Реферат

Тема: Міжнародні фінансово-Економічні організацій

mngui

зміст

введення:

Глава 1. Міжнародні фінансові та економічні організації

1.1 Поняття і сутність міжнародних фінансових та економічних організацій

1.2 Класифікація міжнародних економічних організацій

1.3 СОТ як міжнародна організація

1.4 МВФ і всесвітній банк

висновок

Список використаної літератури.

Введення

Міжнародні фінансові та економічні організації займають сьогодні центральне місце в економічному житті. Звичайно, в тій чи іншій мірі вони завжди були присутні в ній.

Міжнародні організації досить численні. Рідкісна з них не впливає на економічну та суспільне життя. Деякі організації мають власними повноваженнями або значними коштами і внаслідок цього мають можливість впливати як на міжнародне, так і національне економічний і фінансовий розвиток. Інші являють собою в першу чергу форуми, де уряди можуть виражати заспіваю точку зору, де виробляються єдність підходу та відповідні рекомендації з проведення політики в окремих країнах. Деякі міжнародні організації забезпечують в основному збір інформації та публікацію статистичних даних. Але всі вони так чи інакше вносять свій внесок у розвиток зв'язків і співпраці між країнами.

Міжнародні організації - це наднаціональні інститути, метою діяльності яких є регулювання та моніторинг найважливіших процесів міжнародної економіки. В даний час налічується вже більше ста міжнародних організацій, різних за складом, розмірам, функціям і впливом на міжнародну економіку. Функції, виконувані міжнародними організаціями, численні і залежать від того, які завдання покладають на них беруть участь країни.

В даний час у період швидкого розвитку науково-технічного прогресу неможливе існування держав без їхньої взаємодії. Їх взаємодія може здійснюватися як через економічні, так і політичні відносини. У сучасному світі саме за допомогою міжнародних організацій здійснюється співробітництво між державами. Міжнародні організації не тільки регулюють міждержавні відносини, але і приймають рішення по глобальних питань сучасності.

Об'єктом дослідження є міжнародні економічні організації. Мета курсової роботи - розкрити сутність поняття міжнародних економічних організацій, дати їх класифікацію і позначити функції, які вони виконують.

У відповідності з метою дослідження можна виділити наступні завдання курсової роботи: - Вивчити поняття міжнародних економічних організацій, дати їх класифікацію;

- Розглянути деякі міжнародні економічні організації та їх функції;

- Простежити перспективи розвитку основних міжнародних економічних організацій та їх зв'язків.

1. Глава 1. Міжнародні фінансово-Економічні організацій

1.1Поняття і сутність міжнародних фінансових та економічних організацій

До початку ХХI століття під впливом процесу глобалізації відбулися кардинальні зміни в стані і характері розвитку всього світового господарства. Глобалізація світової економіки виступає об'єктивною тенденцією розвитку, якої, мабуть, немає іншої реальної альтернативи. Вона створює умови для більш ефективного перерозподілу і використання у світовому масштабі виробничо-технологічних, фінансових та інтелектуальних ресурсів, відкриває можливості для прискорення економічного зростання, допомагає менш розвиненим країнам в певній мірі підтягуватися до економічних лідерів.

Однак глобалізація, як і будь-який інший соціально-економічний процес, не може відбуватися тільки по висхідній лінії, без криз і потрясінь. Практика показує, що багато складні проблеми, породжені нею, можуть бути вирішені тільки на міждержавному та наднаціональному рівні. Сьогодні важливу роль в регулюванні глобальних процесів грають міжнародні економічні організації, що представляють собою одну з ланок усложняющегося багатоярусного механізму управління світогосподарських зв'язків

В умовах зростаючої взаємозалежності практично всі держави зацікавлені у співпраці з міжнародними економічними та валютно-фінансовими організаціями, які становлять одне з найважливіших ланок міжнародної фінансової системи і є основним джерелом необхідних фінансових ресурсів для країн з економікою, що розвивається і перехідною економікою.

