Розділ і. Економіко-географічна характеристика лінії

Задана лінія перевезення Дніпропертровськ (порт відправлення) Іскендерун (порт призначення). Загальна довжина ділянки становить 2 701 кілометрів. Лінія перевезення складається з двох ділянок: річкової та морської. Судно буде йти вниз по річці Дніпро, по Чорному морю, Босфорській протоці в Мармурове море, по Дарданельській протоці в Егейське море, Середземне море та протоку Іскендерун.

Судно відправляеться з Дніпропетровського порту, який спеціалізується на переробці широкого спектру вантажів — зернових, металобрухту, металопрокату, піску, щебеню, польового шпату, пиломатеріалів, обладнання, тарно-штучних вантажів у біг-бегах і на палетах. Потужність порту з переробки вантажів складають 10 млн тонн / рік. Територія порту включає в себе два вантажні райони (13 причалів).

На 1-му причалі району «Амур-Гавань» введений в експлуатацію новий зерновий елеватор ємністю одноразового зберігання 30 тис. т (6 ємностей по 5 тис. т), обладнаний сучасним високотехнологічним устаткуванням. Зерновий елеватор надає послуги з приймання, як із залізничного, так і з автомобільного транспорту, накопичення, зберігання, сушки, очищення, а також відвантаження зернових, олійних і технічних культур. Розташування: 393 км від гирла річки Дніпро. Територія: 20,8 га. Навігація: березень — листопад. Максимальна осадка суден: 3,75 м.

Судно буде проходити такі ділянки:

Річка Дніпро - третя за довжиною й площею басейну ріка Європи (після Волги й Дунаю), найдовша ріка України. Довжина Дніпра в природному стані становила 2 285 км, тепер (після побудови каскаду водосховищ, коли в багатьох місцях випрямили фарватер) — 2 201 км; в межах України — 981 км. Площа басейну — 504 тис. км², з них в межах України — 291,4 тис. км².

Водний режим Дніпра визначається добре вираженою весняною повінню, низькою літньою меженню з періодичними літніми паводками, регулярним осіннім підняттям рівня води та зимовою меженню. Площа басейну Дніпра — 504 000 км², з них в межах України — 291 400 км². Частка площі водозбору річки на території України — понад 48%. З давно заселених основних українських земель лише Галичина, західна частина Волинської землі й Закарпаття лежать за межами басейну Дніпра.

Верхня частина басейну Дніпра розташована в районі надмірного й достатнього зволоження (лісова зона), середня — в районі нестійкого (зона лісостепу й північногостепу), а нижня — в районі недостатнього зволоження (зона степу). Живлення Дніпра змішане. У верхній частині басейну переважає снігове живлення (близько 50%), надощове й підземне припадає відповідно 20 і 30%. Нижче, в межах степової зони, частка снігового живлення зростає до 85-90%, підземного — зменшується до 10-15%, а дощового майже немає. Близько 80% річного стоку Дніпра формується в верхній частині басейну, де випадає багато опадів, а випаровування мале. Зокрема, верхній Дніпро з Березиною й Сожем дає 35% річної маси води, Прип'ять — 26% і Десна — 21%. Середній річний стік річки поблизу Києва — 43,4 млрд м³ (1 370 м³/с), а в гирлі — 53,5 млрд м³ (1 700 м³/с). Найбільший відсоток води (55—57% річної кількості) стікає в Дніпро у весняні місяці, коли тануть сніги, найменший — взимку (12%); на літо припадає 17—21% річного стоку, на осінь — 12—14%. Відхилення від цих даних бувають досить значні, наприклад, весняний стік води в Києві коливається в різні роки від 46 до 78%.

Водний режим річки суттєво змінився після будівництва каскаду водосховищ — Дніпро перетворився на низку довгих штучних озер, відділених греблями та штучнимиводоспадами від природних відтинків річки; пообіч прорито канали з численними шлюзами. Водосховища вирівнюють рівень води в Дніпрі, а нижче гребель льодовий покрив тримається менше. Але їх будівництво порушило екологічну рівновагу, докорінно змінило умови водообміну. Порівняно з природними умовами, він уповільнився в 14-30 разів.

Запорізький шлюз – однокамерний судноплавний шлюз введений в експлуатацію в 1980 році. Він забезпечує наявний суднопропуск у повному обсязі.

