1. Функціональні схеми систем вимірювання і автоматизації

Функціональні схеми є основним технічним документом, визначаючим функціонально-блочну структуру окремих вузлів автоматичного контролю, керування і регулювання технологічного процесу і оснащення об’єкта керування приладами і засобами автоматизації (у тому числі засобами телемеханіки і обчислювальної техніки).

Функціональна схема виконується у вигляді креслення, на якому схематично умовними зображеннями показують: технологічне обладнання, комунікації, органи управління та засоби автоматизації з зазначенням зв’язків між технологічним обладнанням та засобами автоматизації, а також зв’язків між окремими функціональними блоками і елементами автоматики.

Під час розробки функціональних схем автоматизації технологічних процесів необхідно вирішити:

1. отримання первинної інформації про стан технологічного процесу і обладнання;

2. безпосередній вплив на технологічний процес для керування ним;

3. стабілізація технологічних параметрів процесів;

4. контроль і реєстрація технологічних параметрів процесів і стану технологічного обладнання.

Ці завдання вирішуються на основі аналізу умов роботи технологічного обладнання, виявлених законів і критеріїв керування об’єктом, а також вимог, пред’являючих до точності стабілізації, контролю і реєстрації технологічних параметрів, до якості регулювання і надійності.

Результатом складання функціональних схем є:

1. вибір методів вимірювання технологічних параметрів;

2. вибір основних технічних засобів автоматизації, найбільш повно відповідаючи пред’явленим вимогам і умовам роботи автоматизованого об’єкта;

3. визначення приводів виконавчих механізмів регулюючих і запірних органів технологічного обладнання, керуючого автоматично чи дистанційно;

4. розміщення засобів автоматизації на щитах, пультах, технологічному обладнанні, трубопроводах і т.п.;

5. визначення методів подання інформації про стан технологічного процесу і обладнання.

3. Графічне оформлення схем автоматизації

3.1. Загальні вимоги до виконання схем

Побудова схем. Схеми виконують без дотримання масштабу, дійсне просторове розміщення складових частин виробу (установки) не враховують чи враховують приблизно.

Графічне позначення елементів (пристроїв, функціональних груп) і з’єднуючі їх лінії зв’язку необхідно розміщувати на схемі таким чином, щоб забезпечити найкраще уявлення про структуру виробу і взаємодії його складових частин.

Під час виконання схеми на декількох листах або у вигляді сукупності схем одного типу рекомендується:

1. для схем, призначених для пояснення принципів роботи виробу (функціональна, принципова), зображати на кожному листі чи на кожній схемі певну функціональну групу, функціональний ланцюг (лінію, тракт і т.п.);

2. для схем, призначених для визначення з’єднань (схема з’єднань), зображати на кожному листі чи на кожній схемі частину виробу (установки), розміщену в певному місці простору чи певного функціонального ланцюга.

Відстань (просвіт) між двома сусідніми лініями графічного позначення повинно бути не менше 1,0 мм.

Відстань між сусідніми паралельними лініями зв’язку повинна бути не менше 3,0 мм. Відстань між окремими умовними графічними позначеннями повинна бути не менше 2,0 мм.

Пристрої, які мають самостійну принципову схему, виконують на схемах у вигляді фігури суцільною лінією, яка дорівнює за товщиною лініям зв’язку.