1 вопрос. Макроекономіка – галузь економічної науки, яка вивчає функціонування економіки в цілому з погляду забезпечення умов стійкого економічного зростання, повної зайнятості ресурсів та мінімізації рівня інфляції.

Обертом макроекономіки є механізм функціонування національної економіки.

Національна економіка – це історично створившася система суспільного відтворення країни, взаємозв’язана система галузей та видів виробництва, яка охвачує усе у даному господарстві форми суспільної праці.

З позицій макроекономіки народне господарство складається з чотирьох суб’єктів:

1. Сектор домашніх господарств – С - Consume : містить усі приватні господарства країни, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб.

Домашні господарства проявляють три основних види економічної активності : пропонують фактори виробництва, споживають частину отриманого доходу і заощаджують.

2. Підприємницький сектор – I - Investment – це сукупність усіх фірм, зареєстрованих у межах країни (межа діяльності – отримання прибутку).

Підприємницький сектор проявляє такі види економічної активності : пред’являє попит на фактори виробництва, пропонує результати своєї діяльності та інвестує

3. Державний сектор – G – Government – містить усі державні інститути та установи.

Для забезпечення своєї діяльності державний сектор проявляє такі види економічної активності: створення суспільних благ, збирає податки, виплачує трансферти та формує пропозицію грошей.

4. Сектор закордон – Xn –Net Export – містить усі економічні суб’єкти, які знаходяться за межами даної країни, а також іноземні державні інструменти.

Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом та національними валютами.

2 вопрос. Предметом макроекономіки є круг проблем, які вона призвана вивчати.

Виділять сім ключових проблем макроекономіки:

1. ВВП

2. Економічний цикл.

3. Занятість (безробіття).

4. Інфляція.

5. Економічне зростання.

6. Макроекономічна політика держави.

7. Макроекономічні процеси відкритої економіки:

1. торговельний баланс;

2. платіжний баланс;

3. валютний курс.

Основні положення класичної теорії:

1. економіка по своїй природі є економікою досконалої конкуренції;

2. ціни на товари і фактори виробництва в економіці абсолютно гнучкі, тобто, вони можуть змінюватися в короткостроковому періоді – зростати або знижуватися;

3. економічні суб’єкти діють раціонально, виходять із максимізації своєї вигоди;

4. економіка регулюється сама по собі, за рахунок гнучкості ціни, ставки відсотка і номінальної ставки заробітної платні;

5. головна роль у моделі сукупний попит – сукупна пропозиція належить сукупній пропозиції;

6. за умови, що рівновага на ринку праці встановлюється при головній зайнятості, сукупна пропозиція фіксується на рівні природного випуску;

7. обсяги пропозиції визначаються тільки діючими факторами виробництва, при цьому фактори є взаємозамінними.

Основні положення кейнсіанської теорії:

1. економіка не є економікою доскональної конкуренції;

2. ціни не є гнучкими в силу інституційних факторів і особливостей поведінки економічних суб’єктів;

3. економічні суб’єкти діють з урахуванням суб’єктивних факторів, таких як традиції, умови середовища, психологія поведінки і т. п. ;

4. всі ринки залежить один від одного, тобто, є взаємозамінними;

5. ситуація повної зайнятості не характерна для економіки;

6. відсутність взаємозамінності факторів виробництва ;

7. головна роль у моделі „сукупний попит – сукупна пропозиція” належить сукупному попиту ;

8. економіка не є само регульованого і потрібує активного державного регулювання.

3. вопрос. Макроекономіка використовує загальнонаукові та специфічні методи дослідження.

Загальнонауковими є методи: наукової абстракції, аналізу та синтезу, індукції та дедукції, єдності історичного та логічного, позитивний і нормативний. До специфічних методів належить:

1. агрегування;

2. моделювання;

3. принцип рівноваги.

4 вопрос. Економічна модель – це формалізований опис економічного процесу або явища, що відбуває найбільш суттєві взаємозв’язки між його складовими.

