
- •Молоді роки
- •На королівській службі
- •Легенда про вигнання
- •Повернення в Україну та служба у Дорошенка
- •Перехід до Самойловича
- •Гетьманство
- •Зовнішня політика
- •Господарство
- •Суспільство
- •Розвиток культури
- •Відносини з Московією
- •Справа Кочубея й Іскри
- •Союз зі Швецією
- •Культурна спадщина
- •Меценатство
- •Мазепа в літературі та мистецтві
- •Нагороди
- •Література
Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім..Г.Сковороди
Самостійна робота
з історії України на тему:
Видатні постаті історії України
Лашевича Владислава Вікторовича
П-11
Іва́н Мазе́па (*20 березня 1639 — †21 вересня 1709) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній (1687–1704)[1] і всій Наддніпрянській Україні (1704–1709)[2]. Князь Священної Римської імперії (1707–1709). Представник шляхетного роду Мазеп-Колединських гербу Курч з Київщини. В молодості служив при дворі короля Яна II Казимира. Після обрання гетьманом намагався відновити авторитет інституту гетьманства в Україні. Зробив великий внесок у економічно-культурний розвиток Лівобережжя. Перебуваючи під патронатом московського царя Петра I, проводив курс на відновлення козацької держави Війська Запорозького з кордонами часів Хмельниччини. Тривалий час формально підтримував Московське царство у Північній війні зі Швецією, 1708 року перейшов на бік шведів. Після поразки під Полтавою врятувався у Молдавії. Помер у місті Бендери.
Зміст
1 Молоді роки
2 На королівській службі
3 Легенда про вигнання
4 Повернення в Україну та служба у Дорошенка
5 Перехід до Самойловича
6 Гетьманство
6.1 Зовнішня політика
6.2 Господарство
6.2.1 Суспільство
6.2.2 Розвиток культури
6.3 Відносини з Московією
6.3.1 Справа Кочубея й Іскри
7 Північна війна
7.1 Союз зі Швецією
8 Культурна спадщина
8.1 Меценатство
8.2 Мазепа в літературі та мистецтві
9 Фільми
10 Нагороди
11 Вшанування пам'яті
11.1 Населені пункти
11.2 Вулиці
11.2.1 Вулиця в Києві
11.3 Наукові заклади
11.4 Меморіальні дошки
11.5 Література
Молоді роки
Народився на хуторі Мазепинці Київського воєводства (неподалік Білої Церкви). 1592 року король Сигізмунд II Август подарував маєток шляхтичеві Михайлові Мазепі-Колединському з роду Курчів[3]. Батько — Стефан-Адам Мазепа — був шляхтичем; покозачився в часи Хмельниччини, став 1654 року Білоцерківським отаманом. Мати — Марина Мокієвська — представниця старого шляхетського роду з Білої Церкви; присвятила молоді роки сім'ї, вихованню сина Івана та доньки Олександри.
Дитинство Івана припало на час Хмельниччини і Руїни. Змалку мусив навчатися військової справи, їзди верхи, фехтування. Мати відправила на навчання до Києво-Могилянської академії. В академії 3 роки вивчав риторику, латину. Добре володів пером, у хвилини дозвілля писав вірші, цікавився усіма видами літературної творчості; протягом життя опанував вісім іноземних мов.
Закінчивши навчання, повернувся додому. Батько мріяв про велику кар'єру для свого сина, вислав його до двору польського короля, великого князя литовського і руського Яна II Казимира. Іван став королівським пажем, зумів швидко завоювати прихильність короля. Він вмів чарувати людей.
На королівській службі
Ян II Казимир, син Сигізмунда III та Констанції Австрійської, був у близьких взаєминах із західними монаршими дворами, щороку висилав за кордон трьох талановитих юнаків шляхетського походження для покращення освіти. Мазепа потрапив до цієї трійки стажерів; відвідав Німеччину, Францію, Італію, можливо, Австрію у дипломатичній місії козаків. 1659 року повернувся до Речі Посполитої, познайомився зі справами українського населення (1677 року), з лобістами українського питання в польському сеймі. У 1662–1669 роках король Ян-Казимир доручав Мазепі кілька різних дипломатичних місій в Україні, Туреччині, Московії. 1670 року познайомився з сином Богдана Хмельницького Юрієм; не став на його бік, оскільки вважав його занадто слабким.
Легенда про вигнання
|
Княжий титул гетьмана Мазепи |
Іван Мазепа й Харківщина |
Батуринська трагедія |
Катівня в Лебедині |
Церковна політика гетьмана Мазепи |
Анафема на гетьмана Мазепу |
Пам'ять про гетьмана Мазепу |
Договір гетьмана Мазепи і Карла ХІІ |
Зовнішність гетьмана Мазепи |
Гетьман Мазепа в художніх творах |
Мазепинці (прихильники гетьмана) |
Молитва за Івана Мазепу |
Мазепіана |
Мазепинка |
Мазепівка (село) |
Герб гетьмана Мазепи |
Палати гетьмана Мазепи (Москва) |
Іван Мазепа |
Рекламний плакат до кантати М.Балфе
Під час служби при дворі Яна ІІ Казимира мав персональний конфлікт зі шляхтичем Яном-Хризистом Пасеком (Пассеком[4]), що ледве не закінчився дуеллю в королівських палатах. Мазепа втратив прихильність короля, змушений був повернутися до України.
Ян-Хризостом Пасек згадує у своїх «Споминах» історію, яка стала популярною, хоча насправді, як більшість поетичних образів, ймовірно, далека від правди. Коханкою Мазепи була дружина визначного польського магната; коли ошуканий чоловік дізнався про це, наказав своїм служникам зловити винуватця, прив'язати голого до дикого коня та пустити степом.
Ця історія з усіма подробицями була дуже романтична і приваблива, сучасники перетворили її на епопею. Поети, малярі та музики — Байрон, Гюго, Верне, Булянже, Ліст — скористалися нею у своїх творах, звеличили її героя, що став символом. Едґар Кіне порівнював нещасливу Францію до замученого Мазепи, перед яким простягалося славне майбутнє.