Соціологія девіантної поведінки
План
1. Поняття девіантної поведінки.
2. Основні теорії пояснення девіантної поведінки та злочинності.
3. Соціальний контроль за девіацією.
1. Поняття девіантної поведінки
Український соціум знаходиться у стані ціннісно-нормативної дезінтеграції, тобто аномії (старі норми і цінності вже не відповідають реальним відносинам, а нові ще не затвердилися), яка виявляється на макро-, мікросоціальному рівнях організації суспільства.
Відбувається заповнення соціального простору девіантними цінностями, порушення або ігнорування значною частиною індивідів існуючих норм права та моралі.
В умовах кризового стану суспільства особистість опинилася в складній ситуації вибору цінностей, пріоритетів, засобів адаптації, найбільш гостро ця проблема проявляється у молодіжному середовищі.
Девіантна поведінка (від англ. deviation – відхилення) - це невідповідність людських вчинків, способів діяльності поширеним в суспільстві чи групах нормам,правилам, стереотипам, очікуванням, цінностям.
Види девіантної поведінки:
за тривалістю (тимчасова, постійна, стійка,нестійка);
за рівнем організації (стихійна, спланована,структурована, неструктурована);
за спрямованістю на себе та інших (егоїстична,альтруїстична, експансивна);
за рівнем усвідомлення (усвідомлена чи неусвідомлена);
за кількістю осіб (індивідуальна, групова); первинна і вторинна.
1. Поняття девіантної поведінки
Головним у процесі девіантної соціалізації є не сам по собі рівень задоволення матеріальних і духовних потреб, а розрив у можливостях їх задоволення для різних соціальних груп.
Девіантна поведінка – це:
Делінквентна поведінка;
Адиктивна поведінка;
Психопатологічна поведінка.
Девіація – це:
- алкоголізм;
-тютюнопаління (серед підлітків);
-наркоманія;
-токсикоманія;
-злочинність;
-проституція;
-суїцид.
1. Поняття девіантної поведінки
Більшість людей намагаються дотримуватися соціальних норм, які засвоюють в сім’ї, школі, спілкуванні з ровесниками, з боку соціальних груп, суспільства в цілому.
Водночас, суспільство складається з 10-12% героїв та 10-12% порушників.
Девіація – відхилення від неписаних соціальних норм – етикету, звичаїв.
Відносність девіації – уявлення про норму та девіацію пов’язані з соціальним контекстом і не збігаються в різних суспільствах та субкультурах. Кожне суспільство виробляє свої зразки соціально прийнятної поведінки (напр. одяг жінок, різне ставлення до вживання алкогольних напоїв, абортів, проституції, азартних ігор, вживання наркотиків). В СРСР перепродаж дефіцитних товарів зневажався – “спекуляція”, був період “сухого закону”).
Приклад самогубства – у традиційних суспільствах було поширене самогубство старших людей, коли не вистачало засобів до виживання (у датчан, іспанських кельтів, готів – “скеля предків”, з якої кидалися старі люди, в Японії в новий час – залишалися в горах – гора “Обасутеяма”.
Девіація може бути і позитивною, сприяти ефективнішому функціонуванню суспільства: 1) посилює підпорядкування нормам; викликаючи вороже ставлення до нонконформістів, соціальна більшість зміцнює ідеї про те, що є правильним, згуртовуючи таким чином, соціальну групу навколо певної системи цінностей, норм і переконань; 2) засуджуючи певні акти відступу від соціальних норм, члени групи чіткіше окреслюють для себе, що є нормою; 3) привертаючи увагу до порушників норм, група визначає ворогів чи опонентів, а боротьба з ними сприяє консолідації групи; 4) зростання певного виду девіацій привертає загальну увагу до тих проблем, які існують у даному суспільстві чи соціальній групі; 5) девіація ставить під сумнів існуючий порядок, виступає каталізатором суспільних змін – є закликом до пергляду старих норм і одночасно новою моделлю (поведінка дисидентів в СРСР).