Запорізький річковий порт (у народі — «Порт імені Леніна») спеціалізується на переробці руди, коксу, вугілля, металобрухту, металовиробів, добрив, глини, піску, феросплавів, бокситів. Потужність порту з переробки вантажів становить 6 млн тонн/рік. Запорізький порт приймає судна типу «ріка-море» довжиною до 180 м і осадкою до 4 м. Лоцманська проводка судна в порт або з порту, а також при перестановці судна з рейду до причалу, обов'язкова. Бункерування паливом і питною водою здійснюється в порту з берега. Територія порту становить 39,7 га і включає в себе 13 вантажних причальних ліній загальною довжиною 2787,7 м, у тому числі два причали в порту Нікополь (297,2 м).

Нікопольський річковий порт є структурним підрозділом Запорізького річкового порту. Нікопольський порт спеціалізується на переробці навалювальних і генеральних вантажів, основну номенклатуру яких складають будівельні матеріали місцевого значення (пісок, щебінь). Порт приймає судна типу «ріка-море» довжиною до 180 м і осадкою до 4 м. Розташування: 310 км від гирла річки Дніпро Територія: 39,7 га Навігація: березень — листопад Максимальна осадка суден: 4 м.

Каховський однокамерний судноплавний шлюз служить для подолання суднами зосередженого перепаду рівнів у створі греблі Каховської ГЕС. Середньодобова кількість шлюзувань – 7, максимальна кількість шлюзувань за добу -12, проектна - 32. Судноплавні споруди розташовані у лівобережній поймі р. Дніпро. До складу судноплавних споруд Каховського шлюзу входять: - однокамерний однониточний шлюз; - верховий та низовий підходи. Шлюз складається з верхньої та нижньої голів і камери шлюзу. Корисні габарити камери 260*18м.

Херсонський морський порт — сучасне підприємство, що входить до складу єдиного транспортногокомплексу України.

Порт розташований на правому березі Дніпра, за 15 км від його гирла. Підхід до порта здійснюється фарватером, який проохдить річкойю Рвач, рукавом Вільхового Дніпра і власне Дніпром.

Навігація в порту триває весь рік. Переважають вітри північного і північно-східного напрямку. Дні з вітрами більш ніж 15 м/с становлять 10% на рік і частіше за все спостерігаються з листопада по березень.

Рейд порту Херсон являє собою частину річки Дніпро між верхнім рейдом для річкових суден, який розташований на 1 км вище за течією від елеватора. Десять причалів порту розташовані на правому березі Дніпра, у північно-східному напрямку від міста відгалуження річки Дніпро від річки Кошова, і збоку якої починається нумерація причалів. Загальна довжина причальних споруд становить 1,6 км.

Дніпро-Бузький лиман. Лиман розташований між гирлом Дніпра, який вливається в нього кількома рукавами, і Чорним морем, сполучаючись з останнім через Кінбурнську протоку. Довжина лиману - близько 62 км, у самому вузькому місці його ширина складає близько 4 км, в найбільш широкому - до 18 км. Вздовж південного таврійського берега на відстані 0,5-2 км від нього тягнеться ряд кіс і островів, що відокремлюють від основного плеса водойми значну частину мілководдя.

Чорне море— море між Європою та Західною Азією (проходить водна межа між Європою і Малою Азією). Сполучене протокою Босфор із Мармуровим морем. Площа 422 тис. км², найбільша глибина до 2 211 м (на південь від Ялти), солоність 17-18 ‰. Нижче глибини 150 м органічне життя відсутнє. Чорне море — важливий район транспортних перевезень: зерно, залізна руда, металопрокат, боксити, непродовольчі товари особистого вжитку. Один з найбільших курортних регіонівЄвразії.

Чорне море — внутрішнє континентальне море Атлантичного океану (пов'язане з ним через протоку Босфор, Мармурове море, протоку Дарданелли, Егейське та Середземне море), знаходиться між масивом Східної Європи на півночі, Малою Азією на півдні, Кавказом на сході і Балканським півостровом на заході. Чорне море омиває береги України, Росії, Грузії,Туреччини, Болгарії і Румунії.

Поверхня вод Чорного моря переважно спокійна. Хвилі виникають за вітряної погоди, особливо взимку. Під час буревіїв вони можуть зростати до висоти 15 м і більше та загрожувати малим суднам. Припливи та відпливи майже непомітні, бо сягають ледве 10 см висоти.

На Чорному морі є два роди морських течій: 1. поверхневі, спричинені циклонними вітрами; 2. подвійні течії в Боспорській та Керченській протоках, спричинені обміном вод різної густини між двома суміжними морськими басейнами.