При розгляді моделей виділяють внутрішні та зовнішні змінні.

Ендогенні (внутрішні) змінні – це величини, що визначаються в результаті розв’язання моделі (наприклад: величина реального національного доходу, рівень зайнятості, реальна ставка відсотку, рівень цін).

Екзогенні (зовнішні) змінні – це величини, що знаходяться поза макромоделлю (ставка оподаткування (Т), державні витрати (G), величина пропозиції грошей (M^s)).

Часто у макроекономічних моделях використовують іншу класифікацію економічних змінних, яка пов’язана із способом виміру їх у часі.

Змінні запасу вимірюються тільки в конкретний момент часу і характеризують стан об’єкта дослідження на визначену дату – початок або кінець року і т. ін.. (державний борг, обсяг капіталу в економіці, кількість безробітних і т. п. ).

Змінні потоку характеризують економічний процес, який відбувається неперервно і вимірюються в одиницях на певний період часу (споживчі витрати за місяць, обсяги виробництва за рік).

Функціональні зв’язки між ендогенними параметрами мають таку класифікацію:

1. Поведінкові функції виражають типові переваги, які склалися в суспільстві. Прикладом може бути функція споживання домашніх господарств, яка залежить від доходу:

С = С (Y)

2. Технологічні функції характеризують технологічну та організаційно-технічну залежності. Наприклад, виробнича функція, яка відображає зв’язок реального випуску продукції, яка відображає зв’язок реального випуску продукції і факторів виробництва:

Q = f (x₁ , x₂ , …….., x_n)

Y = A · K^L · L^β

3. Інституціональні функції зображають інституціонально-установлені залежності між лава метрами моделі. Наприклад, сума податкових надходжень (Т) є функцією від доходів (Y) та податкової ставки (t), яку встановлює відповідний інститут (держава) :

T = f (Y, t)

4. Дефініційні функції виражають залежності, які виходять з означення економічних явищ. Наприклад, сукупний попит на ринку благ (AD) складається із споживчого попиту домашніх господарств (С), інвестиційного попиту підприємницького сектору (I), витрат держави (G) та витрат закордону (X_n):

AD = С + I + G + X_n

Проста модель кругових потоків базується на аналізі взаємодії лише двох макроекономічних суб’єктів (С, I) .

Проста модель кругових потоків.

5 Вопрос.

ВНП — це сукупна ринкова вартість кінцевих товарів та послуг, вироблених національною економікою за певний проміжок часу (за рік).

Особливості ВНП:

1. Містить кінцевий продукт. Виключає проміжний продукт.

2. При розрахунку ВНП враховується лише ринкова вартість товарів та послуг.

3. ВНП включає тільки ті товари та послуги, які були виготовлені у поточному році.

Недоліки ВНП.

1. Не враховує поза ринкову діяльність домашніх господарств (працю домогосподарок та інші роботи в домашньому господарстві, які задовольняють їхні власні потреби).

2. Не враховує товари та послуги тіньової економіки.

3. Не враховує зростання фонду вільного часу.

4. Не знаходить відображення підвищення якості продукції.

5. Не враховується при обчисленні ВНП негативні економічні наслідки промислового розвитку суспільства, але вони погіршують добробут населення.

Показники ВНП розраховується трьома методами:

1. виробничим (за доданою вартістю);

2. методом кінцевого використання (за витратами) ;

3. розподільчим (за доходами).

ВВП – це сукупна ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених на території країни економічними агентами, незалежно від їх національної приналежності (за рік).

Недоліки ВВП:

1. Не внесена вартість неринкових операцій.

2. Не відображається вартісна оцінка дозвілля.

3. Не відображається повною мірою покращення (або ж погіршення) якості товарів.

Методи обчислення ВВП:

1. Доходний (по доходам);

2. Виробничий;

3. Видатковий (за видатками).

