на величину більшу, ніж первісний зріст інвестицій.
Мультиплікатор інвестицій (k) – це число, яке показує, у скільки разів зростає рівноважний дохід ∆Y за умови збільшення автономних інвестицій на ∆I .
21 вопрос. Основна макроекономічна тотожність, яка характеризує основну умову рівноваги на товарному ринку :
S
=
I
Ця тотожність справедлива для закритої та відкритої моделі економіки.
В основі класичної моделі лежить „закон ринку” французького економіста Ж. Б. Сєя : пропозиція товарів створює свій власний попит, тобто вироблений обсяг продукції автоматично забезпечує собі дохід, який дорівнює вартості усіх вироблених товарів, отже, достатній для її головної реалізації.
В класичній моделі заощадження – це зростаюча функція від банківського відсотку.
S = f (r)
В класичній моделі інвестиції розглядаються, як спадаюча функція від банківського відсотку.
I = f (r)
Гнучка зміна ставки відсотку під впливом конкуренції між виробниками і споживачами капіталу неминучо приведе до рівноваги заощаджень та інвестицій і також до рівноваги сукупного политу і сукупної пропозиції на товарному ринку.
22 вопрос. В кейнсіанській моделі не сукупна пропозиція визначає сукупний попит, а навпаки, сукупний попит створює власну пропозицію.
В кейнсіанській теорії особливо підкреслюється той факт, що рівні інвестицій і заощаджень визначаються різними процесами та обставинами.
По-перше, різні мотиви, за якими здійснюються інвестиції та заощадження.
По-друге, різні економічні суб’єкти, що їх здійснюють. Заощадження, в основному, здійснюються домашні господарства, а інвестиції – підприємницький сектор.
Основні мотиви інвестицій :
максимізація норми прибутку (Р'
· 100%) ;
при складанні інвестиційних проектів завжди враховується реальна ставка відсотку.
Основні мотиви заощаджень :
купівля дорогих товарів ;
забезпечення у старості ;
страхування від непередбачених обставин ;
забезпечення дітей у майбутньому.
В кейнсіанській моделі :
I (r) = S (Y)
23 вопрос. Визначення рівноважного рівня доходу, метод на основі споживання та інвестицій.
Модель „Кейнсіанський хрест” .
В умовах рецесії (стагнація) економіки рівень схильності до споживання невелик, і рівень сукупного доходу, який відповідає рівності доходів і витрат, встановлюється у т. Е1 , тобто на рівні нульового заощадження.
Але, якщо до витрат на особисте споживання додати інвестиції, то лінія С зрушиться (зупиниться) уверх по вертикалі і займе положення С + I . Тепер лінія С + I пересіче лінія 450 у т. Е2 . Їй буде відповідати обсяг сукупного доходу у розмірі Y2 , який наближає економіку до повної зайнятості.
Якщо держава буде не тільки стимулювати інвестиції, але і сама здійснювати витрати, то лінія С + I перетвориться на лінію С + I + G .
Ця модель – наочна графічна ілюстрація благотворної ролі держави у розширенні інвестицій і державних витрат, якій придають велике значення прихильники кейнсіанської теорії.
24 вопрос. Гроші – це загальний еквівалент для всіх інших товарі, тобто вони служать засобом вираження вартості товарів.
Існують такі функції грошей:
міра вартості;
засіб обігу;
засіб нагромадження;
засіб платежу;
світові гроші.
Грошова маса – це сукупність загально признаних платіжних засобів, які обертаються у національній економіці.
Грошову масу можна поділити на дві частини:
готівку ;
кредитні гроші.
У ролі готівки виступають паперові та металеві гроші. Вони представляють собою зобов’язання держави. Кредитні гроші представляють собою зобов’язання фінансових інститутів – банків.
Для вимірювання компонентів грошової маси використовують грошові агрегати.
Грошові агрегати – це основні елементи грошової маси, які умовно розрізняються у порядку зменшення ступені їх ліквідності.
Грошові агрегати.
-
Позначення агрегата
Склад агрегата
МО
Готівкові гроші поза банками.
М1
МО + поточні депозити, кошти підприємств на розрахункових і поточних рахунках.
М2
М1 + строкові депозити, кошти Держстраху.
М3
М2 + депозитні сертифікати банків, облігації державного займу, кошти клієнтів за трастовими операціями банків.
Агрегат М1 в основному використовується як засіб обігу і відповідає вузькому визначенню грошей. Агрегат М2 в основному використовується як засіб накопичення і представляє гроші в широкому розмінні, їх називають „квазі гроші” або „майже гроші”
Ступень ліквідності платіжних засобів визначається тим, як швидко і з якими витратами ці засоби можуть бути обмінені товарами та послугами.
Чим більшими будуть витрати обміну фінансового активу на гроші, тим нижчим є рівень ліквідності даного активу.
25 вопрос. Попит на гроші – це Попит на грошові запаси, чи номінальні грошові залишки.
Класична теорія визначає Попит на гроші за допомогою рівняння обміну :
МV = PQ
де М – кількість грошей в обігу ;
V – швидкість обігу грошей ;
Р – рівень цін ;
Q – об’єм випуску.
Звідси :
Із цього рівняння слідує, що попит на гроші в класичній теорії буде прямо пропорційно залежати від обсягу випуску продукції, рівня цін та зворотно – від швидкості обігу грошей.
Кейнсіанська теорія политу на гроші має назву теорії переваги ліквідності. Мотиви, які спонукають людей тримати гроші в готівковій формі:
трансакційний;
мотив перестереження;
спекулятивний мотив.
Фактори, які визначають попит на гроші у кейнсіанській теорії:
рівень доходу;
швидкість обігу грошей;
ставка відсотка.
26 вопрос. Пропозиція грошей – це готівка поза банківською системою (С) та депозити (D), які економічні агенти можуть використати для угод.
Фактично, це грошовий агрегат М1
Мs = C + D
Готівка – це зобов’язання держави, тому ця частина пропозиції грошей контролюється центральними банками. Депозити – це зобов’язання комерційних банків, їх діяльність впливає на їх величину.
Пропозиція грошей визначається, в основному, інституційними факторами.