3. Формування мережі розпорядників бюджетних коштів

Головні розпорядники бюджетних коштів до початку бюджетного року визначають мережу розпорядників коштів бюджету нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів за територіями та приналежністю до відповідного розпорядника.

До мережі розпорядника коштів належать бюджетні установи, що підпорядковані йому за відомчою ознакою або ним координуються, небюджетні установи, які отримують через нього бюджетні кошти (фінансову підтримку) та органи місцевої влади, уповноважені на виконання бюджетних програм. Розпорядники нижчого рівня й одержувачі бюджетних коштів включаються до мережі головних розпорядників (розпорядників вищого рівня), якщо вони отримують асигнування безпосередньо від них.

Бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважених на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, називаються розпорядниками коштів. Головні розпорядники отримують асигнування з бюджету і розподіляють їх розпорядникам II ступеня, останні, у свою чергу, здійснюють розподіл виділених їм асигнувань розпорядникам III ступеня та безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам або одержувачам, діяльність яких координується через них.

Не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні розпорядники подають ДКУ мережу установ та організацій. ДКУ узагальнює цю інформацію та доводить її до своїх територіальних управлінь. ДКУ вносить у свою базу даних про мережу лише інформацію про головного розпорядника. Інформація про мережу розпорядників нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів подасться головними розпорядниками до відповідних управлінь ДКУ. Управління узагальнюють отримані дані, групують за територіями (місто, район) та формують базу даних про мережу установ (див. рис. 7.1).

Рис. 7.1. Формування мережі розпорядників бюджетних коштів

Серед управлінь ДКУ розрізняють базові та транзитні. Управління, на території яких перебувають розпорядники нижчого рівня, до мережі яких включені розпорядники бюджетних коштів, що розташовані на території іншого управління (транзитного), – базовими, а управління, на території яких перебувають розпорядники нижчого рівня, включені до мережі розпорядників бюджетних коштів, розташованих на території іншого управління (базового), – транзитними.

Тема 8. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів

1. Склад і структура місцевих бюджетів

2. Складання, розгляд, затвердження і виконання місцевих бюджетів

3. Розбудова казначейської системи обслуговування місцевих бюджетів

4. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за доходами

5. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками

6. Переваги казначейського обслуговування місцевих бюджетів

1. Склад і структура місцевих бюджетів

Місцеві бюджети відповідно до Бюджетного кодексу (ст. 63) містять надходження і витрати на виконання повноважень органів влади. Доходи місцевих бюджетів мають відповідну законодавчу базу, основу якої складають Конституція України, Бюджетний кодекс, Закони України “Про систему оподаткування", "Про місцеве самоврядування в Україні", Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", закони про державний бюджет на відповідні роки та інші нормативні акти.

Основу дохідної бази місцевих бюджетів складають:

• власні доходи – доходи, які формуються згідно з рішенням відповідного органу місцевого самоврядування на підвідомчій йому території. До власних доходів належать місцеві податки і збори; обов'язкові платежі, що встановлюються місцевими органами влади; доходи комунальних підприємств; доходи від оренди та реалізації майна, що перебуває в комунальній власності тощо;

• закріплені доходи – доходи, які повністю або певною частиною на довгостроковій основі закріплюються за певним місцевим бюджетом;

• міжбюджетні трансферти з державного або інших місцевих бюджетів.

Доходи місцевих бюджетів поділяються на такі, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, а також доходи, що не враховуються при визначення обсягів міжбюджетних трансфертів. Зовнішні джерела включають дотації, субвенції та запозичення. Починаючи з 2000 року всі доходи місцевих бюджетів поділяються також на доходи загального та спеціального фонду. Із прийняттям Бюджетного кодексу та проведенням міжбюджетної реформи в Україні здійснено чіткий розподіл доходів між державним та місцевими бюджетами, а також між рівнями місцевих бюджетів, сформовано та забезпечено ефективне функціонування системи міжбюджетних трансфертів.