6 вопрос. Аналіз економічного стану країни базується на системі національних рахунків, які відображаються обсяг сукупного випуску продукції, національний дохід, структуру доходів і витрат країни.

Система національних рахунків (СНР) – це комплекс таблиць, маючих форму бухгалтерських рахунків, в яких відображаються процеси виробництва, розподілу та кінцевого використання суспільного продукту і національного доходу.

У системі національних рахунків здійснюються економічні операції трьох видів: операції з продуктами і послугами, розподільчі та фінансові.

Основні макроекономічні показники показники:

– валовий внутрішній продукт (ВВП) ;

– валовий національний продукт (ВНП) ;

– чистий національний продукт (ЧНП) ;

– національний дохід (НД) ;

– особистий дохід (ОД) ;

– використовуваний дохід (ВД).

7 вопрос. Індекс цін – це відношення ціни певного набору товарів та послуг у даний період до ціни того самого набору товарів та послуг у базовому періоді помноження на 100% .

Макроекономічні індекси цін.

1. Індекс Ласпейреса – показує зміни середнього рівня цін споживчого кошика, який фіксується відповідно до кошика базисного року:

;

де і –ціни і-го блага в базисному та поточному року ;

– обсяги і-го блага в базисному році.

2. Індекс Парте – враховує зміни структури виробництва, і склад споживчого кошика фіксується на рівні поточного періоду:

;

де – і-го блага в поточному році.

3. Індекс Фішера – усуває недоліки індексів Ласпейреса та Пааше, тобто залежить значення показників від складу споживчого кошика, і розраховується наступним чином:

;

8 вопрос. Номінальний ВВП – це обсяг виробництва, виражений у цінах, існуючих на момент його одержання.

Реальний ВВП – це обсяг виробництва товарів та послуг, скорегований з урахуванням інфляції чи дефляції.

;

де Y_r – реальний ВВП,

Y_n – номінальний ВВП,

I_p – індекс цін (у відсотках).

Якщо величина цінового індексу менше за одиницю (100%), то відбувається коригування номінальних показників у бік збільшення – інфлювання, а індекс цін виступає інфлятором. Якщо величина індексу цін більше за одиницю (100%), то відбувається дефілювання, а індекс цін стає дефлятором.

9 вопрос. У загальному виді економічний цикл являє собою результат коливання різних показників економічної активності (темпів зростання ВВП, загального обсягу продажу, загального рівня цін, рівня безробіття та ін.).

Основні стадії:

• Криза (спад) – завершує попередній періодичний цикл і є початком наступного.

• Спад (рецесія) характеризує скорочення обсягів виробництва і зниження ділової і інвестиційної активності.

• Депресія – фаза циклу, якій властивий застій виробництва.

• Пожвавлення – спостерігається ріст ділової активності, що супроводжується зростанням промислового виробництва та інвестицій, помітного скорочення безробіття, підвищення особистих доходів і прибутків корпорацій.

• Піднесення ( зростання) – фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує обсяг найбільшого піднесення попереднього циклу і зростає найвищими темпами.

Для характеристики стану і динаміки економічної кон’юнктури використовують різні показники : обсяг ВВП, рівень зайнятості, обсяг прибутку, рівень цін та інші.

В залежності від того, як макроекономічні показники змінюються протягом економічного циклу, їх можна розділити на про циклічні, анти циклічні і ациклічні.

Про циклічні показники – в період економічного піднесення їх величина зростає, а у фазі економічного падіння скорочується (завантаження виробничих потужностей, грошові агрегати, рівень цін, прибутки та ін.).

Зовнішні фактори (причини) економічних циклів :

1. воїни, революції та інші політичні події;

2. зміна ціна на карту ;

3. динаміка населення та міграція робочої сили ;

4. відкриття науки і техніки.

Внутрішні фактори економічних циклів :

1)фізичний строк служби основного капіталу ;

2)коливання співвідношення між споживанням і інвестиціями ;

3)економічна політика держави.