Міжнародні економічні організації - це інструмент багатостороннього міждержавного співробітництва та інструмент врегулювання міжнародних економічних відносин між країнами, що має узгоджені цілі, компетенцію, постійні органи. В рамках міжнародних економічних організацій проходять інтенсивні переговори по загальноекономічним і соціальних питань вишукуються можливості вирішення спірних проблем і протиріч, встановлюються відносини між країнами

Міжнародна економічна організація відіграє відносно самостійну роль, вступаючи в міждержавні відносини від свого власного імені і в той же час представляючи все що у ній держави у своїх рішеннях, в укладених нею міжнародних договорах і угодах з іншими державами чи міжнародними організаціями. Вона визнається суб'єктом міжнародного права. Як суб'єкт міждержавних відносин, міжнародна економічна організація покликана відігравати конструктивну роль у розвитку, зміцненні міжнародної законності, зміцнення взаємини у розвитку взаємовигідних економічних відносин між державами, вирішенні спірних економічних питань.

Роль і місце різних міжнародних економічних організацій неоднозначні. Вони можуть складатися в простому інформаційному обміні, що не має оперативного характеру, в розробці спільного "бачення" тих чи інших міжнародних економічних, соціально-політичних подій та уніфікованої їх інтерпретації, відповідно окремих елементів зовнішньоекономічної політики і стратегії на світовій арені, у спільній розробці та здійсненні конкретних економічних акцій.

Міжнародні економічні організації рішуче впливають на всі сторони міждержавних економічних відносин

Члени міжнародних економічних організацій не втрачають своєї самостійності в системі міжнародних економічних відносин, але в той же час прямо і опосередковано чинити істотний вплив на систему міжнародних економічних відносин. Роль і місце різних міжнародних економічних організацій в системі і структурі міжнародних економічних відносин неоднозначні. Механізми, за допомогою яких здійснюється координація і регулювання економічної поведінки членів міжнародних економічних організацій, грають реальну позитивну роль. Вона може складатися в простому інформаційному обміні, що має оперативний характер, в розробці спільного "бачення" тих чи інших міжнародних економічних, соціально-політичних подій та їх уніфікованої інтерпретації.

Як показує світова практика, розвиток об'єктивних тенденцій посилення взаємозалежності всіх явищ, у тому числі й економічних, в сучасних міжнародних економічних відносинах сприяє формуванню міжнародних економічних організацій. Будучи породженням таких об'єктивних закономірностей розвитку, як міжнародний поділ праці, інтернаціоналізація світогосподарських та інших зв'язків держав, міжнародні організації, з одного боку, впливають на прояв цих закономірностей, створюючи більш-менш сприятливі умови для їх реалізації, в результаті відбувається зняття або ослаблення міжкраїнових економічних протиріч. З іншого боку, виникнення міжнародних економічних відносин призводить до певної автономізації, вичлененню зі світових відносин групи держав-членів. Це накладає певний відбиток на зовні економічний і політичний поведінка країн-учасниць по відношенню до інших держав світу і на проведений економічний і політичний курс по відношенню один до одного і здатне не тільки відтворювати протиріччя на новому рівні, але і створювати свої власні вузли протиріч.

Міжнародні економічні організації є більш-менш автономної структурою. Вони діють і розвиваються, підкоряючись своїм власним закономірностям. До їх числа, зокрема, слід віднести необхідність відповідності структури та принципів створення і діяльності міжнародних організацій загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, доцільність функціонування саме в тій галузі міжнародних відносин, рамки якої визначені статутом цієї організації.

Виникнувши, міжнародна економічна організація починає чинити зворотний вплив на політику країн-учасниць. Але так як зовнішньополітичний курс держав завжди більш динамічний, ніж курс міжнародних економічних організацій, то можливе виникнення протиріч, як у системі міжнародних економічних відносин, так і в структурі відносин самих учасників організації. Країни можуть наштовхуватися на перешкоди з боку міжнародних економічних організацій з різних причин суб'єктивного характеру, що також породжує суперечності. Саме ці обставини в деяких випадках роблять "колективну" економічну політику малоефективною і породжують потреба у реформуванні сформованих міжнародних організацій.

Одні держави використовують економічні організації в якості провідників своєї стратегічної економічної політики, інші - знаходять інтерес в свою участь у них як донорів, а треті - співпрацюють з ними з метою залучення пільгових кредитів для інвестиційних проектів та вирішення проблем дефіцитного бюджетного фінансування. Четверті, що найгірше, вже не можуть існувати без їхньої допомоги і знаходяться у них в борговій залежності.

