Рецензент:

канд. пед. наук, доц. Бєлікова В. В.

ТЕМА № 1. РИТОРИКА ЯК МИСТЕЦТВО Й НАУКА. ПРЕДМЕТ РИТОРИКИ

1. Риторика як наука, мистецтво та навчальна дисципліна. Основні розділи риторики.

1.2. Історія розвитку риторики.

1.3. Закони риторики. Риторичний ідеал.

Запитання та завдання для самоперевірки.

ТЕМА № 2. ВИДИ І ЖАНРИ ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА.

2.1. Інформаційний виступ та його характеристики.

2.2. Види ораторського мистецтва. Особливості академічного красномовства.

Запитання та завдання для самоперевірки.

ТЕМА № 3. ПОБУДОВА ВИСТУПУ.

3.1. Мовленнєвий вплив, умови, правила, способи ефективного мовленнєвого впливу на особистість.

3.2. Риторичне дерево. Типи промов.

3.3. Принципи текстоутворення.

Запитання та завдання для самоперевірки.

ТЕМА № 4. ПОВЕДІНКА ОРАТОРА В АУДИТОРІЇ.

4.1. Сприйняття оратора аудиторією.

4.2. Риторична позиція оратора, його поведінка, міміка, пантоміміка, погляд.

4.3. Прийоми подолання хвилювання.

4.4. Реагування оратора на недоліки та бар’єри у ході виступу.

Запитання та завдання для самоперевірки.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

№

Назва закону

Сутність риторичного закону

1.

Концепту-альний

Визначає перший крок риторичної діяльності: винайдення задуму, ідеї, тобто формування концепції, яка передбачає пошук істини шляхом всебічного аналізу предмета.

Алгоритм розробки концепції:

- виділення предмета (теми), власне його бачення;

- аналіз предмета, який завершується вибором проблеми для вивчення;

- вивчення та «привласнення» чужого досвіду з обраної проблеми (прилучення до цінностей людського досвіду);

- пропускання чужого досвіду через призму власного бачення і навпаки (чуже + своє) та формування концепції.

2.

Моделю-вання аудиторії

Від оратора вимагається системне вивчення аудиторії, для якої планується викласти концепцію, на основі індивідуально-особистісних, соціально-психологічних та соціально-демократичних особливостей.

Реакція слухача на мову оратора:

- байдужа чи інфантильна реакція, що характеризується невключенням слухача (слухачів) в обговорення предмета;

- угодовська реакція, яка характеризується частою зміною позицій слухача в угоду одному, другому, третьому ... з причини відсутності у нього свого погляду на предмет обговорення;

- конфліктна реакція, що супроводжується спалахом негативних емоцій слухача в результаті небажання розуміти один одного;

- конструктивна реакція, для якої характерним є створення у слухача установки на розуміння інших, коли між людьми виникає атмосфера інтелектуального та емоційного співпереживання (емпатії), співтворчості.

3.

Стратегічний

Передбачає побудову програми впливу на конкретну аудиторію (стратегії). Ця програма дій має характеризуватися динамічністю, гнучкістю, варіативністю.

Стратегія дій може становити таку послідовність кроків:

- визначення цільової установки та завдань;

- виділення з концепції запитань, розрахованих на певну аудиторію, та їх аналіз;

- формулювання тези (системи коротких відповідей оратора на поставлені запитання).

4.

Тактичний

Передбачає систему дій з підготовки ефективної реалізації стратегії і включає аргументацію й активізацію мислення та почуттєво-емоційної діяльності аудиторії.

В основі аргументації – логічне обґрунтування шляхом доказу або переконання. Критеріями відбору аргументів є:

- орієнтація на певну аудиторію;

- раціональність, яка полягає у тому, що всі аргументи повинні «працювати» на головну думку;

- зваженість, яка полягає у використанні аргументів як «за», так і «проти»;

- образність, яскравість викладу як необхідна умова активізації аудиторії.

Вітчизняна вчена Г. Сагач надає таку класифікацію аргументів:

- «доказ від факту» (доказ, побудований на аналізі факту, тобто на вивченні причинно-наслідкових зв’язків, які випливають з факту);

- «доказ від сумніву» (доказ, зумовлений особистими сумнівами оратора);

- «доказ від авторитету» (доказ, який визначається загальною вірою оратора та слухача в авторитет «третьої сторони»);

- «доказ від впевненості» (доказ, який випливає з особистої впевненості оратора);

- «доказ від загрози» (доказ, заснований на загрозі аудиторії);

- «доказ від обіцянки» (доказ, побудований на обіцянці аудиторії з боку оратора);

- «доказ від засудження» (доказ, основою якого є засудження мовця та аудиторії «третьою стороною»)

5.

Мовлен-нєвий

Передбачає вираження думки оратора в дієвій словесній формі, яка становить систему комунікативних якостей мовлення:

• правильність – володіння нормами літературної мови;

• виразність – якість, завдяки якій здійснюється вплив на емоції та почуття аудиторії;

• ясність – характеристика, яка забезпечує адекватне розуміння сказаного, тобто без деформацій, що не вимагає від слухачів зусиль для сприйняття змісту;

• точність – якість, що виявляється у використанні слів у повній відповідності з їхнім значенням;

• стислість – це відбір мовних засобів для вираження головної думки, характеристика суттєвого мовлення;

• доцільність – особлива організація мовних засобів, яка зумовлює відповідність мовлення цілям та умовам спілкування.

6.

Ефектив-ної комуніка-ції

Передбачає систему дій оратора з метою налагодження контакту на всіх етапах риторичної комунікації.

Для встановлення та збереження контакту оратору необхідно організувати таку послідовність дій

- коригування риторичного продукту з огляду на особливості аудиторії;

- управління поведінкою аудиторії (уміння мовця зчитувати інформацію, яка йде від аудиторії через різні знаки й реакції);

- управління власною поведінкою (уміння промовця так регулювати власні жести, міміку, пантоміміку, поведінку, щоб вони допомагали аудиторії зрозуміти промову, створити атмосферу взаєморозуміння), що досягається за рахунок прийомів:

• позитивний вплив повторення звернення;

• підвищення емоційності мовлення;

• наближення до співрозмовника;

• фізичний контакт зі співрозмовником;

• відкриті жести, звернені до слухача;

• піднесення співрозмовника (похвала, комплімент виділяє особистість поміж інших);

• підвищення гучності голосу, що надає мові авторитетність і впевненість;

• демонстрація доброзичливості мімікою, жестами;

• - привабливість зовнішнього вигляду промовця та ін.

7.

Системно-аналітич-ний

Передбачає аналіз якості та ефективності продукту риторичної діяльності на всіх етапах: підготовчому, організаційно-виконавчому, наслідковому.

Реалізується цей закон через дві дії: самоаналіз (суб’єкт реалізує свій продукт, свої дії) та аналіз інших (суб’єкт аналізує чужий продукт і дії іншого мовця).