Протока Босфор - протока завдовжки 30 км у Туреччині, що з’єднує Чорне та Мармурове моря, відокремлюючи азійську частину Туреччини (Анатолію) від її європейської частини - Фракії. Узбережжя протоки вельми щільно заселено, на його березі міститься Стамбул з населенням понад 11 млн осіб.

Босфор - найвужча міжконтинентальна протока: найбільша ширина її 3700 м (на півночі), найменша – 700 м (між Кандиллі і Ашийн). Глибина фарватеру змінюється від 36 до 124 м.

Разом з протокою Дарданели Босфор утворює один з найважливіших морських транспортних шляхів, що з'єднує акваторії Чорного та Середземного морів.

Мармурове море — це внутрішнє море, що сполучає Чорне море з Егейським, відділяючи таким чином азійську частину Туречинни від європейської. Протока  Босфор сполучає його з Чорним морем, а протока Дарданелли з Егейським. Босфор також поділяє Стамбул на його азійську та європейську сторони. Море має площу 11.350 км² і глибину до 1355 м.

Солоність моря у середньому становить близько 22‰, що трохи більше ніж у Чорного моря, але становить лише дві третини від солоності океанів. Проте, придонні води набагато солоніші з середньою солоністю близько 38‰ — як у Середземного моря.

Протока Дарданелли — протока між європейським півостровом Галліполі та півостровом Мала Азія у Туреччині.

Протока з'єднує Егейське та Мармурове моря. Довжина 120,5 км, ширина становить від 1,3 до 18,5 км. Глибина до 53—106 м. Порти — Геліболу, Чанаккале (Туреччина). Береги складені пісковиками, вапняками, покриті мізерною рослинністю. Водообмін через Дарданелли визначається різницею щільності води прилеглих морів. Поверхнева течія, направлена із північного сходу на південний захід, несе з Мармурового моря розпріснені, менш щільні води (солоність 25,5—29,0‰, густина 1,018). Швидкість 2—6 км/год. Глибинна течія слідує з південного заходу на північний схід, несе з моря Егейського солону (до 38,5 ‰) і щільну (1,028—1,029) воду.

Егейське море — напівзамкнене море в басейні Середземного моря, між півостровамиБалканським і Малою Азією і островом Крит. Площа 191 тисяча км².

Егейське море утворилося в результаті занурення в кінці пліоцену і в плейстоцені суші (Егеїди), залишками якої є численні острови (у зв'язку з цим море Егейське раніше називалося морем Архіпелагу). Переважають глибини від 200 до 1000 м (найбільша 2 529 м на півдні). Течії в західній частині моря направлені на південь, всхідній — на північ; їхня швидкість до 0,5—1 км/ч. Температура води на поверхні взимку 11—15°С, влітку 22—25 °С. На глибині понад 350 м температура води не змінюється протягом всього року (12—13 °C). Солоність 37,0—39,0‰. Припливи півдобові, їх величина від 30 до 60 см.

Середземне море — внутрішнє, міжматерикове море Атлантичного океану між Європою, Азією і Африкою. Омиває береги Іспанії, Франції, Італії, Монако, Мальти,  Албанії, Греції, Туреччини, Республіки Кіпр, Сирії, Лівану, Ізраїлю, Єгипту, Лівії,Тунісу, Алжиру та Марокко. Гібралтарською протокою сполучене з Атлантичним океаном. Площа — 2 505 тисяч км², глибина — до 5 121 м (середня — 1 536 м).

В північній частині Середземного моря океанографи виділяють відносно відсоблені крупними півостровами і островами від основної частини басейну моря: Альборан, Балеарське, Лігурійське, Тірренське, Адріатичне, Іонічне,  Егейське, Кіпрське.

Середня температура води на поверхні в лютому від 8—12 °C до 17 °C, в серпні від 19 °C в Ліонській затоці до 27—30 °C на сході.Солоність від 36 ‰ на заході до 39,5 ‰ на сході. Припливи подобові і мішані, їх величина в більшості районів становить 0,1—0,5 м.

Затока Іскендерун - затока Левантійського моря або північно-східного краю Середземного моря, що омиває береги південної Туреччини, провінції Хатай. Глибина біля входу — до 99 м. До затоки впадає річка Джейхан.

Судно прибуває до порту Іскендерун. Порт Іскендерун - крупний порт на узбережжі затоки Іскендерун Середземного моря. Розташовані підприємства чорної металургії.