Ці організації об'єднує спільна мета - розвиток співробітництва та забезпечення цілісності та стабілізації складного і суперечливого всесвітнього господарства. Серед них особливе місце займають організації в системі ООН: Міжнародний валютний фонд (МВФ) і група Світового банку - Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), а також неурядові організації.

Хроніка виникнення міжнародних економічних організацій свідчить, що спроби регулювання світогосподарських проблем на багатосторонній основі робилися вже на ранніх стадіях становлення ринкового господарства. Цьому сприяла потреба в загальних правилах в галузі міжнародної торгівлі, судноплавства, валютно-кредитних відносин і т.д. Регулювання здійснювалося за допомогою міждержавних багатосторонніх угод, які з часом набули організаційні та правові форми і стали охоплювати все більшу кількість держав.

Активізація процесу створення міжнародних організацій почалася в другій половині 40-х р ХХ ст. Їх створення було обумовлено об'єктивними процесами, що протікають в продуктивних силах, а так само змінами у співвідношенні сил на світовій арені і всередині розвинених країн. Виділяють етапи розробки спільної економічної стратегії багатостороннього регулювання світогосподарських зв'язків.

Перший етап розпочався з кінця Другої світової війни і тривав в 50-ті р Це період переважної економічного та політичного лідерства США у світовому господарстві. З ініціативи і під егідою США створюється широка мережа міжнародних організацій, автономних від конкретних держав і урядів, з передачею їм частини повноважень з управління окремими аспектами політичного та економічного життя. Серед них Організація Об'єднаних Націй (ООН) з її розгалуженою системою інститутів, Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) і Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), Організація європейського економічного співробітництва (ОЄЕС). У цей час було створено спеціальний орган, який визначав розвиток зовнішньоекономічних зв'язків з СРСР та іншими соціалістичними країнами, - координаційний комітет НАТО з економічних питань (КОКОМ) та інші.

Масштаб і інтенсивність переміщення повноважень з державного на міждержавний рівень постійно наростали: з середини минулого століття до теперішнього часу виникло близько 3 тис. Міжурядових організацій, що регулюють різні сфери економіки, політики, екології, культури. Їх доповнюють майже 20 тис. Різноманітних неурядових міжнародних організацій, з яких приблизно 2 тис. Мають статус спостерігача при ООН.

Сформована в середині 40-х кінці 50-х р система міжнародних економічних організацій в цілому відповідала завданням, які стоять перед провідними країнами з розвиненою ринковою економікою, і володіла низкою характерних рис: включала тільки індустріально розвинені країни, що відображало інтереси США використовувати створені ними інститути як знаряддя підтримки свого панування у світовому господарстві; регулювання зводилося в основному до лібералізації торгівлі, зниженню митних тарифів і до вільному просуванню капіталів.

Другий етап охоплював 60-ті р Він відрізнявся еволюцією форм багатостороннього регулювання світогосподарських зв'язків і відбивав істотні зміни в загальній розстановці сил між капіталістичними, соціалістичними і що з'явилися на світовій арені країнами, що розвиваються і зміни в розстановці сил усередині системи розвинених індустріальних країн. Зазначені обставини ставили нові завдання перед системою міжнародних економічних організацій. Розвиненим країнам необхідно було вирішувати не лише ускладнилися внутрішні національно-економічні проблеми, а й узгоджувати економічну політику один з одним, а також з соціалістичними і країнами, що розвиваються.

Еволюція всієї системи міжнародних економічних організацій триває.

Вибухове зростання міжнародних економічних зв'язків, зрушення, що відбуваються в сферах виробництва, комунікацій, торгівлі, зарубіжного інвестування та фінансів, призвели до небаченої залучення країн у світогосподарські зв'язки. Світова економіка перетворилася в цілісний глобальний організм, спаяний вже не просто міжнародним розподілом праці, а й гігантськими, за своїми масштабами, часом всесвітніми виробничо-збутовими структурами, глобальною фінансовою системою і інформаційною мережею, яким необхідні адекватні форми управління.

Глобалізація, що продовжується і на початку XXI століття, є об'єктивною тенденцією розвитку. Вона створює умови для більш ефективного перерозподілу і використання у світовому масштабі виробничо-технологічних, фінансових та інтелектуальних ресурсів, відкриває можливості для прискорення економічного зростання, допомагає менш розвиненим країнам в певній мірі підтягуватися до світових економічних лідерів