Тема 3. Фінансові інвестиції План лекційного заняття

1. Характеристика фінансових інвестицій.

2. Ринок цінних паперів та його функції.

3. Учасники ринку цінних паперів.

4. Оцінка цінних паперів.

5. Стратегії інвесторів на ринку цінних паперів. Порядок формування портфеля цінних паперів

6. Фондова біржа та біржові індекси.

Самостійна робота

1. Опрацювання Законів України “Про цінні папери і фондовий ринок” від 23.02.2006 р. N 3480-IV, “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30.10.1996 р. №448/96-ВР, “Про депозитарну систему України” від 06.07.2012 р. № 5178-VI.

2. Похідні цінні папери та операції з ними.

3. Західні фондові ринки.

4. Напрями розвитку ринку цінних паперів України.

5. Оцінка ефективності фінансових операцій з векселями та ощадними сертифікатами.

1. Характеристика фінансових інвестицій. Класифікація цінних паперів.

Фінансова інвестиція ― це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав цінних паперів, деривативів та цінних фінансових інструментів. Згідно з П(С)БО 2 Фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Фінансова інвестиція може бути:

― пряма ― придбання корпоративних прав або цінних паперів безпосередньо у емітента;

― портфельна ― придбання цінних паперів на ринку цінних паперів.

Для зручності дослідження фінансові інвестиції групують за напрямами:

1. Інвестиційні операції з традиційними інструментами.

2. Придбання похідних цінних паперів (деривативів).

3. Депозитні операції компаній.

4. Пайова участь у статутному капіталі юридичної особи.

Придбані цінні папери залежно від мети інвестування, терміну перебування на підприємстві та ліквідності поділяють на довгострокові та поточні фінансові інвестиції (рис. 3.1). Таке розмежування інвестицій на сьогодні суттєве, тому що вони по-різному відображаються в обліку і звітності.

Чіткого визначення критеріїв такого розподілу інвестицій у національних П(С)БО немає, тому під час вибору методів первісної та подальшої їх оцінки в обліку та звітності слід керуватися пунктами 17 та 33 П(С)БО 2, в яких зазначається, що у балансі за рядком "Довгострокові фінансові інвестиції" відображаються фінансові інвестиції на період понад один рік, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, а за рядком "Поточні інвестиції" відображають фінансові інвестиції терміном, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізованими в будь-який момент (окрім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Довгострокові інвестиції поділяються на:

- інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення;

- інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства;

- інвестиції у спільну діяльність зі створенням юридичної особи контрольними учасниками;

- інші фінансові інвестиції.

Рис. 3.1. Види фінансових інвестицій

До поточних фінансових інвестицій належать фінансові інвестиції на термін, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Здійснення фінансових інвестицій суб’єками господарювання характеризується рядом особливостей, основними з яких є:

1. Фінансові інвестиції є незалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки;

2. Фінансові інвестиції використовуються підприємствами реального сектора економіки, як правило, в двох цілях: отримання додаткового інвестиційного доходу в процесі використання вільних грошових активів і їх протиінфляційного захисту. Такі підприємства звичайно не здійснюють цілеспрямованого формування інвестиційних ресурсів для здійснення фінансових інвестицій.

3. Фінансові інвестиції надають підприємству найширший діапазон вибору інвестування за шкалою “дохідність-ризик”. Порівняно з реальним інвестуванням ця шкала значно ширше – вона включає групу як безризикових, так і високоризикових (спекулятивних) інструментів інвестування, дозволяючи інвесторові здійснювати свою інвестиційну політику в широкому діапазоні: від вкрай консерввативної до вкрай агресивної.

4. Фінансові інвестиції надають підприємству досить широкий діапазон вибору інструментів інвестування за шкалою “дохідність-ліквідність”. Процес обгрунтування управлінських рішень, пов”язаних зі здійсненням фінансових інвестицій, є простішим і менш трудомісткім.

Фінансове інвестування здійснюється підприємствами в наступних основних формах:

Вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств. Ця форма фінансового інвестування має найбільш тісний зв”язок з операційною діяльністю підприємства. Вона забезпечує зміцнення стратегічнихї господарських зв”язків з постачальниками сировини і матеріалов (при участі в їх статутному капіталі); розвиток своєї виробничої інфраструктури (при вкладанні каптіталу в транспортні і інші аналогічні підприємства); розширення можливостей збуту продукції або проникнення на інші регіональні ринки; різні форми галзевої і товарної диверсифікації операційної діяльності й інші стратегічні напрямки розвитку підприємства. За своїм змістом ця форма фінансового інвестування практично наближається до реального інвестування, являючись менш капіталомісткою і оперативнішою. Пріоритетною метою цієї форми інвестування є не стільки отримання високого інвестиційного прибутку, скільки встановлення форм фінансового впливу для забезпечення стабільного формування свого операційного прибутук.

Вкладення капіталу в доходні інструменти грошового ринку, спрямоване на ефективне використання тимчасово вільних грошей вільних грошових активів підприємства. Основним інструментом є депозитний вклад до комерційного банку. Ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу і основною метою є створення інвестиційного прибутку.

Вкладення капіталу в доходні види фондових інструментів є найбільш масовою і перспективною формою фінансових інвестицій. Використання цієї форми фінансовго інвестування пов”язано з широким вибором альтернативних фінансових рішень як по інструментам, та кі по строкам; більш високим ріівнем державного регулювання і захищеності інвестицій; наявністю оперативної інформації про стан і кон”юктуру фондового ринку. Головною метою цієї форми фінансового інвесування є створення інвестиційного прибутку, хоча в окремих випадках вона може бути використана для встановлення форм фінансового впливу на компанії при вирішення стратегічних завдань.