5. Заробітна плата за західними уявленнями

Найбільш поширеною серед науковців західних країн є теорія, згідно з якою заробітна плата є платою не за товар робоча сила, а за працю. Цей підхід має давню історію і формується задовго до появи марксизму. Він походить від оцінки цього явища як воно виявляється на поверхні. А на поверхні заробітна плата виступає як плата за працю. Саме такому уявленню сприяє те, що:

• заробітну плату робітник отримує після завершення процесу праці;

• величина заробітної плати змінюється залежно від тривалості самого процесу праці;

• рівень заробітної плати, як правило, відображає індивідуальні особливості праці конкретного працівника.

Такий підхід застосовує вже засновник трудової теорії вартості англійський економіст У. Петті. Він визначає заробітну плату як плату за працю.

Певний прогрес у розвитку теорії заробітної плати пов'язаний з іменем А.Сміта. Він, виходячи з традиційної для його часу тези про заробітну плату як плату за працю, визначав її величину на підставі вартості тих засобів існування людини, які необхідні їй для нормального відтворення власної робочої сили. Отже, А. Сміт фактично сводив заробітну плату до вартості робочої сили. Але він не визначав робочу силу як товар і загалом стояв на тому, що заробітна плата - то є плата за працю.

Цей підхід є дуже поширеним серед економістів, але він не є науковим.

Блискучий доказ ненауковості цього підходу зроблено К.Марксом в його фундаментальній праці "Капітал". У ній він наводить беззаперечні аргументи, які підтверджують той факт, що об'єктом купівлі-продажу є не праця, а товар робоча сила. Праця, на його думку, не може бути товаром, бо вона:

1) не має вартості, адже вартість будь-якого товару вимірюється саме працею, тому вимірювати вартість праці працею неможливо - це тавтологія;

2) праця не є товаром, бо, на відміну від будь-якого товару, не існує до моменту її купівлі-продажу;

3) згідно із законом вартості, обмін товарів здійснюється відповідно до суспільно необхідних витрат на їх виготовлення. Це означає, що праця як товар не може стати основною для безеквівалентного отримання вартості.

6. Середня заробітна плата за видами діяльності в україні

Залишається значною диференціація заробітної плати працівників по видах економічної діяльності. (Доданок 4а)

Найвищі розміри номінальної заробітної плати у квітні 2012 року спостерігались у працівників, які займаються такими видами економічної діяльності: діяльність авіаційного транспорту (9138 грн.), фінансова діяльність (5917 грн.), додаткові транспортні послуги та допоміжні операції (3770 грн.), що в 3,1 – 1,3 раза перевищує середній рівень заробітної плати за видами економічної діяльності по Україні.

Низькою залишається заробітна плата у працівників по таких видах економічної діяльності: рибальство, рибництво (1442 грн.); діяльність готелів та ресторанів (1971 грн.); сільське господарство, мисливство та пов’язані з ними послуги (1980 грн.); охорона здоров’я та надання соціальної допомоги (2093 грн.), що становить 49,0 – 71,1 відсотка середнього рівня заробітної плати за видами економічної діяльності по Україні.

Зберігається диференціація заробітної плати працівників за видами промислової діяльності. (Додаток 4б)

Найвищі розміри номінальної заробітної плати у квітні 2012 року за видами промислової діяльності спостерігались у працівників, які займаються такими видами добувної промисловості: добування вугілля, лігніту і торфу (5011 грн.), добування паливно-енергетичних корисних копалин (5010 грн.); переробної промисловості: виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення (4170 грн.), що в 1,48 – 1,23 раза перевищує середній рівень заробітної плати за видами промислової діяльності по Україні.

Дещо нижчою залишилась заробітна плата у працівників по таких видах переробної промисловості: текстильне виробництво, виробництво одягу, хутра та виробів з хутра (1643 грн.); виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів (1730 грн.); що становить 48,5 – 51,1 відсотка середнього рівня заробітної плати за видами промислової діяльності по Україні.

Зберігається диференціація заробітної плати по регіонах країни.

Як і раніше, найвищі її розміри були в м. Києві (4592 грн.), Донецькій (3496 грн.), Дніпропетровській (3070 грн.), Київській (3051 грн.) та Луганській (2970 грн.) областях, де рівень номінальної заробітної плати перевищив на 56,1 – 1,0 відсотка середній рівень по економіці країни.

Дещо нижчі розміри середньої заробітної плати у Чернівецькій (2207 грн.), Волинській (2199 грн.), Херсонській (2186 грн.), Чернігівській (2179 грн.), Тернопільській (2078 грн.) областях, де розмір заробітної плати склав 75,0 – 70,6 відсотка середнього рівня по економіці України.

Додаток 1